Деолігархізації по-молдавськи. Як президент Додон владну вертикаль будує
19 серпня в Молдові офіційно стартувала передвиборча кампанія за загальним місцевим виборам. Досі учасникам правлячої коаліції, що складається з проросійської Партії соціалістів (ПСРМ) і проєвропейського блоку ACUM, незважаючи на ідеологічні розбіжності, вдавалося уникати серйозних конфліктів. Навіть у зовнішній політиці їм вдалося розподілити ролі. У той час як прем'єр-міністру Майї Санду вдалося розблокувати фінансову допомогу ЄС, заморожену в період правління Демпартії, президент Молдови Ігор Додон активно працює на російському напрямку, вирішуючи не менш важливу задачу укладення нового договору на постачання до Молдови російського газу.
Суддівська комбінація
Тим часом Демократична партія — головний противник, змусила об'єднатися, здавалося б, непримиренних ідейних супротивників, втрачає позиції одну за іншою. Колишній лідер Демпартії олігарх Володимир Плахотнюк, який виїхав з країни, здав депутатський мандат. Багато ставленики Демпартії і особисто Плахотнюка у владних структурах влади пішли з посад самостійно або послухавши вимогам нової влади. Правда, процес "деолігархізації", як назвали зачистку влади від попередників, йде далеко не гладко, що вимушено визнають у правлячій коаліції. У цілому ряді випадків закон не на їх стороні.
В цих умовах місцеві вибори повинні стати випробуванням на міцність коаліції. Адже вибори — це конкуренція й боротьба. Так, наприклад, Андрій Нестасе, лідер партії DA, що входить в блок ACUM, віце-прем'єр і міністр внутрішніх справ, має намір балотуватися на пост примара (мера) Кишинева. У свою чергу, Ігор Додон заявив, що претендентом на цю посаду від Партії соціалістів є віце-спікер парламенту Іон Чебан.
Але навіть у цьому випадку коаліціанти вирішили продемонструвати якісь "цивілізовані" правила гри. Ще в липні Майя Санду заявила про намір підписати угоду з ПСРМ по місцевим виборам. "Це можливість продемонструвати, що ми можемо проводити кампанії з питань і проблем. Без повторення досвіду особистих нападок або з посиленим акцентом на геополітиці", — заявила вона. Подібна ініціатива була позитивно зустрінута соціалістами.
Втім, єдність політичних протилежностей могло ввести в оману хіба що недосвідченого спостерігача. Протиріччя між входять в коаліцію силами так чи інакше стають очевидними.
Всупереч обопільним деклараціями про необхідність уникати "геополітичного" риторики, саме питання геополітики, вірніше її історії, послужив приводом до наростання суперечностей. Ігор Додон на 24 серпня запланував масштабні святкування, присвячені 75-річчя "визволення Молдови від фашизму". Дата сумнівна, по-перше, тому, що сам факт приєднання Бессарабії до СРСР в 1940 р., на думку частини громадян Молдови, був актом анексії румунської території, а по-друге, друге "звільнення" 1944 р., як і перше, принесло з собою і масові репресії. У свою чергу, Майя Санду виступила з ініціативою щодо проголошення 23 серпня Днем пам'яті жертв тоталітарних режимів. Ця ідея викликала хвилю критики з боку проросійських пропагандистів, які звинуватили прем'єр-міністра в провокації.
Наступним епізодом, що викликав вал звинувачень, стало обрання голови Конституційного суду Молдови. Попередній склад КС цілком виправдано звинувачували в тому, що він був знаряддям у руках Демпартії і Плахотнюка. Саме на суддів у чому лежала відповідальність за червневий політична криза. Як результат, після подолання двовладдя, Конституційний суд у повному складі пішов у відставку.
У серпні відбулося обрання нового складу суду. Згідно з законодавством його формують на паритетних засадах (по два судді) парламент, уряд і Вища рада правосуддя. За парадоксальним збігом обставин саме 19 серпня, в день початку кампанії по місцевим виборам, головою Конституційного суду був обраний депутат від ПСРМ Володимир Цуркан. У нього значний і настільки ж суперечливий послужний список: міністр внутрішніх справ, посол Молдови в Росії, депутат від Партії комуністів.
