Санкції від братушек. Чому болгари розігнали "русофілів" і образили Малофєєва
Все почалося 9 вересня, коли російське посольство в Софії розвернуло виставку, присвячену "75-річчю визволення Болгарії від нацизму", возмутившую болгар. Слідом приспів звинувачення в шпигунстві, висунуте на адресу голови руху "Русофіли" Миколи Малінова і десятирічний заборону на в'їзд до Болгарії олігархові Костянтину Малофееву, "гаманцю" путінських брудно-мокрих справ, і екс-директор Російського інституту стратегічних досліджень (РІСД), 72-річного генерал-лейтенанту СЗР у відставці Леоніда Решетникову.
Чому болгари не згодні з тим, що СРСР їх "звільнив"
У 1939-1941 рр., маневруючи в киплячому європейському котлі і опинившись перед вибором - або окупація, або зближення з Німеччиною, Болгарія віддала перевагу останнім. Нагадаю, що СРСР і Німеччина на той момент були союзниками.
Надалі Болгарія, вступивши у Другу світову війну на боці Німеччини і оголосивши 13 грудня 1941 р. під тиском Берліна війну США і Великобританії - причому та зробила це на день раніше - 12-го, так і не оголосила війну СРСР, не розірвавши з ним дипломатичні відносини. Коли ж Радянський Союз 5 вересня 1944 р. оголосив війну Болгарії, він до 9 вересня зайняв її територію, практично не зустрівши опору, оскільки чисельність німецької угруповання не перевищувала 100 тис. осіб, проти яких з 1943 р. оперував приблизно 30 тис. партизанів.
Загальний підсумок Болгарії був блискучим: перебуваючи в самому незавидному положенні, вона змогла вийти з Другої світової війни з мінімальними втратами. Але радянська версія "звільнення від нацизму" сумнівна. Болгар ніхто не окупував, зате вони успішно саботували участь у війні проти СРСР. Правда, болгарські ППО збили понад 100 літаків союзників, які бомбили нафтові промисли румунської Плоєшті, але хто, врешті-решт, просив Великобританію першої оголошувати війну Болгарії?
А от період перебування в соцтаборі залишив у болгар не найкращі спогади,особливо перша його половина, з обов'язковими для радянізації репресіями і конфіскаціями, із знищенням інакомислячих, перш за все - творчої інтелігенції, з забороною всіх партій, крім Комуністичної, і розгоном незалежних профспілок, словом, з усіма подарунками, які принесли з собою визволителі. І якщо спущену з Москви версію "ми вас визволили від фашизму, ось і мовчіть" болгари терпіли в подсоветские роки, то ставши частиною ЄС і НАТО, вони її терпіти не захотіли.
Разом з тим, оновлений погляд болгар на історію не можна назвати і антиросійським. Будь у московських чиновників дещиця такту і почуття міри, навколо цьогорічної виставки, а також заходів, присвячених 140-й річниці оборони Шипки рік тому, ніяких конфліктів не виникло б. Болгари не заперечують ролі Росії у війні 1877-1878 рр.., а СРСР - у розгромі його колишнього союзника. Але Москва хоче більшого - вона наполягає на ролі єдиного і незаперечного "визволителя".
Нагадаю, що приводом для скандалу навколо 140-річчя подій на Шипці стала вдячність, висловлена президентом Руменом Радевым на адресу різних народів, що складали тоді російську армію: поляків, росіян, румун, фінів, українців, білорусів, латишів, сербів, чорногорців і багатьох інших. І те, що Радев посмів згадати якихось неросійських, відразу ж викликала істерику у Москві.
Імперське хамство в повній мірі проявилося і на нинішній виставці. Реакція мешканців Софії була передбачувана, в тій же мірі, що і розмальовка в кольори українського прапора пам'ятника "радянським воїнам-визволителям" у лютому 2014-го - виставка знову нагадала їм, що під гаслами "звільнення" СРСР приніс несвободу, гіршу, ніж у період балансування між воюючими сторонами, і безсумнівну, вже без усяких застережень, окупацію. Вона також показала, що Москва ні в чому не кається і нічого крім поневолення під прикриттям лицемірних запевнень про братерство й дружбу, з Росії не може виходити і сьогодні.
Зіткнувшись з різкою реакцією, посольські змінили назву виставки "Дорога до Перемоги: історичні джерела розповідають". Але в Москві сильно образилися - адже "дружбою" там вважають продовження окупації, якщо не військової, економічної та ідеологічної. Росіяни впевнені у "братерському" право корумпувати Болгарію, заганяючи її в економічний глухий кут, а при нагоді труїти "Новачком" незручних і неугодних, як Омеляна Гебрева, його сина Христо і Валентина Тахчиева, директора збройового заводу ЄМКО, яким володіє Гебрев.
