Газманов та нафта. Як Європа відреагувала на путінську анексію

6 жовтня у Празькому граді стартував саміт Європейського політичного співтовариства – дітища президента Франції Емманюеля Макрона, створеного як доповнення до Євросоюзу. ЄПС покликана об'єднати не тільки 27 країн-членів ЄС, а й демократичні країни, які прагнуть або тісно співпрацюють з Євросоюзом.

Іншими словами, Макрону за підтримки Берліна та інших країн ЄС вдалося влити нове життя у проект "двошвидкісної Європи", при цьому із суттєвими корективами. Якщо "двошвидкісна Європа" мала розділити європейську спільноту на, скажімо так, клуби для віпів та аутсайдерів з різним набором зобов'язань і можливостей, то нині ЄПС як модернізована "двошвидкісна Європа", повторимося, — це структура, яка "підтягує" до ЄС такі країни, як Україна, Великобританія, Туреччина, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Сербія.

Тому в саміті ЄПС взяли участь представники загалом 44 країн. Це, в принципі, образ майбутнього європейського альянсу, створеного навсупір Росії та об'єднаного загальними цінностями та прагненнями.

Наступного дня, тобто. 7 жовтня на неформальний саміт у Празі зібралися вже лідери 27 країн-членів ЄС.

Основна місія обох заходів – самітів ЄПС та ЄС – консолідована та потужна реакція на рішення режиму Володимира Путіна з порушенням усіх відомих законів анексувати території чотирьох українських областей – Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей за підсумками фейкових референдумів та за аналогією із захопленням Криму.

На першому місці на порядку денному самітів – формування та вдосконалення української та російської політики європейської спільноти. Тобто лідери в Празі домовлялися і вирішували, яким саме чином наростити підтримку України і одночасно посилити тиск на Росію, а також узгодити механізми виходу з енергетичної кризи, яка провокується Росією. Вже без напівзаходів, без усіляких "але" і закликів спробувати визначити точки дотику з Росією, щоб покласти край війні з повним чи частковим урахуванням позиції Кремля.

Росія – загроза не лише для безпеки України, а й євроатлантичного світу загалом. Нівелювати цю загрозу Європа може лише посиленням тиску та демонтажем режиму Путіна.

Констатацією даного факту є опублікована перед самітами стаття верховного представника ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозепа Борреля, в якій він, посилаючись на дивну, проте вкрай агресивну заяву Путіна з нагоди анексії українських територій, прямо вказує партнерам на те, що з цією Росією неможливо домовитися доти, доки Путін перебуває при владі. Так, Росія, мовляв, географічно сусід, але з нею зараз ніхто в ЄС та ЄПС не вестиме справи.

Крапка.

А тому Європейський Союз продовжить надавати військову та іншу допомогу Україні, допоки вона не здобуде перемогу. І просування ЗСУ на північному сході та півдні країни – це додатковий аргумент та стимул для ЄС збільшити постачання бронетехніки та систем ППО в Україну.

Якого роду буде нова військова допомога, ще невідомо. Конкретика, найімовірніше, з'явиться на полях саміту ЄС сьогодні. Проте Макрон уже пообіцяв, зокрема, більше САУ Caesar, а голова Європарламенту Роберта Метсола недарма двічі за два дні закликала передати Україні танки західного зразка.

Що стосується реагування Європи на останні політичні рішення Путіна, то відповідь ЄС можна вважати, в принципі, відповідною. 6 жовтня ЄС затвердив уже восьмий пакет санкцій, який торкнувся, зокрема, 30 фізичних та 8 юридичних осіб.

Їх можна розділити на дві групи – ті, хто відповідальний за проведення фейкових референдумів (росіяни та колаборанти), та ті, хто безпосередньо залучений до збройної агресії проти України.

У першій групі опинилися, наприклад, люди Кирієнко, Олександр Харичєв, начальник Управління президента РФ із забезпечення діяльності Госсовєта; та Борис Рапопорт, заступник Харичєва. Обидва брали участь в організації "референдумів", за що і потрапили до списку санкцій разом, до речі, з очільницею ЦВК РФ Еллою Памфіловою і Центрвиборчкомом, в цілому, і "Госзнаком" — компанією, що виробляє різні російські державні знаки, тобто та, яка у металі та інших матеріалах "закріплює" анексію територій.

