Бойкот виборів у Грузії. Чому США та ЄС не підтримали Саакашвілі

21 листопада в Грузії відбувся другий тур парламентських виборів — вирішувалася доля решти 17 мажоритарних округів. Край політичній кризі в країні він не поклав, однак став натяком на її завершення. І, швидше за все, не на користь опозиції.

Явка в другому турі була вкрай низькою. За даними Центральної виборчої комісії Грузії, вона склала лише 26,29%. Для порівняння: в першому турі, який відбувся 31 жовтня, явка перевищила 55%.

Така істотна різниця пояснюється тим, що опозиція досягла успіху ... в закликах бойкотувати вибори. Всі її кандидати взяли самовідвід, і їхні прізвища в бюлетенях значилися лише формально.

Чи буде така тактика в цілому позитивною для опозиції, куди окрім "Єдиного національного руху" Михеїла Саакашвілі входять, щонайменше, ще п'ять партій?

Скоріше за все ні. Оголошений опозицією бойкот допоміг правлячій "Грузинській мрії" де-факто лідера країни Бідзіни Іванішвілі взяти всі округи. Тепер у неї в парламенті 90 мандатів з 150. Не конституційна більшість — проте парламентська.

ЄНР та інші партії, які продемонстрували готовність до консолідації після першого туру, між тим втратили можливість сколотити досить потужну опозицію з більш ніж 50-ю мандатами.

Лінія поведінки опозиції залишається незмінною — вона не визнає результати виборів і оголосила про намір бойкотувати новий парламент, зокрема шляхом здачи своїх мандатів.

Сценарій не найкращий, бо "Грузинська мрія" цілком може проігнорувати маневр опозиції з достроковим припиненням повноважень. З такою пропозицією минулого тижня вже виступив секретар "Мрії" Іраклій Кобахідзе.

Виходить, що опозиція хоче перекласти всю відповідальність за державні процеси безпосередньо на "Мрію" і поставити під сумнів легітимність парламенту, щоб домогтися перевиборів. А партія Іванішвілі, між тим, прагне залишити опозиційні сили в парламенті на формальній основі. Тобто парламент буде умовно легітимним. Але тільки умовно.

З іншого боку, план правлячої партії з блокуванням складання опозицією мандатів нарветься на критику через мільйони ларі, що викидатимуться на вітер, адже будуть виплачуватися для забезпечення роботи депутатів, які в самому парламенті з'являтися не збираються.

Тому цілком можливо, що "Мрія" може спробувати домовитися з однією-двома невеликими партіями, щоб ті відмовилися від бойкоту. Опозиція номінально буде присутня в парламенті, а ЄНР і його союзники залишаться без роботи.

Без друзів

Посол США Келлі Дегнан і глава представництва ЄС у Грузії Карл Гарцель брали участь вже в двох раундах переговорах між правлячою партією і опозицією. Поки безрезультатно. При цьому позиція Євросоюзу і Сполучених Штатів за результатами виборів стала жирним мінусом для опонентів "мрійників".

І Штати, і ЄС визнають, що порушення під час виборів були, але також визнають і те, що вибори були конкурентними і куди більш демократичними, ніж попередні. Плюс, відзначається і невелика різниця між результатами офіційного і паралельного підрахунків голосів.

Тим більше що "Мрія" поступилася Заходу і в червні послабила вимоги до учасників виборів: до 1% було знижено бар'єр, скорочено кількість мажоритарних мандатів.

В результаті парламент перестав бути місцем битви для двох партій — "Грузинської мрії" і "Єдиного національного руху".

У Брюсселі вважають, що опозиції потрібно відмовитися від бойкоту і вимоги провести дострокові вибори, і "подолати розбіжності, що дозволить всім обраним членам парламенту зайняти свої місця, не дивлячись на різні оцінки виборчого процесу".

"Відповідальність мають взяти на себе всі сторони", — цитує Гарцеля "Грузія-Online".

Аналогічної позиції дотримується і Вашингтон, який вважав за краще не вибирати одну сторону, але цементував свою підтримку держави Грузія загалом.

