Зернова диверсія. Як польські москвофіли втягнули Дональда Туска в гібридну війну
Афілійовані з Кремлем структури і просто корисні ідіоти посилили акції протесту проти українського зерна
Протести польських перевізників і фермерів, невдоволених лібералізацією транзитних перевезень за рішенням Єврокомісії 2022 р., які звинувачують українців у загарбанні ринку і демпінгуванні вартості зерна, на кордоні з Україною помітно інтенсифікувалися цього вікенду.
Варто нагадати: ще у середині січня стало відомо про певний прогрес у вирішенні цього питання. Тоді польське Мінінфраструктури підписало з представниками протестувальників угоду з урахуванням їх побажань, яка запустила процес перемовин і, водночас, припинення до 1 березня акцій протесту, зокрема, в таких трьох містах: Корчовій, Гребенному і Дорогуську.
Однак уже 9 лютого блокування кордону в останніх двох відновилося, а вранці 11 лютого польські фермери зупинили в Дорогуську три українські вантажівки і висипали зерно з них на дорогу. Відповідні світлини миттєво потрапили на перші шпальти і викликали неабияке обурення в українців. Причому одразу з трьох причин. По-перше, через традиційне ставлення до хліба народу, який пережив Голодомор: для багатьох зерно у багнюці – це блюзнірство. По-друге — через те, що за це зерно українці буквально платять кров'ю. По-третє, навіть поза межами цього контексту сама акція є відверто недружнім, а точніше — ворожим вчинком. Тож, слід визнати, мішень і спосіб атаки були розраховані на максимально емоційний відгук.
Дії протестувальників вже спровокували хвилю агресивної рефлексії у наших соцмережах в контексті минулих історичних розбіжностей між Польщею й Україною. До того ж, на жаль, дії кількох поляків зараз привели до певного узагальнення з нашого боку – до невдоволення щодо всіх поляків без винятку.
Маклери Конфедерації
Та перед тим, як починати підігравати росіянам у розпалюванні ворожнечі із нашим західним сусідом, варто завважити сам факт, що вищезгаданий інцидент у Дорогуську – власне і є справою рук російських посіпак та корисних ідіотів у Польщі.
Так, один з них – це підприємець з Любліна Рафал Меклер, власник Rafał Mekler TRANSPORT, що з 2013 р. заробляє на міжнародних перевезеннях. Він раніше неодноразово бідкався через те, що війна позбавила його російського і казахського, а також частково білоруського ринків. На додачу він ретранслював відверто антиукраїнські наративи і критикував "бандерівську" Україну.
Пан Меклер, зазначимо, є членом "Національного руху", що підпорядковано ультраправій, проросійській, євроскептичній партії "Конфедерація свободи і незалежності" (або просто "Конфедерація"), очільником люблінського осередку якої він також є, і від якої балотувався на місцевих виборах у 2018 р.
"Конфедерація" ж, що визнає Крим російським і виступає за співпрацю з Москвою, активно підтримує і лобіює діяльність офіційного організатора блокади кордону "Комітета захисту перевізників і роботодавців у сфері транспорту". Цей "Комітет" було створено лишень у вересні минулого року, а офіційна сторінка у Facebook в нього з’явилася 28 жовтня і вже за тиждень розпочалися перші протести перевізників на кордоні з Україною. Пізніше до "Комітету" доєдналися декілька інших маловідомих організацій на кшталт "Підкарпатського обманутого села".
Кремлівські вуха
І від Рафала Меклера, і від "Комітету", і від, з рештою, "Конфедерації" тягнуться ниточки до Росії.
Так, ще у 2017 р. відомий проект розслідувачів InformNapalm оприлюднив вельми детальний матеріал на базі інформації, отриманою хакерами, про зв’язки окремих польських політиків і партій з РФ.
Серед них з найвідоміших проросійських політиків Польщі — Януш Корвін-Мікке. Він є засновником і лідером "Конфедерації".
Завдяки листуванню ще одного кремлівського проксі – білоруса Алєксандра Усовського, який за сприяння і фінансової підтримки депутата РФ Константіна Затуліна створював "рускій мір" у Польщі (тобто налагоджував зв’язки з праворадикалами, організував заходи та інформаційні кампанії), стало відомо, що той же Корвін-Мікке відповідав за проведення антиукраїнських акцій.
За сім років від оприлюднення розслідування InformNapalm нічого не змінилося. Корвін-Мікке, який і до Криму їздив, і злочини Росії на Київщині заперечував, досі відпрацьовує російські гроші. І зараз – шляхом організації протестів перевізників і фермерів на кордоні з Україною.
