ПВК "Ва-Банк". У що грає Пригожин та хто зіграє Пригожіним

Новина про те, що Євген Пригожин Пригожин збирає в Петербурзі 8 березня мітинг проти корупції та губернатора Беглова, яких голова "Вагнера" давно вже позиціонує як одне ціле, широко прокотилася соцмережами. І виявилася фейком. У тому, що це фейк, було легко переконатися спочатку, зазирнувши у будь-який із трьох ТГ-каналів Пригожина та ПВК "Вагнер". Але його розповсюджувачі туди не завітали — їм дуже хотілося, щоб конфлікт між Пригожиним та Кремлем виявився правдою. І по соцмережах густо пішла конспірологія про те, що, мовляв, Пригожин іде ва-банк, і питання тільки в яких масштабах мітинг йому вдасться організувати, і чи зможуть такі мітинги охопити всю Росію. І чи немає тут шансу для України?

Потім, правда, всі охолонули, і прикинули, чи буде такий мітинг за війну, чи проти? І вийшло, що за, оскільки в Пітері від війни поки що лише користь. 2022 року міський бюджет отримав на третину більше грошей, ніж 2021-го, чого, взагалі кажучи, не буває. Але в Пітері так сталося через зростання доходів від експорту, який став проходити через його порт. Від цього на зріст поперло взагалі все – а у СВО із "культурної столиці" майже не закликають. Загалом війна пітерцям зараз як мати рідна. І мітингувати вони могли б вийти тільки за війну, хіба що ще лютішу, ніж зараз веде Кремль. Таку, щоб уже без натяків та іносказань, на кшталт "СВО, щоб на багато років, і всіх в Україні вбивати – взагалі всіх. Загалом, надія для України в особі Пригожина виявилася такою собі.

А потім пригріло весняне сонечко — і фейк розтанув. А питання залишилися, щоправда, більше невисловлені. Спробуємо сформулювати їх у явному вигляді – і відповісти на них.

Чи взагалі був у Пригожина намір помітингувати?

Сам Пригожин ніде на мітинг не закликав. По мережі гуляє скріншот із закликом до мітингу, який нібито майнув на його ТГ-каналі, але якийсь зовсім ненатуральний. Швидше за все, чутку про мітинг розпустили недруги Пригожина з оточення Беглова. З очевидною метою: звинуватити господаря "Вагнера" у найстрашнішому для будь-якого російського функціонера, байдуже, чи то політик, чиновник, бізнесмен чи громадський діяч, гріх: у готовності піти на публічний конфлікт із "владою". Тут, звичайно, була і частка лукавства, оскільки до певної міри Пригожин і сам "російська влада". Російська влада взагалі дуже неоднорідна, сповнена внутрішніх протиріч, і в ній завжди йде боротьба. Але витягувати цю боротьбу на вулицю, що мітингує, категорично не прийнято. Той, хто робить це, виганяється з лав корпорації. Тим більше, що формальний статус Беглова-губернатора таки вищий, ніж у авантюриста Пригожина, а субординація в Росії суворо дотримується.

Але Пригожин знає, як влаштована влада у Росії, і знає, наскільки йому дозволено покусувати Беглова. А ще він абсолютно залежить від влади та веде боротьбу за розширення своїх повноважень військового функціонера у її рамках. Жодним революціонером він не може бути в принципі. Критикувати Беглова, викривати його в некомпетентності, тягнути компромат на нього в компетентні вищі органи, цілком визнаючи їхню компетентність — будь ласка. А мітинг – тільки по відмашці зверху: мовляв, давай, організуй народний протест, знеси Беглова, сядь під оплески на його місце, а за це з тебе 80% голосів за Путіна на вибори 2024 року. Але поки що такої пропозиції на адресу господаря ПВК "Вагнер" не надходило.

Тож жодних намірів влаштувати мітинг у Пригожина не могло бути. Натомість канали комунікації з Кремлем, щоб порозумітися, і запевнити, що, мовляв, і в думках нічого подібного не було, він має. І провокація Беглова провалилася.

