Роби як Буш. Як Трамп хоче обіграти демократів у "російському справі"
Спецпрокурор Роберт Мюллер, який розслідував втручання Росії в американські вибори, можливу змову оточення Дональда Трампа з росіянами, а також перешкоджання президентом правосуддя, не прийшов на слухання в юридичний комітет Палати представників США. Принаймні поки що і як співробітник мін'юсту. Замість цього голова комітету демократ Джерролд Недлер отримав лист на 12 сторінках від юрисконсульта Білого дому Пета Чиполлоне з відмовою адміністрації від участі в розслідуванні Конгресу з низки питань.
Тут варто зазначити, що ще 4 березня Недлер направив в Білий дім запит на надання документів про переговори Трампа з президентом РФ Володимиром Путіним, про звільнення екс-радника з нацбезпеки Майкла Флінна після контактів з російським послом і колишнього директора ФБР Джеймса Комі, не побажав знову ініціювати розслідування відносно Хілларі Клінтон, а також про доручення Трампа колишньому юридичному раднику адміністрації Дональду МакГану. Останньому, згідно з доповіддю Мюллера, президент, наприклад, доручав зателефонувати в. о. генпрокурора Джеффу Сешнсу і настояти на відставку спецпрокурора. Доручення Трампа МакГан так і не виконав. Також демократи вимагали повну версію доповіді по "російському справі" і на додаток - податкові декларації Трампа за шість років.
Білий дім в особі Чиполлоне відмовився "брати участь у розслідуванні комітету, який ігнорує висновки міністерства юстиції" після двох років розслідування Мюллера. Діяльність же юркомитета в цьому напрямку консультант назвав "політичним театром", метою якого є отримання "упередженого та помилкового результату".
Тижнем раніше заступник генпрокурора Вільяма Барра Стівен Бойд в іншому листі сповістив той же комітет Палати представників, що Трамп вдався до привілеї виконавчої влади щодо доповіді Мюллера. Дана привілей дозволяє підлеглим президента не розголошувати зміст нарад з ним, оскільки якщо вони будуть знати, що їх думки і рекомендації можуть призвести до кримінальними звинуваченнями, вони (радники) позбудуться незалежності. Речник Білого дому Сара Хакабі Сандерс, в свою чергу, охрестила запит Нэдлера "кричущим зловживанням владою". До того ж Білий дім вже заборонив МакГану співпрацювати з комітетом.
Чим можуть (і чи можуть?) у Палаті представників відповісти на категоричну відмову адміністрації Трампа співпрацювати? Можуть. У конгресменів є такий інструмент, як звинувачення окремих чиновників у неповазі до Конгресу. У разі злісного неповаги" (це юридична формулювання) свідок, з яким дуже хоче влаштувати рандеву Конгрес, може бути затриманий правоохоронцями.
Але поки про "злісну неповазі" розмови якщо і проводяться, то здебільшого кулуарно і у формі припущень. А от, скажімо так, класичним звинуваченням у "неповазі до Конгресу" властива наступна процедура: подання цивільного позову з проханням до судді зобов'язати порушника/свідка з'явитися в Конгрес, і якщо цього не станеться й не буде досягнутий певний компроміс, далі слід звинувачення вже в неповазі до суду. А це штрафи і можливе позбавлення волі. Демократи кажуть, що обговорення використання цих повноважень Конгресу, швидше за все, відбудеться вже в червні.
По стопах Буша
Прикриваючись привілеєм виконавчої влади, Трамп аж ніяк не винаходить велосипед. Наприклад, до нього ігнорував запити Конгресу Річард Ніксон, відмовляючись поділитися записами розмов у Білому домі. Те ж робив і Джордж Буш-молодший (шість разів), так і президенти-демократи Білл Клінтон (рекордних 14 разів) і Барак Обама (один раз). Але далеко не завжди за цим слід було звинувачення у неповазі до Конгресу. Взагалі таких випадків в історії США було всього три. Буде чотири, якщо в неповазі до Конгресу все-таки звинуватять генпрокурора Вільяма Барра. Відповідна рекомендація проголосована Палатою представників 6 травня.
Тепер до прикладів. У неповазі в 1974 р. звинувачували Ніксона, і всім відомо, який був фінал 37-го президента. При Буші в 2008 р. Палата представників звинуватила в неповазі до Конгресу голову апарату Білого дому Джошуа Болтена (2006-2009 рр.) і тодішнього головного юриста Білого дому Харієт Майерс, які відмовилися дати свідчення щодо розслідування політизації роботи прокурорів і правоохоронних органів.