Заручники гібридів
Втім, на жаль, проблема все ж глибша. Себто вона полягає не тільки у підривній діяльності затулінсько-усовського посіпаки Корвіна-Мікке та афілійованих з ним структур та людей (на кшталт Меклера), а в інструментарії впливу Кремля безпосередньо на уряд Польщі — як на старий, Матеуша Моравецького, так і на новий, Дональда Туска.
По-перше, "Комітет" бере участь у перемовинах Мінінфраструктури Польщі щодо вищезгаданої угоди для перевізників.
По-друге, "Конфередація" чинить політичний тиск на урядовців, зокрема звинувачує заступника голови Мінсільгоспу Міхала Колодзейчака у залякуванні фермерів.
По-третє, і це стосується вже саме пана Колодзейчака, цей урядовець на тлі інциденту в Дорогуську анонсував оприлюднення сформованого основі даних з "різних служб" переліку компаній, які імпортували українське зерно, ріпак, кукурудзу як технічне і у "20 разів дешевше", аніж коштує тонна польської продукції, "щоб кожен поляк міг бачити, хто заробляв гроші, коли у польських фермерів була велика проблема".
Іншими словами, медійний ефект блокування кордону перевізниками і фермерами за сприяння "Конфедерації" ще більше посилився. І в цьому контексті варто зазначити, що і сам пан Колодзейчак має досить цікавий політичний бекграунд. Окрім співпраці 10 років тому з "ПіС" і організації протестів аграріїв у 2018 р. (тобто відповідний досвід є) він, наприклад, був у 2019 р. засновником політичної партії "Згода", що було створено на базі партії PolExit.
З назви зрозуміло, що це партія євроскептиків. А лідером її, і потім й перереєстрованої як "Згода" (після виходу Колодзейчака з проекту у 2019 р.) був і є Станіслав Жултек, з яким співпрацював заступник голови Мінсільгоспу. Жултек також свого часу був очільником "Конгресу нових правих", вичавивши з неї вже відомого нам Корвіна-Мікке, з яким Жултек досі підтримує політичні контакти, принаймні, у медійній площині. І не дивним є також те, що Жултек досі виступає за вихід Польщі з ЄС і підтримує блокування кордону.
По-четверте, заяву про перелік компаній-імпортерів українського зерна Міхал Колодзейчак зробив під час зустрічі з мешканцями міста Моронг 11 лютого, куди він прибув разом з прем’єр-міністром Дональдом Туском; і де відбувався протест фермерів на тракторах.
Тому теми високопосадовців для розмов з мешканцями Моронгу були відповідними. Колодзейчак заговорив про компанії, а Туск – про те, що "не може бути так, щоб через війну і через емпатію, відкритість до України хтось використовував війну як засіб нечесної або неадекватної конкуренції з нашими компаніями, з нашими працівниками, з нашими фермерами". Польський прем’єр також повідомив присутніх, що піднімав це питання під час зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським.
І хоча Дональд Туск побоюється поширення "антиукраїнських настроїв" через зерно, він водночас і закликає Україну поважати інтереси "окремих членів Західного світу", якщо хоче мати можливість "мобілізувати" його (світ) на свою підтримку у протистоянні з Росією.
Позиція Туска, попри довжелезні вуха Кремля у протестах перевізників і фермерів, в принципі зрозуміла – новий прем’єр вимушений діяти обережно і зважати на вимоги протестувальників, оскільки це загроза дестабілізації самої Польщі. Адже росіянам через польських праворадикалів вдалося розвинути свій успіх і масштаб протестів.
Отже маємо безпосередню кремлівську гібридну операцію, мета якої на кількох напрямках (економічному, соціальному, політико-історичному) внести розбрат у відносини між Польщею й Україною і дестабілізувати обидві країни, відроджуючи тригери для українців і поляків, що з початком повномасштабної інвазії начебто було поховано. Причому попереднім урядом – урядом правоконсервативної партії "Право і справедливість", яка тривалий час вела електоральні та політичні ігри на питаннях історичної пам’яті і справедливості.
Проте, якщо дійсно мають місце якісь схеми з імпортом "технічного зерна", то українська влада зі свого боку, окрім активного діалогу з урядом Туска, мусить вивчити це питання від "а" до "я", провести розслідування і відреагувати. Звісно, із боку уряду Туска має бути готовність до такої співпраці і прагнення поховати конфлікт, розпалений російськими політичними проксі.