Що відбувається між Пригожиним та Бігловим?

Боротьба за ресурси, ось що. Зазнаючи невдачі під Бахмутом, але залишаючись на інформаційній хвилі, Пригожин намагається закріпитися в Петербурзі. Він відчайдушно сигналізує нагору: "Я краще за Беглова!".

Але є тонкий момент. Викриваючи Беглова у хабарництві та крадіжці (ясна річ, що Беглов покрадає, куди ж без цього губернатору в Росії?) Пригожин не розраховує на нагальний успіх. Він формує заділ на завтра. На те завтра, що передбачає, і в якому бачить для себе перспективи. Пригожин розраховує на новий 1937 рік: на затягування гайок і зачистку чиновників, що прокралися. Суть російської влади від цього не зміниться, але чернь на якийсь час буде задоволена. Це старий московітський метод: стратити прилюдно кількох поганих бояр і списати на них невдачі, показавши, що цар — добрий. На цьому повороті Пригожин і розраховує наздогнати і роздерти наміченого ним у жертву Беглова, попередньо отримавши ліцензію з Кремля.

Чому саме Беглов? Ймовірно, вивчивши та оцінивши зв'язки пітерського губернатора, Пригожин вирішив, що зможе впоратися з такою великою здобиччю. Так рішучий кіт прикидає розміри кролика, який може бути і більшим за нього. А Петербург — саме Петербург, в силу довгого переліку причин — ідеальна база для Пригожина. Тут можна багато міркувати і пояснювати, чому це так, але ПВК "Вагнер" плюс петербурзький порт – це саме те.

У перспективі це новий кластер, якого в Росії поки немає ні в кого, і навряд чи в когось буде. У європейській частині – принаймні. У ньому буде все: від виховання молоді для поповнення лав ЧВК до виробничих ліній. І все це буде під Пригожіним.

Так що ніякої неприязні до Беглова у Пригожина немає, а є цілком раціональні плани на "колиску чотирьох російських революцій". Четверта, якщо що, це революція Єльцина-Собчака, яка виштовхнула вгору Путіна.

Хто може зіграти Пригожіним?

Тут починається найцікавіше. У Росії напевно назріла зміна еліт. Приблизно те саме було сто з невеликим років тому: тоді верхівка партноменклатури скуштувала забороненого плоду солодкого західного життя і пішла врозріз на два будинки, між СРСР і "Загниваючим Заходом". Щоправда, за Путіна все це зайшло набагато далі, ніж тоді, але тут справа в загальному підході.

Війна в Україні змінила правила гри, і жити на два будинки, не створюючи небезпеки для Кремля, вже не вийде. Це означає, що частина еліт піде під ніж. А Пригожин наперед невиїзний, в очах Заходу він просто терорист. Така фігура ідеально підходить на роль опричника, нового Малюта Скуратова. І майбутній Малюта поспішає стати перед дверима соціального ліфта, які, за його розрахунками, відкриються за рік-два, багато якщо три.

Але Пригожин – порівняно дрібна сошка і своєї гри не веде. Він розраховує на те, що в радикалізацію зіграє сам Путін, оскільки тому вже просто нема куди подітися. І, передбачаючи це, позиціонує себе так, щоб Путіну у певний момент було зручно зіграти їм. Пригожин вважає, що надійний у власних очах Кремля, оскільки здаватися Заходу йому не можна — відпущення гріхів він собі не виговорить. І він грає на посилення наративу війни як нової нормальності Росії.

Ідеологія "все для фронту, все для перемоги" та "війна сама себе годує" об'єктивно працює на консервацію путінського режиму. Затягування війни в умовах, коли неможлива ні перемога, ні її пропагандистська імітація – єдиний шанс для виживання Путіна як політичного, так і фізичного. І Пригожин зміцнює свої позиції у цьому напрямі, вірячи, що обов'язково буде затребуваний Кремлем.