Не тільки авіаносці. Чим Вашингтон буде боротися з кримської "фортецею" Путіна
У Сполучених Штатах переглядають концепцію співпраці з країнами Чорноморського регіону в користь його зміцнення і в противагу діям Росії. Причому вже вимальовується певна модель, якщо завгодно, опозиції Кремлю - альянсу декількох країн регіону, серед яких і Україна.
Дана модель, а також, що ще більш важливо, способи її створення знайшли відображення у доповіді, підготовленому за підсумками тематичного семінару, який пройшов у столиці Румунії у березні. Це свідчить про серйозність намірів Вашингтона в питанні протидії РФ у Чорноморському регіоні. Як і ті, хто готував доповідь і за чиїм замовленням. А це аналітичний центр RAND, чий головний офіс розташований у Санта-Моніці. Заснований в 1948 р. RAND вважається першим таким центром у світі, і його команда експертів з близько 50 країн проводить дослідження за замовленням уряду США, урядових установ інших держав, громадських організацій і приватних компаній. Також над доповіддю працював Німецький фонд Маршалла США. Цей вашингтонський thinktank спеціалізується на просуванні співробітництва між Північною Америкою і Європою. Замовником ж, що важливо, виступило Європейське командування Збройних сил США. Це означає, що проведений розбір польотів слід сприймати всерйоз. Росія принаймні так до нього відноситься. І не просто серйозно ставиться, але і болісно реагує. Так, заступник голови комітету Держдуми РФ з оборони Юрій Швиткин оперативно заявив, що, мовляв, Росія нікого не боїться, у неї достатньо сил для відбиття можливої атаки в регіоні, і зокрема в Криму; і взагалі, зміцнення співпраці того ж НАТО з Україною і Грузією - це політичні ігри, а не обумовлене необхідністю посилення міжнародної безпеки.
Чим цікавий доповідь
На 12 сторінках, виключаючи преамбулу, автори відзначають високий рівень поточної загрози з боку Росії як для регіону, так і Європи в цілому. Реалізуючи свою стратегію, Москва має намір домогтися в Чорному і Азовському морях такої ж свободи дій, як і в Каспійському, перетворюючи їх у свої внутрішні водойми. Майданчиком для здійснення таких трансформацій є окупований в 2014 р. Крим, де РФ накопичує сили: флот, військову техніку, включаючи засоби ППО і балістичні ракети, і навіть, як йдеться у доповіді з посиланням на українські джерела, готова розконсервувати ядерні об'єкти на півострові, що представляє загрозу для Євросоюзу. Крим, йдеться в документі, може бути використаний росіянами для успішного проведення десантування з вертольотів в Одесі, в дельті Дунаю біля кордону з Румунією, в Тирасполі та Придністров'ї в цілому. Крім цього, півострів є підмогою в "проектуванні сили" росіянами в Східному Середземномор'ї і Леванте (Лівані, Сирії, Ізраїлі, Єгипті, Туреччині, Греції, Кіпрі); а також трампліном для виходу на енергоринки Південно-Східної Європи і безпосередньо у ЄС.
Індивідуальний підхід
Своїх цілей Росія домагається допомогою деструктивного впливу на країни Чорноморського регіону. У доповіді також детально розписується інструментарій Москви, підібраний нею для кожної країни індивідуально. Але базується на трьох китах: інформаційному втручання, енергозалежності та мілітаризації як засобу психологічного тиску на інші країни регіону.
Енергоресурси Росія використовує, наприклад, проти Туреччини і Болгарії. За словами авторів, Анкара вважає, що може бути рівною Росії в 90-х, але анексія Криму показала, що це далеко не так. Росія розглядає Туреччину як молодшого партнера в регіоні і в Сирії. Неабиякою мірою винна в такому розкладі сил і сама Туреччина, чия регіональна політика "хаотична". Росія грає на протиріччях між Анкарою, Євросоюзом і США, вбиваючи, приміром, энергоклин. Мова, звичайно, про "Турецькому потоці", який не тільки відкриває Москві балканський чорний хід в ЄС, але і ставить турків у залежність від російського газу. Аналогічним чином газова інтервенція РФ впливає і на Болгарію, яка може і не стане хабом, але забезпечить транзит блакитного палива далі в Європу.
Кит №2 - інформаційний вплив, яке, виходячи з доповіді, включає в себе і пропаганду в країнах Чорномор'я, і пошук вразливих осіб у вищих ешелонах влади, яких можна завербувати різними способами. Останнє RAND і Німецькому фонді Маршалла назвали корупцією на експорт, який вигідний спецслужбам РФ, а також сприяє більш ефективному впливу на внутрішньополітичні процеси в країнах регіону.
Що стосується пропаганди, або інструментів "м'якого впливу", Москва, згідно з доповіддю, знову-таки враховує специфіку кожної країни. Наприклад, у Болгарії присутність росСМИ дуже низька, отже, і вплив російської пропаганди обмежена, тому до цієї країни Кремль застосовує енергоресурси і задіє своїх агентів впливу. У Грузії ж ситуація інша, адже там "18% населення отримують новини з російських джерел". Сильно вплив пропаганди Кремля в Молдові та Вірменії. Крім того, Москва змогла скористатися переслідуванням ЗМІ в Туреччині, щоб успішно впровадити в інформпростір філії ключових зарубіжних пропагандистських ресурсів - Sputnik Türkiye, Radio Sputnik (RSFM) і RT
У Румунії ж, йдеться у доповіді, російські пропагандисти зосереджені в більшому ступені на соцмережах, а саме в Facebook. Причому використовують їх для підживлення євроскептицизму і продукування ненависті до лібералізації, виставляючи Росію в якості носія консервативних цінностей. В результаті чого, незважаючи на проєвропейськість Бухареста, інформаційне втручання РФ дозволило змінити ставлення румунів до системи ПРО - з позитивного на негативний.