Адміністрація Буша тоді запідозрили, по-перше, у спробах домогтися залучення ряду демократів до кримінальної відповідальності напередодні проміжних виборів 2006 р. з метою забезпечити перемогу кандидатів від Республіканської партії. По-друге, дев'ять прокурорів були звільнені з-за "нелояльності" до адміністрації Буша. Як результат, Палата представників подала судовий позов до Білого дому, а точніше - до Болтену і Майерс. І, до речі, в Білому домі тоді аналогічно просторікували про "політичному театрі".
Мабуть, команда Трампа простудіювала цей кейс. Зрозуміло, чому, до речі, адже незважаючи на те, що 31 липня 2008 р. Федеральний суд постановив, що Болтен і Майерс повинні свідчити в юридичному комітеті Палати представників і не можуть прикриватися привілеєм виконавчої влади, в результаті сторони прийшли до компромісу. Справа зам'ялася. Каденція Буша завершилася, у Білий дім на вісім років прийшов перший президент-афроамериканець, демократ Барак Обама.
Його адміністрація, точніше генпрокурор Ерік Холдер (той самий, кому терорист-невдаха Сезар Сайок в жовтні 2018 р. надіслав бомбу поштою) також зіткнувся із звинуваченням у неповазі до Конгресу в 2012 р. Палата представників, більшість в якій було у "слонів", озброїлася проти Холдера з-за відмови надати документи щодо скандальної таємної операції Fast and Furious, спрямованої на боротьбу з контрабандою зброї в Мексику.
В її рамках правоохоронці, намагаючись знайти лазівки контрабандистів, влаштували контрольовані поставки зброї, але схибили - понад 2 тис. одиниць зброї потрапили в руки наркокартелів. Скандал розгорівся неабиякий. І Холдеру, навіть маючи захист мін'юсту, довелося піти назустріч конгресменам і надати докладний звіт. Екс-генпрокурора виправдали через відсутність доказів, що він був в курсі цієї операції.
Отже, що маємо в сухому залишку: кейс погорілого Ніксона проти двох випадків, коли представники адміністрацій Буша і Обами виплуталися із складних ситуацій. Трамп, як відомо, досить самовпевнений і цілком може вважати, що і йому по силам вийти сухим з води.
Боб, давай
З великою часткою ймовірності Бар, раніше не виступав проти показань Мюллера в Конгресі, змінить позицію в догоду Трампу. Отже, чекати спецпрокурора в юридичному комітеті нижньої палати Конгресу поки не варто. З іншого боку, як напередодні розповів в інтерв'ю ABC News голова комітету з розвідки, демократ Адам Шифф, обидва комітету тісно спілкуються з офісом Мюллера і обговорюють його поява на слуханнях, де він міг би дати свою оцінку доповіді. Шифф впевнений, що Мюллер все ж прийде. І таку ймовірність дійсно ще не можна виключати. Просто демократам потрібно домовитися з Мюллером, щоб він остаточно зважився звільнитися - тоді він зможе дати свідчення як приватна особа.
Демократам дуже потрібно, щоб спецпрокурора, нехай, може, і з приставкою "екс-", показали на засіданні комітету (неважливо якого). У контексті демаршу Білого дому - відмови ділитися документами - членам Демпартії залишається лише накачувати інформпростір, створювати не фарбувальну Трампа картину в очах виборців. До речі, намір 20 демократів у Палаті представників, включаючи Нэдлера, провести відкриті слухання, під час яких буде зачитано відредагований доповідь Мюллера, починаючи з полудня (з 20:00 у Києві) і до ранку п'ятниці, - також є елементом піару та тиску на адміністрацію Трампа. А ось рішення судді округу Колумбія Еммета Саллівана, що зобов'язує мін'юст розсекретити частина доповіді, яка стосується Флінна, - це вже щось більш відчутне. Білий дім, безумовно, подасть апеляцію і рішення може бути скасовано судом вищої інстанції, але як мінімум одне очко вже зараховано на користь Демпартії. І в цілому активність демократів може призвести до того, що Мюллер таки звільниться і таки з'явиться в Конгрес в приватному порядку.
В іншому випадку Демпартії залишається звинуватити Барра та інших чиновників, від яких конгресмени хотіли б отримати необхідні відомості, в неповазі до Конгресу. Правда, і самі "осли" не дуже хотіли б викликів в індивідуальному порядку і судових позовів. В цьому зізнався, зокрема, "другий" демократ в Палаті представників Стені Хойер. Це вказує на обґрунтованість впевненості Трампа в успішній реалізації привілеї виконавчої влади - на те, що йому вдасться обіграти конгресменів-демократів. Єдина проблема - це Мюллер.