За що ж ви Льоньку образили? А він ні в чому не винен...
На наступний день після скандалу з виставкою голова національного руху "Русофіли" Микола Малинов був затриманий за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії. Втім, не тільки він: у трьох містах Болгарії минуло 11 обшуків, 15 осіб допитали як свідків, а ще вісьмох затримали. Малінова ж відпустили під заставу в $28 тис., заборонивши покидати Болгарію. У той же день Болгарія закрила в'їзд Решетникову, а 11 вересня під роздачу потрапив вже і Малофєєв. Принишклі було крики в російських ЗМІ з скаргами на небратство болгар стали на порядок голосніше. Щоправда, звучали вони як-то в повітря - на болгарському політичному горизонті немає впливових русофобів.
Що ж до Малінова, то йому, імовірно, можна пред'явити формальне обвинувачення, але він не самотній! Наприклад, агентство G consulting, під вибори 2016 р. за замовленням РІСД провело дослідження політичних уподобань в болгарському суспільстві. За його результатами Росія вклала свій вплив, а можливо, і гроші, хоча це не доведено, підтримку в першому турі президентських виборів Румена Радєва, якого визнала проросійським і перспективним - генерал, льотчик, сильна рука - саме та людина, за якого, згідно з опитуванням, готові були голосувати болгари.
Правда, Радев відразу ж спростував твердження про своє проросійському настрої, але в Москві до цього поставилися з розумінням, тим більше що він скасував майже укладену угоду щодо закупівлі Saab JAS 39 C/D Gripen на заміну радянських Міг-29. Однак потім Радев став дякувати всяких неросійських за участь у битві за Шипку, а закупила Болгарія американські F-16.
Неоднозначність болгарських реалій ще яскравіше видно при вивченні скандалу з "Русофілами", витоки якого лежать у конфлікті двох болгарських олігархів: Цвітана Василева і Ділячи Пеевски. У 2014 р. Пеевски обанкротив банк КТБ, що належав Василеву, в який були влиті російські гроші - банку ВТБ і самого Малофєєва - з їх допомогою фінансувалися балканські проекти Кремля. Причому до цього Пеевски, використовуючи зв'язки з Болгарським національним банком (БНБ) і з мафією, кришував КТБ, спонукаючи підприємства розміщувати в ньому кошти.
Але після заморожування будівництва "Південного потоку", в якому Пеевски виступав субпідрядником, він, не бажаючи повертати вже отримані від росіян кошти, вирішив розрахуватися активами КТБ. Використовуючи вплив на генпрокурора і керівництво БНБ, а також підконтрольні ЗМІ, Пеевски організував закриття банку та розпродаж його активів, які хотіли придбати росіяни. Операція вдалася, але лише частково: авіаремонтний завод "Авионамс" купило держава, а ЄМКО дістався Гебреву, якого, за наводкою Пеевски, намагалися налякати, але безуспішно. Надалі Василів намагався мстити Пеевски, розкриваючи його роль агента Кремля, але той поки невразливий.
Тепер же хід знову за Пеевски: на хвилі "виставкового" скандалу він почав атаку на "Русофілів", і передусім на Малінова, який, за його власним визнанням, познайомив Василева з Малофєєвим. Цим Пеевски вирішує дві задачі: демонструє свій атлантизм західним партнерам, торпедуючи Василева і його сливи, і одночасно усуває конкурентів для ведення бізнесу з росіянами. Пеевски потрібно сподобатися американцям, оскільки з подачі Василева він став кандидатом на внесення в санкційні списки. А ще на хвилі боротьби зі шпигунством Пеевски сподівається проштовхнути на місце генпрокурора свою маріонетку Івана Гешева.
Що ж до заборони на в'їзд до Болгарії Малофееву і Решетникову, то і тут все просто. Решетніков - нікому не цікавий відставник, а Малофєєв і так знаходиться під європейськими санкціями за причетність до анексії Криму та агресії на Донбасі, де він виступав у звичній ролі гаманця "зелених чоловічків". Але для тих, хто не в темі, це виглядає як рішучий крок у боротьбі з російською агентурою. А для Болгарії, яка не входить в Шенгенську зону саме тому, що в ЄС побоюються масової інфільтрації через неї кремлівських агентів різного рівня, така демонстрація дуже важлива.
Отже, перед нами все той же маневрування між східною Сциллою і західної Харибдою, у якого болгарам немає рівних. І ще, вже на замітку нам: не всяким борцем з російськими шпигунами рухає нелюбов до Путіна і Кремля. Інший раз мотиви прозаїчніше - банальна конкуренція за доступ до російським же фінансовим потокам. Я б навіть сказав, що на постсоціалістичному просторі цей мотив превалює в абсолютній більшості випадків.
