Вона як Гітлер. Чим Ангела Меркель розгнівала мальтійського посла

Мріяв Гітлер про Ангелу Меркель

Посол-нерезидент Мальти в Фінляндії Майкл Замміт Табон з нагоди святкування 75-річчя закінчення Другої світової війни в Європі взяв та й написав у себе в FB: "75 років тому ми зупинили Гітлера. Хто зупинить Ангелу Меркель? Вона втілила в життя мрію Гітлера про контроль над Європою". А після, дочекавшись початку скандалу, добровільно звільнився з посольської посади. Причому без усяких додаткових коментарів.

Звичайно, якщо вже мова зайшла про те, що Ангелу Меркель треба зупинити, можна припустити, що вона, на думку Табона, втілила в життя мрію Гітлера про контроль над Європою в якомусь дуже поганому сенсі. Але жодних роз'яснень з цього приводу дано їм не було. Розумій як хочеш.

Утім, погортавши FB-профіль Табона і ознайомившись з його біографією, можна зрозуміти і причину такого невдоволення.

Енергійний мальтійський посланник

Сімдесятирічний Табон багато в чому нагадує Трампа, дещо, правда, зменшеного, у відповідності з розмірами Мальти, але від цього не менш амбітного. Характеризується як "багата людина високого походження з любов'ю до футболу", "балакучий, кипучий і нескромний", "мініатюрний, але впевнений", Табон успадкував від предків готельний бізнес на Мальті, що відкритий ще при британцях, і далеку спорідненість з лордом Маунтбеттеном.

Вступивши в управління бізнесом в 1973-му, він розширив його до системи Package tour, яка орієнтована на британських туристів, що щорічно обслуговуває до 30 тис. відпочиваючих. Він також надав свої судна для реклами ромового бренду Captain Morgan, а надалі зумів досягти домовленості про збереження назви Captain Morgan за своєю круїзною компанією.

До початку 2010-го бізнес Табона остаточно склався в його сьогоднішньому вигляді: через холдинг Fortel group він контролював готель Fortina, ресторан The Terrace, круїзну компанію Captain Morgan, систему екскурсійних міських автобусів, найбільшу на Мальті клінінгову фірму та компанію, яка імпортувала на острів спиртні напої. Всього ж його пов'язують з 42 юридичними особами на Мальті.

У 1984 р. Табон став президентом місцевого футбольного клубу FC Naxxar, піднявши його з третього дивізіону в мальтійську прем'єр-лігу завдяки притоку колишніх британських гравців, але надалі втратив до нього інтерес, і клуб сповз на колишнє місце. Попутно, розкрутившись на підтримку клубу, Табон з 1992 по 2000 рр. обіймав посаду віцемера міста Нашшар.

Очевидно, що, по-перше, в масштабах Мальти Табон - фігура велика і впливова, яка не може не бути залучена в місцеву політику. Не дивно, що в Fortel group склалися тісні зв'язки з правлячою Лейбористською партією і особисто з прем'єром Джозефом Мускатом. А по-друге, нинішні карантинні заходи рубають бізнес Табона під корінь. Так що причини його невдоволення Меркель знаходять більш чіткі обриси.

Не цілком зрозуміло, правда, чому Табон обрушився саме на Меркель - адже карантин введено по всьому ЄС. Але ми і на це спробуємо знайти відповідь.

Оскільки Табон фінансово підтримував Лейбористську партію на виборах 2013 р. він був нагороджений дипломатичним постом посла-нерезидента у Фінляндії, необтяжливою, але статусною посадою. Ймовірно, Табону вона була потрібна для представництва. Але посольської солідності він при цьому не мав. Покійна Дафна Каруана Галіція, мальтійська журналістка, учасниця розслідування Panama Papers, яку підірвали в своєму автомобілі в жовтні 2017-го, звинувачувала його в своєму блозі в публікації в FB расистських і ксенофобських мемів, посилань на неполіткоректні статті та критичні висловлювання про політику ЄС в цілому і держав-членів ЄС у тоні, що не сумісний зі статусом посла.

Але він був не самотній - Каруана Галіція не щадила нікого. Ні Муската, ні лідера опозиції Адріана Делію, ні інших функціонерів правлячої Лейбористської і опозиційної Націоналістичної партій, вважаючи їх однаково винними у перетворенні Мальти в де-факто кримінальний анклав.

Торговці статусом

Утім, для малих держав, що не володіють достатніми для виживання матеріальними ресурсами і змушені з цієї причини торгувати прапором, кордоном, банківським простором і громадянством, системоутворююча корупція, яка стає основою їх існування, часто стає закономірним і майже неминучим явищем. І Мальта, найменше і зовсім безресурсна держава ЄС, теж встала на цей шлях, конкуруючи з Кіпром.

Обслуговуючи сторонні кримінальні і напівкримінальні інтереси, еліти Мальти незабаром перетворилися в ОЗГ, які діють під державним прапором. А в силу географії попиту на такі послуги зблизилися з елітами колишнього СРСР.

Утім, попит на відмивання грошей і придбання громадянства ЄС не обмежений пострадянським простором, а формально Мальта, як і інші країни ЄС, підтримує санкції проти Росії - хоча і не упускає нагоди підзаробити, надавши "поганим хлопцям" паспортний та банківський притулок.

До речі, вбивць журналістки-викривачки передбачувано не знайшли, та, власне, не особливо й шукали.

