Глобальний наїзд. Як Вашингтон формує нову російську політику

Вашингтон офіційно визнав відновлення суверенного імунітету Судану, коли Конгрес прийняв відповідний закон.

Судан також викреслюється зі списку держав — спонсорів тероризму, куди його було внесено через підтримку терористичних угруповань "Аль-Каїда", "Хамас", "Хезболла" вже колишнім президентом Омаром аль-Баширом, який опинилися в 2019 р. на лаві підсудних.

76-річного аль-Башира, який правив Суданом три десятиліття, вже засудили до двох років за звинуваченням у корупції. Його також судять за звинуваченням у підготовці перевороту, в результаті якого він і прийшов до влади.

Відхід аль-Башира, відомого своєю дружбою з різними не надто людинолюбними режимами, включаючи російський, з політичної арени послужив початком для налагодження відносин з Вашингтоном.

Відповідну угоду підписано ще в жовтні. Ключовою умовою була нормалізація відносин між Суданом і Ізраїлем. Ще один прощальний подарунок Дональда Трампа, чия адміністрація вже змогла помирити Ізраїль з ОАЕ, Бахрейном і Марокко.

Після американо-суданської угоди почалтся переговори, що визначають майбутній формат відносин США і Судану.

Судан вже виплатив $335 млн жертвам атак "Аль-Каїди" на американські дипмісії в Східній Африці в 1998 р.

Однак Хартум прагнув виторгувати собі саме виключення з чорного списку, що не тільки захистило б від розглянутих в американських судах позовів, що стосуються допомоги "Аль-Каїді", але й послужило б гарантією залучення інвестицій в майбутньому. Це було одним з пріоритетів нової влади Судану, яка, за даними The New York Times, навіть погрожувала вийти з угоди про нормалізацію відносин з Ізраїлем.

Як бачимо, Вашингтон умови Судану прийняв. У понеділок держсекретар Майк Помпео підписав документ, який скасовує статус держави — спонсора тероризму для Судану.

Крім того, Сполучені Штати виділять $111 млн на погашення частини двостороннього боргу Судану і $120 млн — на погашення боргу перед МВФ. Це відкриває перед африканською країною шлях до участі в кредитних програмах Фонду для бідних країн.

Це ще не все. Хартум до вересня 2022 р. отримає $700 млн допомоги і $1 млрд "проміжного кредиту" на повернення боргу Світовому банку.

Обидві фінансові структури — МВФ і Світовий банк, як відомо, розташовані в Штатах і їх діяльність багато в чому визначається впливом федерального уряду США.

Тому певною мірою США просто списують борг Судану. І до того ж дарують Хартуму перспективу економічного розвитку.

На зло Росії

Вашингтон надає Судану такий значний пакет допомоги не по доброті душевній, звичайно ж.

Втрата влади аль-Баширом не означає, що Хартум остаточно вирвався з липких обіймів Москви, яка руками "кухаря Путіна" Євгена Пригожина, точніше, афілійованої з ним ПВК "Вагнер", зуміла міцно влаштуватися в Судані та інших країнах Африки.

Пригожина, як повідомив в листопаді центр "Досьє", який фінансує Михайло Ходорковський, вдалося впровадити свою людину навіть в ООН.

Згідно з розслідуванням, опублікованим The Guardian і аналітичним центром New America, російський професор і член групи ООН по Судану Микола Добронравін (призначений генсеком Антоніу Гутеррішем на цю посаду в 2018 р.) пов'язаний з Пригожиним і за рахунок його структур колесив Африкою, в тому числі Центрально-Африканською Республікою.

До слова, в Центрально-Африканській Республіці справи у росіян йдуть надзвичайно погано. Днями тисяча бійців "Коаліції патріотів за зміни" вибила російських найманців і збройні сили ЦАР з великого міста Мбайкі, розташованого неподалік від Бангі, столиці країни.

У Судані ж поки що ПВК-дипломатія Росії досить ефективна, щоб не допустити виходу цієї держави з її орбіти впливу.

Більш того, Москва і Хартум у листопаді навіть домовилися про створення в Судані "пункту матеріально-технічного забезпечення" ВМФ РФ. Простіше кажучи, військової бази.

Документ передбачає: розміщення Росією до чотирьох кораблів, включаючи ті, на яких є "ядерна енергетична установка" (тобто ударні підводні човни і ракетні крейсери); ввезення та вивезення озброєнь, боєприпасів; максимальна чисельність військових і персоналу — 300 осіб.

Це означає, що Москва може отримати базу в Червоному морі, завдяки якій зможе контролювати транзит нафти з Південного Судану по єдиному трубопроводу, який доставляє сировину в нафтотермінал Порт-Судан (Судан).

Плюс через Червоне море проходять торговельні маршрути до Європи і США з Індії та Східної Азії. Отже, база РФ в Судані несе потенційну загрозу для Сполучених Штатів.

Звідси і щедрість Вашингтона, який прагне позбавити Москву такого серйозного важеля тиску на Штати і союзників у Європі.

