Чунга-Чанга Кремля. Як пранкери обламали зуби про Курта Волкера
Російські пранкери Володимир Кузнєцов (Вован) і Олексій Столяров (Лексус) спробували взяти в оборот спецпредставника Держдепартаменту США по Україні Курта Волкера, який викликає занепокоєння у можновладців у Москві своєю принциповістю щодо Росії. Втім, як і його колишній бос і соратник Джон Маккейн. На даному етапі переговорів США і РФ Волкер відіграє одну з ключових ролей. Тому не дивно, що раз вже на нього не вдається вплинути на офіційному рівні, в РФ спробували зрозуміти хоч який-небудь мало-мальський скандальчик, коли Лексус подзвонив йому 22 вересня, представившись секретарем Ради нацбезпеки України Олександром Турчиновим.
Перш ніж перейти безпосередньо до цій бесіді, слід звернути увагу на позитивну тенденцію. Вона полягає в тому, що хоч сам пранк широко... дуже широко розійшовся по російським медіа з очікуваною подачею, то до України в цілому "скандал" дістався з гріхом навпіл через три-чотири дні. І знову-таки особливого ажіотажу не спостерігалося, за винятком хіба що окремих ЗМІ, які виступають в якості дистриб'юторів російської пропаганди в Україні. Позитив тут в тому, що після кількох эпикфейлов з розгоном потрібної інформації Росії та ігноруванням першоджерел, українські медіа все ж стали віддалятися від російського інформаційного простору. А це означає менше зради, особливо необґрунтованою, і, як наслідок, зниження впливу пропаганди Кремля на уми українців.
Тепер про бесіді Волкера і пранкера, який назвався на честь японської машини. Перше, що кидається в очі, а точніше, у вухо (якщо так можна висловитися), — спецпредставник Держдепартаменту був вкрай обережний і успішно пройшов усі підводні камені. Волкер здебільшого дипломатично повторював позицію як свою, так і Трампа. Підтвердив кілька разів, що, так, питання надання летального зброї Україні активно обговорюється на Пагорбі. Але тут ніякої таємниці немає. Як пранкер ні напирав, заходячи то з одного боку, то з іншого, Волкер з легкістю припиняв ці спроби Лексуса щось вивудити у чиновника. Єдине, що може бути цікавим, але без натяку на сенсаційність, — питанням летального зброї буде займатися шеф Волкера, держсекретар Рекс Тіллерсон, адже це "питання тактики".
Лжетурчинов намагався вибити грунт з-під ніг американського чиновника, заявляючи про проблеми у Верховній Раді, яку влада не може толком контролювати в питанні прийняття закону про реінтеграції Донбасу. І тому, мовляв, потрібно приймати його в обхід парламенту. Яким чином таку процедуру можна здійснити, Лексус не спромігся пояснити, оскільки більше уваги приділяв спробам нав'язати Волкеру думка, що гілки влади в Україні вкрай роз'єднані. На цей пасаж дипломат, не бажаючи лізти в нетрі української політики, ухильно відмітив, що Дональд Трамп і Петро Порошенко обговорювали питання на полях Генасамблеї ООН в Нью-Йорку, а після повторив тезу про необхідність зберігати тиск на РФ.
Ще один момент. Обговорюючи миротворчу місію ООН на Донбасі, а конкретно ініціативи, які виходять з Кремля, спецпредставник погодився з "Турчиновим", що ці пропозиції є неприйнятними. При цьому в перекладі росіян прикметник terrible, яким американець охарактеризував пропозицію Путіна, чомусь стало "божевіллям", а не "жахливим", до прикладу. Не міг дипломат такого рівня допустити в самому початку офіційного телефонної розмови таке просторіччя. Це вже під кінець бесіди, коли йому, мабуть, стало ясно, що він говорить не з секретарем РНБО, Волкер дозволив себе пару-трійку crazy.
Далі пранкер все більше скочувалася до грубих маніпуляцій. Чого варті його слова про те, що у Києва увірветься терпець і ВСУ підуть у наступ на Донецьк, про що Порошенко нібито особисто говорив "Турчинову". Волкер був прямолінійний: "Це погана ідея". Він пояснив, що РФ має більшою потужністю, ніж Україна зараз має і буде мати коли-небудь. І при цьому застеріг від ескалації конфлікту. Безумовно, така чесність зрадофилов не порадує, але, з іншого боку, Вашингтон ніколи і не приховував раніше, що не хотів би посилення конфлікту, сподіваючись вирішити його політично-економічним інструментарієм, у тому числі санкціями.
"У нас не залізне терпіння", — продовжив нагромаджувати словесні конструкції Лексус. "Це питання не терпіння, а розуму", — парирував Волкер, підкресливши, що Україна в прямому зіткненні зазнає поразки, втратить міжнародну підтримку і територіальну цілісність.
