Чорна мітка для Бориса. Скільки ще часу Джонсон виграв для свого прем'єрства

Знавець та ідейний послідовник Вінстона Черчілля й народний герой України Борис Джонсон лишається прем'єр-міністром Великої Британії.

В понеділок він пережив вотум недовіри у власній партії. В ході таємного голосування депутати-консерватори підтримали його 211 голосами проти 148. Це дозволить Джонсону залишатися лідером партії торі – й, відповідно, прем'єр-міністром Сполученого Королівства.

Сам Джонсон спробував розіграти тріумф. Невдовзі після голосування він дав інтерв'ю, в якому назвав результат "переконливим" і "дуже хорошим для політики та для країни". Однак насправді ситуація для прем'єра складається далеко не райдужна. Розподіл голосів виявився набагато гіршим, аніж очікували найпесимістичні його союзники. Перед голосуванням найгіршим сценарієм вважався розрив у 80 голосів. Тепер же, попри те, що Джонсон всидів у кріслі, воно хитається більше, ніж будь-коли за час його прем'єрства.

Що ситуація складна, стало ясно вже в неділю: вже по обіді проти Джонсона назбиралося 54 листи щодо недовіри – порогова кількість, необхідна для початку процедури. Зрештою, вихідні для прем'єра відверто не склались: його гучно освистали на заході, присвяченому платиновому ювілею королеви, а результати соцопитувань продемонстрували подальше просідання особистого рейтингу внаслідок "партігейту" (Partygate). Цей вечірковий (party) скандал розгортався ще з листопаду 2021 року й ліниво наростав аж дотепер. Попри жорсткий локдаун, в резиденції прем'єр-міністра на Даунінг-стріт, 10, її саду та в інших урядових будівлях проходили різноманітні неформальні зібрання, які порушували карантинні обмеження. Наприкінці листопада почалися перші публікації з цього приводу, а станом на кінець січня лондонська поліція розслідувала вже дванадцять таких випадків, причому щонайменше на трьох таких вечірках був присутній сам Джонсон. Поліція виписала 126 штрафів 83 особам за порушення карантину. Зокрема, по одному отримали сам прем'єр, його дружина Керрі Джонсон, а також і Ріші Сунак, канцлер скарбниці. Всі перепросили й заплатили штрафи. Але це не помогло: Джонсон, як кажуть боксери, розкрився – і пропустив серію ударів. Втомлена трьома хвилями жорстких (значно жорсткіших, ніж в Україні) карантинів жадала крові.

Опоненти Джонсона тим часом робили політику. Зокрема, 20 січня депутат від консерваторів Вільям Регг, голова спеціального комітету з державного управління та конституційних справ, звинуватив представників Даунінг-стріт, 10, у погрозах йому та колегам через заклики Джонсона до відставки. Зокрема, він сказав, що "залякування члена парламенту є серйозною справою" і натякнув на спроби шантажу.

Та так чи інакше, попри бунт у партії й навіть величезну кількість "заколотників", у них не було – і все ще немає очевидного альтернативного кандидата на заміну Джонсона. І так само немає альтернативи його курсу. На відміну від попередників – Джона Кемерона, який через власні амбіції довів країну до брекситу, та Терези Мей, яка не змогла його завершити – Джонсон не лише зумів достойно й не без хитрощів "розлучитися" з континентом, але й запропонував британцям альтернативу перебуванню в ЄС. Безперечно, авантюрну, економічно ризиковану – але й перспективну водночас. Хоча пандемія дещо попсувала фасад цієї "британської мрії", факт лишається фактом: у Джонсона є план. І це, вочевидь зіграло неабияку роль: його виступ перед партією напередодні голосування відзначили як сенсовний і прихильники, й супротивники.