Задум США цілком може спрацювати, враховуючи, що після поспішного сповіщення Москвою про укладення угоди з Хартумом глава Генштабу ВС Судану Мухаммад Осман аль-Хусейн 19 листопада осадив росіян: "Повноцінний договір з Росією про створення російської військової бази на Червоному морі ще не підписаний. Угода перебуває на стадії розгляду".

До початку грудня, втім, Судан вже дав добро. Однак пам'ятаємо про те, що Росії не по зубах конкурувати зі США в плані ресурсів, коштів, інвестицій, тому Хартум ще цілком може зробити відкат.

Куди податися

У такому разі Москві доведеться шукати інші зарубіжні території для бази. Правда, вибирати особливо і нема з чого.

Ще два претенденти, крім Судану, — це Сомаліленд і Східна Лівія, які з 2016 р. пропонували Москві свою гостинність.

Тільки от біда: база в Східній Лівії — це база на територіях, контрольованих опальним командувачем Лівійської національної армії Халіфою Хафтаром, який намагається відібрати владу у визнаного ООН "Уряду національної згоди", очолюваного Фаїзом Сарраджем.

Причому безуспішно. Шанси Хафтара, союзника Кремля, взяти Лівію під контроль розтанули, коли в справу втрутилася Туреччина, надавши підтримку Сарраджу і розбивши сили Хафтара і російські ПВК.

А Сомаліленд — це лише регіон в Сомалі, невизнана держава, яка воює з ще одним "самопроголошенцем" — Пунтлендом.

Невизнаних держав і сепаратистів в обоймі Росії і так предостатньо. Їй потрібен Судан, нехай його державність була хиткою. Принаймні до доленосного рішення Сполучених Штатів.

Битва за Африку

Навіть і розглядати варіант з Сомалілендом як бази для російського флоту, то потрібно розуміти, що в доступному для огляду майбутньому присутність США в Сомалі зміцниться.

Це випливає з останнього щоквартального звіту Пентагону про загрози для Африки. У ньому однією з ключових загроз міноборони США бачить угруповання "Аш-Шабаб", філія "Аль-Каїди", що діє в Сомалі. Її члена, зауважимо, 16 грудня мін'юст США звинуватив у підготовці теракту, принципово аналогічного терактам 11 вересня.

Ще однією загрозою безпеки в Африці, американці, очевидно, бачать і Росію, яка поширювала свій вплив гібридними методами в Судані, ЦАР, на Мадагаскарі і т. д.

Минулого року стало зрозуміло, що Вашингтон має намір зірвати плани Москви щодо просування в Африці. У прийнятому тоді оборонному бюджеті США прописувалась африканська стратегія.

Вона полягала у зборі даних про поставки зброї та аналізі методів росіян в Південному Судані, ДР Конго, ЦАР.

Масив цих даних, за рішенням конгресменів, повинен був послужити для підготовки Пентагоном детального плану протидії РФ, зокрема, її гібридній методі розширення впливу за рахунок поставок зброї та найманців. Згаданий вище квартальний звіт по Африці дає підстави припускати, що цей план або вже готовий, або на шляху до цього.

І йдеться не тільки про Африку. І не тільки про Росію, а й про Китай, який давно і успішно підминає континент під себе.

Підхід США, як і завжди, комплексний. 22 грудня на сайті мінторгівлі опублікований список санкцій із 45 російських і 58 китайських структур.

У разі Росії це не тільки компанії, афілійовані зі збройними силами ( "МіГ", АТ "Цивільні літаки Сухого", "Сухий", "Туполєв", "Іркут", Казанський вертолітний завод, Комсомольський-на-Амурі авіаційний завод, Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс), але й безпосередньо Служба зовнішньої розвідки, міноборони РФ і Адміністрація президента.

Введення санкцій щодо фігурантів списку — величезний ривок вперед у стратегії стримування та ізоляції Росії. Її реалізація, як і африканських планів, почнеться вже при адміністрації Джо Байдена.

І для цього потрібно, щоб Байдена нічого не відволікало. У нього турбот вистачає — впоратися з пандемією, виправити помилки, допущені Трампом. І тут ще й сам Трамп намагається під завісу каденції підкласти свиню Байдену у вигляді розслідування щодо Хантера Байдена, сина обраного президента США.

Правда, шлях Трампу перегородив колись вірний генпрокурор Вільям Барр, який вчора чітко заявив, що немає підстав для призначення спеціального прокурора, який розслідував би "масові фальсифікації" на виборах (про що невпинно говорить Трамп) або вивчив би податкову історію Хантера Байдена.

Вільям Барр також публічно не погодився з чинним президентом в оцінці масштабної кібератаки. Трамп стверджує, що за нею стоїть Китай. Барр же згоден з висновками фахівців з інших відомств, які звинуватили у зломі Росію.

Таким чином, Трампа списали на берег навіть в його адміністрації. Істеблішмент готується до президентства Байдена. У тому числі через формування нового порядку денного у зовнішній політиці.