Тому-то Волкер наполягав і наполягає на мирному врегулюванні, яке буде базуватися на санкционном тиску. До того ж, як він заявив учора в коментарі "Голосу Америки", той факт, що Москва взагалі виступила з пропозицією щодо "блакитним каскам", свідчить про демонстрації Кремлем бажання вести переговори. І соратник Маккейна також сподівається, що миротворці на Донбасі допоможуть виставити за двері ОРДЛО російських вояків.
Після цього пранкер зайшов з іншого боку, намагаючись вивести американця з рівноваги. Для цього він торкнувся більш близькі Волкеру питання — заговорив про члена Палати представників від демократів Максін Уотерс, яка збирається в Україну. Конгресвумен, нагадаємо, стала жертвою Лексуса, коли він, представившись Володимиром Гройсманом, наплів всякої нісенітниці про атаки російських хакерів на "Лімпопо". Говорячи про Уотерс, пранкер нагадав, що вона хоче імпічменту Трампу (не секрет), а також що, мовляв, хоче відставки Волкера. Спецпредставник розсміявся, але знову був уклончив, нагадавши Лжетурчинову, що внутрішня політика США — це справи США.
На підколи з введенням військ на острів Чунга-Чанга у Тихому океані і в горезвісне "Лімпопо" Волкер аналогічно не клюнув. І спорудити хохму у пранкерів не вийшло. Спецпредставник просто відмахнувся від цієї нісенітниці і відразу заговорив про нещодавно минулих білорусько-російських навчаннях "Захід-2017". Однак Лексус не здавався і став діяти ще більш грубо, коли запанибратски запропонував Волкер, щоб українські війська разом із десантом США взяли Донецьк, тому що Росія, мовляв, Штатам нічого не зробить. "No, no, no", — відповів Волкер і знову підкреслив, що Україні буде завдано поразки. Зрозумівши, мабуть, що розкрутити досвідченого Волкера не вдасться, пранкери остаточно опустилися до рівня шкільних телефонних розіграшів, говорячи про брудних грошах Росії, які нібито отримує і Волкер, і Трамп. Чиновник назвав це якимось маренням і заявив, що розмову закінчено.
На наступний день вже справжній Турчинов зазначив, що Волкер розкусив пранкерів. "Останнім часом подібні провокації з боку пранкерів, які працюють під дахом російських спецслужб, почастішали. Їх мета — спроба дезавуювати успіхи української влади на міжнародній арені", — йдеться в повідомленні РНБО. Сам Лексус на це відповів, що він спілкувався з Волкером цілу годину і той злив багато цікавої інформації. "Ми обговорювали з ним стратегічні питання, що стосуються України, Росії, Мінських угод. Волкер, мабуть, це Порошенко злив. Для мене це, звичайно, дуже смішним і безглуздим здається", — сказав Столярів, пообіцявши повну версію розмови. Однак ця повна версія чомусь опинилася в п'ять разів коротше заявленої росіянином тривалості переговорів. Так, як вже видно з них, Лексус і Волкер насправді лише "стосувалися" стратегічних питань. Перший старався, другий успішно ігнорував.
Загалом, пранкери видихалися, принаймні, у випадку з Волкером. І тому сьогодні вже тільки факт розіграшу стає основним інформприводом. Не сама бесіда, бо з сенсаціями не складається. Це загалом-то ще одна позитивна сторона поряд із зростаючим імунітетом українських ЗМІ. При цьому пранк відображає суть зовнішньої політики РФ: нахабство і кпини, настільки милі серцю вихідця з пітерської банди, який нині править "встає з колін".
Однак крім створення інформаційної хвилі, як вірно помітили в РНБО, метою таких дзвінків представникам американського істеблішменту є спроба виставити українських політиків незрілими діячами з небезпечними іграшками в руках, яким ні в якому разі не можна давати ще більш небезпечних предметів. Яскравий приклад: казка Лексуса про напідпитку Порошенко, який нібито віддав наказ міністра оборони Степану Полтораку йти в наступ на Донецьк. А "Турчинов" як би зупинив і поскаржився, що не може постійно контролювати президента. Волкер на це порадив знаходитися поруч і контролювати. Повір в це підлеглий Тіллерсона, і відносинам двох країн міг бути завдано шкоди, а відповідь на питання про летальні озброєння для України знову опинився б ближче до "ні", ніж до "ймовірно". Швидка реакція прес-служби РНБО свідчить про правильної оцінки ризиків.
І останнє, на що також потрібно звернути увагу. Очевидно, що, як і попередні розіграші, бесіда пранкерів була операцією ФСБ. Зрозуміло і те, що в таких випадках використовуються база та технічні засоби російських спецслужб. Але все одно виникає питання: чому їм так легко було додзвонитися до того ж Волкеру нібито від імені кого-небудь з представників української влади? Загалом, безпека систем комунікації залишається нашим головним болем.