Тепер у таборі прем'єра сподіваються, що Partygate – перегорнута сторінка історії. Це тим більше бажано, що Джонсон підтвердив свою репутацію ексцентрика ставши першим в історії прем'єр-міністром Британії, який достеменно й доведено порушив закон, перебуваючи на посаді. Причому до роздратування публіки урядовими вечірками на тлі неефективної (на думку деяких оглядачів – узагалі провалної) боротьби з пандемією долучилися звинувачення в корупції: внаслідок розслідування правомірності й джерел фінансування ремонту на Даунінг-стріт, виборча комісія дійшла висновку, що торі припустилися порушень в оформленні пожертв – і наклали штраф у 20 тис. фунтів. Тож нинішня перемога – це свого роду індульгенція та початок з чистого аркуша.

Однак персональний рейтинг Джонсона надалі падає. Згідно з "Таблицею Ліги Кабінету", станом на кінець травня він був на 15 пунктів нижче нуля, що зробило Джонсона найменш популярною особою у власному уряді. Загальнонаціональні рейтинги прем'єра на YouGov показують 34% — також найнижчий показник з часів тріумфальної перемоги консерваторів три роки тому. Тоді, нагадаю, вони здобули 365 з 650 місць у парламенті – найкращий результат з часів Маргарет Тетчер, а популярність самого Джонсона в певні періоди заходила за 65%. При тому навіть серед тих, хто виступав проти брекситу, його дій схвалював кожен другий, а серед прихильників виходу з ЄС рівень підтримки сягав 86%. І тепер він втрачає насамперед їхні голоси: цю програму виконано, та обіцяного значного покращення вони не відчули – не в останню чергу через пандемію.

Тож політичне майбутнє Джонсона далеко не безхмарне. Зазвичай вотум довіри означає, що голова партії застрахований від повторної спроби вручити "чорну мітку" ще на рік. Однак низка депутатів розлючені тим, що голосування відбулося надто рано. Іншими словами, Джонсон просто зіграв на випередження, бачачи, що ситуація стає для нього небезпечною. Відтак, питання полягає в тому, чи зможуть невдоволені змінити термін недоторканості. За словами Грема Брейді, голови так званого Комітету 1922, який об'єднує парламентську "гальорку" (тобто членів партії, які крім депутатського мандату не мають інших повноважень), технічні можливості для зміни цього правила є. Сам Джонсон міг би піти ва-банк, пішовши у відставку і запустивши позачергові вибори, та чітко заявив, що не має жодного наміру робити це.

Що ж до чергових, то консерватори ризикують втратити два місця в парламенті на проміжних виборах, які відбудуться 23 червня. Якщо це станеться, навіть найпалкішим прихильникам Джонсона буде важко доводити, що його особистий рейтинг на це ніяк не вплинув. А тоді серед невпевнених у своєму обранні у 2024 році депутатів буде привід замислитись, чи не варто скинути прем'єра заради збереження мандату. Це означає, що, попри звичай, нова спроба вотуму недовіри можлива ще до кінця літа.

Щоб уникнути цього, Джонсону доведеться вирішити нетривіальну задачу покращення іміджу власної партії. А це буде непросто не лише з огляду на особисті проколи, але й порушення партійної дисципліни парламентаріями, і кадрову проблему. Зокрема, у квітні торі довелося позбавити мандата та виключити з партії Імран Хана, визнаного винним у зґвалтуванні 15-річного хлопчика. Але в листопаді вони таки захистили від покарання Оуена Патерсона, якого дицсиплінарний комітет парламенту рекомендував відсторонити від голосувань через підозру в порушенні правил лобізму та звинувачення у корупції. Загалом же тижня не минає, щоб консерватори не відзначились у ЗМІ – цим вони добряче нагадують наших "слуг народу". Та підзабуте в нас гасло "маю право на помилку" тут не спрацює: торі перебувають при владі з 2010 року. Нині Британія проходить через найгіршу за цей час економічну кризу, а харизми Джонсона між тим, бракує навіть на нього самого. Він явно втомився. І якщо не відновиться, важкі часи чекають не лише на нього. Надзвичайною підтримкою, яку отримує від Британії Україна, великою мірою ми завдячуємо особисто прем'єру "Джонсонюку". В його наступника можуть бути дещо інші пріоритети. Та й період турбулентності між прем'єрствами може з'їсти дорогоцінний час.