У другій групі ж можна виділити цілу плеяду заступників Шойгу: Дмитра Булгакова, Юнуса-Бека Євкурова, Руслана Цалікова, Миколу Панкова, Юрія Садовенка, Тимура Іванова, Геннадія Жидко, командувача 41-ої загальновійськової армії Сергія Рижкова, президента концерну "Техмаш" (боєприпаси, ракети) Олександра Кочкіна.

Крім того, під санкції потрапили безпосередньо помітні підприємства російського ВПК: Завод імені Дегтярьова (вогнепальна зброя), МКБ "Факєл" (ЗРК С-300, С-400, "ТОР"), корпорація "Іркут" (Су-30СМ), АТ "ММЗ "Авангард" (ракети для С-300 та С-400), НВО "Сплав" (РСЗВ "Ураган" та "Смерч").

Окремо варто відзначити, скажімо, осіб та голоси російської агресії та "російського світу": ідеолога російського нацизму Олександра Дугіна, співаків і виконавців, які давно вийшли в тираж — Юлію Чичеріну, Миколу Расторгуєва, Олега Газманова.

Але. Це далеко не всі із восьмого санкційного пакету. Крім введення обмежень щодо вищевказаних людей і компаній, Європейський Союз ухвалив низку дійсно фундаментальних рішень, які мають серйозно вплинути на конкретні сектори російської економіки та ВПК.

По-перше, це, звичайно ж, запровадження максимальної стелі цін на російську нафту, що транспортується морем. Поставляти російську нафту або сприяти (страхування, брокерські послуги, технічна та фінансова допомога) морем буде заборонено з грудня 2022 р., а нафтопродуктів – з лютого 2023 р., якщо ціна на цю продукцію буде вищою за встановлену верхню межу.

По-друге, розширено перелік товарів, які можуть бути використані Росією для військово-технічного розвитку чи сектору оборони та безпеки. Це електроніка, хімічна речовина; товари, які можуть бути використані для катувань або страт.

Це своєрідний привіт, наприклад, німецьким компаніям, а також французьким Thales та Safran, чия електроніка була виявлена у знищених на території України танках, винищувачах, вертольотах.

По-третє, забороняється громадянам ЄС обіймати будь-які посади в керівництві російських держкомпаніях або компаніях, контрольованих державою (по суті у всіх великих компаніях в РФ). Це не лише втрата заробітку Карін Кнайсль або Герхардом Шрьодером разом з обмеженням можливостей Кремля щодо "закупівлі" агентів впливу в Європі, а й цементування тотальної ізоляції Росії.

По-четверте, запроваджується заборона на продаж, постачання, передачу або експорт до Росії цивільного вогнепального обладнання, компонентів та боєприпасів до нього; військової техніки, воєнізованої техніки та комплектуючих.

По-четверте, обрізання можливостей у криптовалютному та цифровому світі за допомогою відповідних обмежень.

По-п'яте, вводяться обмеження на імпорт російських деревної маси та паперу, цигарок, пластмаси, косметики, дорогоцінних металів та каменів. Разом із нафтовими обмеженнями це серйозний удар по прибуткам РФ.

По-шосте, удар по російській авіагалузі. Обмежені будуть експорт, передача та продаж товарів, які використовуються у цьому секторі.

По-сьоме, запроваджуються обмеження на ввезення товарів, вироблених на тимчасово окупованих Росією територіях Запорізької та Херсонської областей.

Так, пункту про газові обмеження щодо Росії поки що немає. Європейський союз до цього не готовий, перебуваючи в процесі створення нової моделі газових поставок, де немає місця Росії.

Однак сам по собі восьмий пакет санкцій, як і саміти загалом можна вважати, в принципі, справді потужною відповіддю Європи на поспішне підвищення ставок Путіним на тлі втрати контролю за дедалі більшою кількістю раніше окупованих територій України. Повторимося тут важливим є посил – ніяких послаблень і перемовин з Кремлем, до проведення яких Москва закликає все частіше на тлі наступу ЗСУ, доки Путін перебуває при владі.