Давос надій і побоювань. Чому на форумі України було багато, а Росії - мало
Нинішній Давоський економічний форум називають одним з найбільш представницьких. І не тільки тому, що на нього вперше за 20 років приїжджав чинний президент США. Захід зібрав дуже велику кількість лідерів провідних країн, у тому числі і тих, на чию допомогу найбільше сподівається Україна: Дональда Трампа, Ангелу Меркель, Джастіна Трюдо, Еммануеля Макрона, Терезу Мей і інших. Були присутні і багато керівників провідних міжнародних організацій: Всесвітньої організації торгівлі, Організації економічного співробітництва і розвитку, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, а також генсек ООН.
Російські та проросійські українські ЗМІ встигли позубоскалити, що, незважаючи на візит Петра Порошенка, темі російської агресії в Криму і на Донбасі на Всесвітньому економічному форумі було приділено не дуже багато часу, і навіть почали підраховувати у скільки обійшлася української скарбниці ця "безглузда" поїздка. Забуваючи при цьому, що в Давосі відбувається не конференція з безпеки в Мюнхені, наприклад, обговорення найважливіших для світу економічних питань. Так що з урахуванням наших економічних показників України в порядку денному і графіках зустрічей фігурувала непропорційно багато.
На відміну від тієї ж Росії, яку представники розвинених країн вже настільки "не бачать" частиною економічної цивілізації, що просто тікають від її делегатів. На це поскаржився сам глава російської делегації віце-прем'єр Аркадій Дворкович, заявивши: "Американці ховаються від нас в Давосі, це маленьке село, але вони не хочуть говорити". Очевидно, російські представники не розуміють, що багатьох з них бажають бачити не в кріслі навпроти, а на лаві в Гаазі. Або американські високопоставлені чиновники вже побачили їх поки не опублікованих санкционных списках, так як тільки на цю тему з представниками Кремля і можуть говорити. "Ми говоримо про санкції США, але ці санкції не є самою цікавою річчю на світі, це нікчемний питання, ми не повинні витрачати стільки часу на це, ми просто повинні працювати більш ефективно і працювати краще, замість того, щоб обговорювати санкції"", - з нотками відчаю заявив Дворкович. А може американці і не бачили цих списків, але просто намагаються уникати будь-яких російських чиновників чи бізнесменів, контакти з якими можуть виявитися "токсичними".
Так і найбільш важливі теми порядку форуму були такими, що з Росією можна було обговорювати тільки на дуже велику перспективу. При цьому в двох варіантах. Або як з потенційним учасником народжуваних нових торговельних об'єднань, але в дуже віддаленому майбутньому і за умови зміни лінії поведінки хоча б на міжнародній арені. Або як з майбутнім підсудним по справах про державний кибертерроризме і злочинному поширенні фейкових новин в тому ж Міжнародному трибуналі в Гаазі.
Але в Давосі лідерів світових економік поки найбільше займала не Росія, а її головний ворог (судячи з соцопитувань росіян) США та їх роль у глобальних (і не тільки економічних) питаннях при президентові Дональда Трампа. Так одним з найбільш резонансних тез Ангели Меркель став заклик до Європи навчитися справлятися з різними питаннями (у тому числі і оборонними) без загралися у протекціонізм США: "Поки США зайняті самі собою, нам потрібно взяти долю у свої руки". Хоча вона казала і про таких важливих питаннях, як необхідність єдності Європи, зокрема, в питаннях спільної зовнішньої політики (пожурив Британію за Брекзит) або настання ери цифрової економіки (похваливши Естонію, яку разом з Німеччиною зібралася наздоганяти в даному питанні), а також про конфлікти, міграції, "отруту правого популізму" і багато чому іншому. До речі втілювати свої наміри вчитися жити без Америки німецький канцлер початку прямо на форумі, символічно покинувши його перед приїздом американського президента (принаймні про такий її намір було заявлено).
"Уколом" Трампа можна вважати і заклик італійського прем'єра Паоло Джентилони до Європи укласти торговельну угоду з Латинською Америкою. Тобто продовжити політику торговельних об'єднань, яку ЄС і ряд інших економічних лідерів (Японія, Канада, Австралія) розробили і почали втілювати з обамівськими Сполученими Штатами, але були змушені "пригальмувати" після вступу на посаду Трампа. Він, як відомо, в перший же свій робочий день вивів США з Транстихоокеанского партнерства (ТТП), яке могло об'єднати 38-40 % світового ВВП і чверть обороту світової торгівлі, а також протидіяти китайської торговельно-економічної експансії у світі. Ну а аналогічний проект зони вільної торгівлі між ЄС і США - Трансатлантична торговельне та інвестиційне партнерство - так і залишився нереалізованим. Можливо, тимчасово, так як багато хто вважають, що США цілком здатні "передумати" (принаймні "після Трампа"), точно також, як і в питанні з ТТП. Але "уколами" Трампа Джентилони обмежився тільки в своїй промові. Коли ж відповідав на питання, то висловився досить жорстко: "У керівників є право захищати свою країну, громадян і населення, але у всього є межа. Мова йде про договори і багатосторонніх правила, в рамках яких ми живемо". Після цього закликав "перезапустити Європу", щоб вона могла відігравати більш вагому геополітичну роль і "заповнити вакуум", якщо він виникне (теж натяк на можливе невиконання США раніше взятих на себе зобов'язань, як, наприклад, у випадку з ТТП).