"В Україні, Румунії і Молдові російська пропаганда прагне використовувати консервативні настрої певних верств суспільства, в той час як у Вірменії, Азербайджані та Грузії повідомлення московських ЗМІ частіше призначені для просування політики, яка відповідає інтересам Росії", - констатують автори, відзначаючи також, що українські і молдавські політики, боячись розсердити Росію, стримуються в питанні захисту національних інтересів. Резонне, до речі, зауваження, враховуючи останні кроки команди нового президента Володимира Зеленського в напрямку врегулювання конфлікту з Росією.
Захід, зберися
Наведений у доповіді інструментарій Кремля одночасно видається аналітичними центрами і стимулом для активізації ЄС, США та НАТО і власне вищезазначених. Захід, пишуть автори, пора міняти підхід до проблематики Чорноморського регіону. Чому? Тому що Європа і США частково несуть відповідальність за те, що Росія нині підминає регіон під себе. Ну, наприклад, Україна і Грузія не отримали допомоги, коли стикнулися з агресією Росії. Допомога, правда, була надана, але окупація Цхінвальського району, Абхазії, Криму, частини Донбасу вже сталася.
Пора виправляти ситуацію. Тим більше що навіть горезвісна мілітаризація Криму насправді не такий вже страшний чорт. На думку аналітиків, нехай Москва і намагається виставити свій ППО-щит на півострові непробивним, проте в системах все ж є вразливі місця, а тому як зброю психологічного впливу мілітаризація не так вже ефективна.
По-друге, країнам регіону слід вирішити ряд проблем, специфічних для кожної з них, так і самостійно працювати над дво - і багатостороннім взаємодією. Так, у доповіді констатують, що мало точок дотику між союзниками по НАТО і членами ЄС Румунією і Болгарією. Бухарест більше цікавиться подіями в Україні та Молдові, а Болгарія задивляється на Туреччину, Сирію і турбується за мігрантів та ісламістської загрози. Слід активніше співпрацювати Україні та Молдові, координуючи свою політику щодо Росії, вважають автори.
Вносить дисбаланс в регіон і відстороненість Західної Європи. У доповіді наголошується, що у Старої Європи немає єдиної позиції щодо Чорноморського регіону. Частина країн вважають його "сусідом" ЄС, а інша частина - невід'ємною частиною Європи, чим і користується Росія. Німеччина, Франція і Великобританія взагалі "більше зосереджені на нинішніх політичних кризах, таких як Brexit, міграція і стабілізація конфліктних зон на Близькому Сході і в Африці, ніж на проблемах країн Південно-Східної Європи". Та й Сполучені Штати, на відміну від РФ, не мають власної Чорноморської стратегії, а без активного сприяння Вашингтона країни регіону і ЄС навряд чи зможуть виробити узгоджену стратегію по відношенню до Росії".
ПРО допомогу
Очевидно, що цей самий доповідь і є одним з етапів, по-перше, підготовці Штатами такої стратегії; а по-друге, по консолідації Євросоюзу і НАТО в Чорномор'ї, що в сукупності сприятиме і консолідації Румунії, Болгарії, Молдови, України, Грузії і, можливо, навіть Туреччини.
Виходячи з доповіді, досягти цієї мети Україна та інші країни регіону можуть допомогою більш тісної кооперації, політичної, економічної, військової; і модернізацією власних збройних сил, щоб стати на один рівень з членами НАТО з Західної Європи.
І в той же час автори доповіді, підготовленого для Європейського командування ЗС США, відповіддю на наміри росіян бачать все ж не суто нарощування військової присутності. Пропонується, зокрема, розгортання передових систем ППО і берегової оборони в Румунії і Болгарії, щоб нівелювати ракетну загрозу з боку РФ. Але мови про масову відправку фрегатів/авіаносців в Чорне море не йде. Ще одним методом стримування Росії автори бачать надання на постійній основі допомоги Україні і Грузії, а також, по суті, запозичення методів Кремля. Мається на увазі його тактика сіяння хаосу в різних точках світу, щоб потім вигідно продати Заходу дозвіл криз. Аналітики вважають виправданим у відповідь на дії РФ в Чорному морі створення проблем для неї за межами регіону - в локаціях, також представляють інтерес для Москви.
Фактично ж у доповіді проглядається чернетка майбутнього альянсу, який після вирішення вищенаведених проблемних пунктів, зміцнення оборонного потенціалу за умови, що важливо, активного сприяння США і ЄС можуть увійти: Румунія, Болгарія, Україна, Молдова, Грузія і, може бути, Туреччина, якщо Брюссель і Вашингтон знайдуть шлях до серця Реджепа Тайіпа Ердогана. Що цікаво, форпостом або штаб-квартирою бачиться Румунія, а головними двигунами - Україна і Грузія, оскільки вони, підкреслюють автори, куди більш зацікавлені у військовому присутності НАТО, ніж Болгарія і Туреччина. По суті ж такий альянс може стати компонентом Міжмор'я, развиваемого зараз Штатами, в тому числі для "відриву" Європи від російських енергоресурсів. Фундаментом для цього Чорноморського альянсу цілком може стати Министериал оборони Південно-Східної Європи (SEDM) - майданчик, на якій міністри оборони Чорномор'я і Східної Європи обговорюють зміцнення співпраці. І не виключено, що навіть якщо Західна Європа продовжить прикидатися опосумом, то принаймні Східна Європа, в тому числі країни Балтії, а також Сполучені Штати дану ініціативу все ж підтримають.