Доказом чого стало рішення США, про яке було повідомлено перед другим туром, надати Тбілісі військову допомогу у вигляді шести сотень ручних кулеметів M249 і відправки в республіку військових інструкторів.

Крім того, 17 листопада Тбілісі відвідав держсекретар Майк Помпео, який зустрівся з президентом Саломе Зурабішвілі, прем'єром Георгі Гахарією, очільником МЗС Давидом Залкаліані.

У зв'язку з тим, що в анонсованому графіку Помпео не було представників опозиції, його розкритикував колишній посол США в Грузії Ян Келлі.

І наступного дня, тобто 18 листопада, держсекретар вніс зміни до свого плану зустрічей. Однак безпосередньо з представниками опозиційних партій він все ж не спілкувався, а перед вильотом з Тбілісі провів зустріч з членами різних НУО, під час якої ті розкритикували дії партії влади як в цілому, так і в контексті виборів.

Втім, їх аргументи особливої ролі не зіграли. Так, Помпео, згідно з офіційними повідомленнями американського посольства, підкреслив "важливість проведення вільних, справедливих і прозорих виборів у Грузії". Але не більше.

Думку держсекретаря було більш широко розкрито під час брифінгу Держдепартаменту від 18 листопада.

У відомстві підкреслили, що порушення у Грузії відбуваються останні 30 років, однак ці вибори були прозорішими, ніж попередні.

Щодо бойкоту результатів і діяльності нового парламенту, то в Штатах прямо розкритикували дії опозиції.

Держдепартамент вважає, що якби вона не бойкотувала парламент минулого літа, то реформа виборчої системи була б куди "сильнішою й ефективнішою", а отже, і результат цих виборів міг бути іншим.

Загалом, якщо коротко: Вашингтон рекомендує опозиції припинити спроби змінити ситуацію за допомогою революції, з огляду на не вельм критичний масив порушень, а зайти до парламенту і почати роботу над судовою реформою. Щоб "знайти рішення, навчитися працювати разом" і щоб у неї з'явилися дієві інструменти оскарження.

Саме судова реформа була головною темою чи не під час усіх зустрічей Помпео — і з держслужбовцями, і з неурядовими організаціями. Це рецепт повернення ЄНР і союзників до влади, люб'язно представлений Сполученими Штатами.

Опозиція і собі, як повідомляє "Руставі2", високо оцінила сам факт приїзду Помпео до Грузії як свідчення міцності відносин двох країн.

Але не ховали свого розчарування, зазначивши, що його візит міг би бути "кориснішим", наприклад, у плані безвізового режиму і створення зони вільної торгівлі.

Що далі?

Тепер, після другого туру і холодного душу від США і ЄС, головне питання полягає в тому, як мають намір надалі діяти ЄНР, "Європейська Грузія", "Лело", Лейбористська партія, "Гірчі", "Громадяни", "Стратегія Агмашенебелі".

Чи продовжать вони свій бойкот, не маючи опори на Заході? Чи будуть і далі апелювати до фальсифікацій?

Мабуть, у опозиції була надія на Дональда Трампа, який ніби теж веде бій із "фальсифікаціями" в Сполучених Штатах. Нехай і безуспішно: суди програються, а республіканці готуються до президентства демократа Джо Байдена.

Якщо так, то чому з точки зору Трампа незначні за фактом "фальсифікації" у Штатах — катастрофа, а в Грузії — ні? Подвійні стандарти? Можливо.

З іншого боку, Трампу зараз не до зовнішньої політики. У нього власна війна в самому розпалі.

З урахуванням таких реалій, грузинської опозиції логічніше було все ж тактику змінити. Намагатися не дозволити "Мрії" перекупити когось із союзників і партнерів; або ж сподіватися на те, що протестного вогню вистачить на час, достатній, щоб змусити партію влади піти на поступки.

Поки ж революція як альтернатива парламентській роботі в меншості (нехай "Мрія" в порівнянні з 2016 р. дещо просіла) виглядає вельми туманною перспективою.