Майя Санду розкритикувала рішення про обрання депутата від соціалістів головою КС, заявивши, що це "ще більше підриває довіру до єдиного інституту конституційної юрисдикції в країні". За її словами, "не можна допустити, щоб деолігархізації держави від режиму Плахотнюка закінчилася захопленням важливого органу іншою політичною силою, якою б вона не була". Глава уряду попросила кожного суддю розповісти, як він голосував. Її порадою пішла суддя Конституційного суду Люба Шову, яка, по суті, порушивши таємницю голосування, заявила, що обрання Володимира Цуркана головою було обговорено заздалегідь. Нібито до неї звернувся співробітник парламенту, який запропонував голосувати за Цуркана, в обмін її обіцяли зробити головою. Вона відмовилася і голосувала за іншу кандидатуру. Але в підсумку обраним виявився саме депутат від соціалістів. Ігор Додон, у свою чергу, висловив підтримку новообраному голові КС і закликав до "зваженого і нейтральному відношенню".
Однак факт обрання далеко не нейтрального в політичному плані судді вже викликав негативний резонанс. Знаходяться в опозиції демократи не забули кинути камінь у город своїх опонентів з ACUM. Колишній спікер парламенту депутат від ДПМ Андріан Канду "щиро привітав" Майю Санду та інших представників блоку з "закінченням процесу "деполітизації" Конституційного суду".
Назустріч Москві
Разом з тим обрання представника соціалістів головою Конституційного суду виглядає як частина загального плану Ігоря Додона по зміцненню свого політичного впливу. В кінцевому підсумку саме він отримав найбільший виграш від падіння Володимира Плахотнюка, перетворившись на впливову політичну фігуру. І той факт, що практично весь економічний блок дістався ACUM, також йому на користь, оскільки тепер проєвропейські політики несуть відповідальність за непопулярні заходи, до яких їм неминуче доведеться вдатися.
Перші дзвіночки вже пролунали. Намір міністерства фінансів підняти ПДВ для готелів і ресторанів з 10 до 20%, як того вимагає МВФ, призвели до перших протестів проти нової влади. Рішення Національного агентства з регулювання енергетики (НАРЭ) про підвищення тарифів на електроенергію викликало ще більш широкий резонанс. Ігор Додон зажадав від уряду скасувати це рішення. Він звинуватив у тому, що відбувається НАРЭ, склад якого був сформований ще при демократах і який, на його думку, діє за їх "політичним замовленням", щоб дестабілізувати ситуацію в країні. Однак сама тональність заяви не залишає сумнівів, що президент вирішив сповна отримати політичні вигоди від сформованої ситуації, проявивши себе захисником "народних інтересів". Разом з тим в очах політично непідкованих громадян відповідальність за підвищення цін лягає на уряд та блок ACUM.
Кажуть також про зрослий інтерес Ігоря Додона до медійних активів олігарха Плахотнюка і прагнення наростити свої ресурси на цьому напрямку. Паралельно ведеться робота з місцевими елітами. Демпартія широко представлена в місцевих радах: близько 400 примарів (майже половина від загальної кількості), сотні мандатів у радах. І зараз багато з них опинилися на роздоріжжі. І з ними, за наявними даними, активно працюють представники соціалістів.
Нарешті, у Ігоря Додона є контроль над силовим блоком, що також відкриває перед ним певні можливості, в тому числі і в зовнішньополітичній сфері. Міністр оборони Молдови Павло Войко вже двічі відвідав Москву, де вів переговори із своїм російським колегою про відновлення співпраці у військовій сфері. Зокрема, в ході останньої зустрічі сторони обговорювали можливість проведення інспекції на російських складах зброї в Придністров'я, а також можливість почати переговори з питання евакуації та ліквідацію найбільш небезпечних озброєнь.
Своїм новим радником з питань оборони і головою Ради безпеки президент Молдови призначив Віктора Гайчука, який відомий тим, що в захопленому тоні відгукнувся про терористів Донбасу, які, на його думку, змогли протистояти української армії.
Одночасно Ігор Додон активізувався на придністровському напрямі. На осінь запланована його чергова зустріч з лідером невизнаної ПМР Вадимом Красносельським. Президент вже заявив про нові можливості, які відкриваються в процесі придністровського врегулювання. До речі, придністровський вектор курирує віце-прем'єр Василя Шова, який також є креатурою соціалістів.
Проте Москва, як вважають в Молдові, вже не настільки довіряє Додону. Не припиняючи підтримки соціалістів, вона робить ставку на нові проросійські політичні проекти, які покликані тримати ПСРМ в тонусі. Мета Росії залишається колишньою — повернути під свій контроль Молдову і вирішити придністровське питання на своїх умовах, про яких недавно відверто заявив глава російського Мзс Сергій Лавров: "Особливий статус у складі Республіки Молдова за умови, що Молдова збереже свій суверенітет, тобто не буде поглинена як держава, і залишиться нейтральною, тобто не буде вступати у військово-політичні блоки".
Артем Філіпенко — завідувач відділом досліджень Придунайско-Чорноморського регіону НІСД
