Давос для третього світу. Україна записалася в азіатські держави
Кумедний ефект цьогорічного Всесвітнього економічного форуму: він показав, що, по-перше, географічне положення України не відповідає політичному. А по-друге, це країна перемогла, але невпевненою у своїх силах автократії.
Почнемо з першого. Президент, нехай навіть і з приставкою "віце-" — чи не найпопулярніша титулатура на нинішньому форумі, нею хизувалися, щонайменше, чверть учасників. Ось тільки в масі це були боси корпорацій, університетів і банків.
Президентське представництво серед голів держав було більш ніж скромним. З Африки таких було семеро. З Азії — шестеро, причому включаючи глав іракської Курдської автономії і російського Татарстану.
З Південної Америки — двоє. З Північної — один, правда, швидше де-юре, враховуючи, що у віце-президента Джо Байдена до закінчення каденції залишалися лічені дні.
З Європи — троє. З них лише один, так би мовити, повновагий. Наш. Інші двоє — естонець Тоомас Ільвес і "господиня" заходи Доріс Лойтхард. Але президентство першого завершилося в жовтні, а друга, згідно з конституцією, главою держави не є. Це чудово виділяло українського лідера на тлі колег по регіону: прем'єр-міністрів, наприклад, був цілий десяток, але всі вони являли або монархії, або парламентські республіки (нею, до речі, є і Естонія).
Враховуючи, що в цілому рівень політичної присутності консолідованого Заходу на форумі був цілком свідомо занижений (тон задали Ангела Меркель, Франсуа Олланд і Джастін Трюдо), коло завдань, які вирішували ці прем'єри, був чітко позначений ще до форуму — європейські справи. Голландець Марк Рютте, наприклад, їздив спілкуватися з колегами з ЄС, тим більше, що на носі у нього вибори, а британка Тереза Мей — творити сенсацію, презентуючи світові свій план розлучення з Союзом. Тобто розставання з континентом.
Це, у відсутність інших топів від "Великої двадцятки", в кращих традиціях драматургії підкреслило перше в історії поява в Давосі голови КНР — відвернути від нього увагу було просто нікому. Тим ефектніше вийшло urbi et orbi Сі Цзіньпіна: комуністичний Китай у "світі переміг Трампа і доконаного Брекзита" стане захисником глобалізації і ліберальних цінностей, точніше, деяких з них, начебто вільної торгівлі та руху капіталів.
А от що до президентів держав, які приїхали в Давос, — неважко помітити, що мова про країни, що розвиваються, — вони приїхали агітувати, переконувати й просити. Так що Петро Порошенко виявився цілком в тренді. Ось тільки один із головних ньюзмейкерів планети (спасибі слетевшему з котушок сусідові) за рахунком був змушений повторювати те, що за минулі три роки і так говорилося неодноразово — в інтерв'ю світовим ЗМІ, так і з трибуни.
Так чи варто за цим їхати? Чи Не краще було делегувати цю роль інших спікерів? Різноманіття для — щоб не створювати враження єдиною на всю Україну офіційної говорить голови? Ну хоча б щоб розмити як новинний привід злощасний пинчуковский банкет? Так вже було необхідно чекати в черзі африканських лідерів, щоб отримати можливість перекинутися парою десятків фраз з товаришем Сі? Або в кращій стилістиці третього світу безпосередньо домовлятися про транші з міжнародними фінансовими структурами? Чи означає це, що компетенції та компетентності Мінфіну для цього не вистачає? І хіба інвестиційний клімат не краще приманює гроші, ніж самі палкі промови хоч би й самого першої особи?
Або вирішує справи дуже конфіденційні, щоб їх делегувати. І тут воленс-ноленс виникають припущення.
Що зустріч з наслідним принцом Ліхтенштейну обумовлена тим, що князівство є респектабельним офшором.
Що сотня мільйонів євро швейцарського траншу — не стільки фіндопомогу, скільки подяку (ні до чого не зобов'язують розмови про безвизе "як тільки, так відразу" взагалі не в рахунок).
Що метою спілкування з головою КНР було не лише почути запевнення в підтримці цілісності України та готовність сприяти вирішенню конфлікту з РФ і не стільки звірити годинники у подальшому співробітництві, скільки порозумітися з приводу недавнього зниження Радою "зеленого" тарифу представника найбільшого гравця на ринку альтернативної енергетики.
Втім, неважливо. Зайвий раз нагадав світу про Україну — і то добре.