Теми "чи є життя без Трампа" і торгових об'єднань продовжив прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо. Пожурив США за "скептицизм" щодо Транстихоокеанского партнерства, він розповів, що залишилися 11 країн-учасниць об'єднання (Бруней, Чилі, Нова Зеландія, Сінгапур, Австралія, Перу, В'єтнам, Малайзія, Мексика, Канада і Японія) домовилися продовжувати роботу над угодою, трохи змінивши його, і є надія на підписання нового варіанту на початку березня. Також він розповів і про суперечності з Трампом щодо об'єднання NAFTA, і про те, як він і його команда наполегливо трудиться, щоб довести Вашингтону, що "угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі вигідна і нам, і йому, і світовій економіці в цілому".
Британський прем'єр-міністр США і їхнього президента не критикувала, так як, по-перше, під час форуму була запланована двостороння зустріч з Трампом, а, по-друге, Лондон, ймовірно, сподівається після Брекзита укласти велику торгову угоду з Вашингтоном. Але напруга між лідерами двох країн проявилося у виборі основної теми виступу Терези Мей - негативної ролі соцмереж і месенджерів, які, на її думку, часто стають "майданчиком" для терористів, педофілів, торговців людьми та інших небезпечних злочинців з-за недостатньо жорстких заходів проти небажаного контенту. Здавалося б, при чому тут Твіттер-президент, та ще й ретвитнувший відео британської ультраправої партії Britain First (після того як Мей розкритикувала Трампа за це, а той у відповідь порадив "не зациклюватися на ньому", більше уваги приділяючи того, що діється у Великобританії, лідери двох країн не зустрічалися).
Ну а французький президент найбільше запам'ятався спробою "перекинути мости" через Атлантику для налагодження контактів між європейськими "глобалистами" (з примкнувшим до них Трюдо) та заокеанськими протекціоністами. У своїй промові він спробував той чи намітити "середній курс", то "пройти між крапельками", визнаючи необхідність віддати належне як захист національних інтересів, так і глобалізму. Останній, на думку Емануеля Макрона, перебуває в кризі, а значить, повинен мінятися і стати більш справедливим.
Ця теза цілком може стати тим "містком", де зійдуться "глобалісти" і Трамп, який у своїй промові в останній день форуму заявив: "Ми підтримуємо вільну торгівлю, але вона повинна бути справедливою і взаємної, тому що в кінцевому рахунку несправедлива торгівля підриває нас усіх". І навіть зробив крок назустріч спадок Обами в даному питанні, заявивши, що не проти окремих договорів про вільну торгівлю з країнами ТТП (в більшості публікацій про мови Трампа його слова передаються як готовність укладати тільки двосторонні угоди, про яких він дійсно сказав, але трохи пізніше, як чути на цьому відео, він згадав і про групових договорах). Також в його мові, в основному присвяченій того, як він за рік чи не втілив свою обіцянку зробити Америку великої, були ще два моменти, які можуть зблизити його з "глобалистами". Найбільш часто цитується його вислів "Але "Америка понад усе" не означає "Америка поодинці". Коли [економіка] США зростає, зростає і весь світ". Самозакоханою другою частиною тези він, звичайно ж, трошки змістив акцент, але перша говорить про усвідомлення неможливості ізоляції Штатів. Тим більше, що говорив він і про необхідність взаємодії з іншими країнами: "Ми все сильніше, коли вільні, суверенні нації працюють разом в ім'я загальних цілей і загальної мрії".
Так що цілком можливо, що під час запланованого на квітень візиту Макрона до Трампу вони намітять шляхи реформ глобалізму та вільної торгівлі, щоб зробити їх більш справедливими. Якщо ж країни Заходу і такі партнери, як, наприклад, Японія, яка погодила в грудні договір про вільну торгівлю з ЄС, не зможуть домовитися зі США, то виявиться, що Трамп сам з себе склав "корону" лідера найвпливовішої країни світу. Тому що вже зараз всі союзники і партнери його країни спішно виробляють механізми, при яких світ не завалиться, навіть якщо Америка зникне. Ну а навчаться жити без США, як того хоче Меркель, - стануть менше на них озиратися. Що в принципі непогано, так як американці, загравшись в "месіанство" лідера вільного світу, робили серйозні помилки (як наприклад вторгнення в Ірак у 2003 році, одним з наслідків чого став ИГИЛ), стимулюючи (або змушуючи) інших йти в кільватері їх політики. Якби не одне "але", дуже важливе для України і саме зараз: Штати є "локомотивом" санкційного тиску на Росію за її агресію проти нашої країни. А Європа до американським жорстких кроків, здатним змусити Кремль вести себе тихіше, поки не особливо готова. Що яскраво проявилося на прикладі "Північного потоку-2", на захист якого стала навіть Ангела Меркель, яку Путін практично труїв собакою у себе в сочинській резиденції в 2007 році (тоді він, знаючи, що німецький канцлер боїться собак, привів і на переговори, і навіть на спільну прес-конференцію здоровенного чорного лабрадору, з-за чого "Меркель була в стані напівнепритомності від страху - і в люті від подібного знущання", - пише у своїй книзі "Вся кремлівська рать" російський журналіст Михайло Зигар). В таких обставинах ослаблення вплив США на Європу - головного покупця російських енергоносіїв - може затягнути російську окупацію українських територій на довгі десятиліття. Так що будемо сподіватися, що Емануелю Макрону, який в інтерв'ю швейцарському телебаченню зізнався, що це саме він умовив американського президента приїхати в Давос, вдасться знайти способи зблизити позиції зі свого лідера в ЄС Ангели Меркель і поки ще світового лідера Дональда Трампа.