Усюди біженці

Які ще деталі пазла ми забули? Біженців! З біженцями на Мальті все дуже складно, оскільки перший берег, до якого їх прибиває, частіше за інших виявляється саме мальтійським. І ось для того щоб потопельники, які прибиті хвилями до пляжу, а також підозрілі типи, що висадились з різних плавзасобів і потім розбігаються по всій Мальті, не псували настрою туристам, коли ті після карантину знову з'являться, уряд вирішив виставити на шляхах слідування біженців кораблі, які брали б їх на борт. Очевидно, що ступінь добровільності посадки на такі кораблі залежить від ступеня їх віддаленості від берега - і, відповідно, шансів дістатися до нього самостійно.

І Табон дуже вдало зарядив під цю справу два своїх круїзних кораблі, що опинилися без роботи через пандемію. Звичайно, не трансатлантичні лайнери, а порівняно невеликі судна для місцевих круїзів, природно, під недорогим мальтійським прапором.

При цьому уряд Мальти закрив порти для суден з мігрантами на час пандемії Covid-19, тобто на невизначений строк, і виступив з заявою, що Мальта як найменша країна ЄС стикається з непропорційним тиском і проблемами, що пов'язані з захистом південних кордонів Євросоюзу, і в зв'язку з цим наполягає на тому, щоб ситуація з біженцями, які ломляться на Мальту, разрулювалась силами всього ЄС.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що, згідно з чинним судовим прецедентом, "країною першого контакту" визнається та, під чиїм прапором плавало судно, яке прийняло на борт біженців. Мальта ж - категорично не гумова.

Є, звичайно, програми перерозподілу біженців в ЄС, але їх учасники намагаються ухилитися від таких подарунків. Тим більше що зараз у наявності і слушний привід - пандемія.

Словом, стосунки Мальти з ЄС неминуче загострилися. А відносини з ЄС особисто Табона, якому карантин губить бізнес і судна якого теж не гумові, причому уряд намагається змусити платити за їх використання Брюссель, що не горить бажанням це робити, - загострилися ще сильніше.

Прорахований хід

Зрозуміло, немає і мови про те, що у Табона здали нерви. Вся його біографія свідчить про протилежне: нерви у нього в порядку, епатаж - частина іміджу "несамовитого мальтійця", всі скандали залізно прораховані. Зараз він, очевидно, вирішив, що настала пора голосно грюкнути дверима, змінивши дипломатичне амплуа на якесь інше.

Але голосно грюкнути дверима теж непросто. Влаштовувати наїзд на "ЄС у цілому" непродуктивно, як у подушку стріляти, - безликі бюрократи все смікшують і приглушать. Скандал повинен був носити максимально особистий характер, але одночасно бити і по ЄС, бути досить гучним і гарантовано викликати максимальний резонанс. І порівняння Меркель з Гітлером, що зроблене до дати, коли Гітлер у всіх на слуху, з одного боку, в такій формі, що формально пряму образу не пришити, з іншого - максимально образливо по суті, притому не тільки для Меркель, але і для всього ЄС - це було саме те.

МЗС Мальти від скандалу передбачувано відмежувалося, хоча, з великою часткою ймовірності, витівка Табона і була узгоджена на рівні прем'єра. Тим не менш формально всі правила ввічливості виявилися дотримані: лідер мальтійської опозиції Адріан Делія заявив, що публікація Табона не відповідає рівню посла, тим більше що Меркель завжди підтримувала Мальту і була джерелом стабільності в Європі, "борцем за демократію, якого ні в якому разі не можна порівнювати з прихильниками ідей ультраправих". Скандальне повідомлення незабаром було видалено, але встигло розійтися у вигляді скріну по FB, ставши мемом, що не можна знищити. Табон відразу ж подав у відставку, що підтвердив і голова МЗС Мальти Еваріст Бартоло, додавши, що в посольство Німеччини відправили вибачення за "неповажну публікацію".

Але скандал вже пішов розходитися колами. Порівняння Меркель з Гітлером вдарило відразу по кількох больових точках. По-перше, ЄС з Німеччиною-лідером (Франція все ж поки що перебуває на других ролях) дійсно викликає асоціації з Європою часів Третього Рейху. Не те, щоб зовсім вже в поганому сенсі, але від цього нікому не легше. Асоціації є асоціації. От свастика - теж давній солярний символ, а в Європі її носіння стало кримінально караним. Неприємні, загалом, асоціації.

По-друге, увесь малий бізнес, всі туроператори та готельєри, увесь персонал, який зайнятий в індустрії відпочинку, а це величезний прошарок людей, - дуже роздратований карантином. При цьому карантинні заходи вкрай вразливі для критики. Насамперед тому, що ні про небезпеку пандемії, ні про ефективність карантинних заходів як таких, ні про їх раціональну виправданість з погляду порівняльних втрат при відмові від них і при їх введенні до цих пір немає точних даних. А це, серед іншого, говорить ще й про те, що в ЄС все ще немає нормального центру аналізу такої інформації і вироблення на його основі раціональної стратегії поведінки.

Тобто як над- чи міждержавний союз ЄС виявився неспроможним навіть у ситуації вельми відносною мірою критичності. Адже все ж у відсотковому відношенні смертність від коронавірусу не так вже й велика. Наприклад, епідемія гонконзького грипу 1968-1969 рр. вбила мільйон людей - і ніхто ніяких карантинів не вводив, а отже, і криз від карантину не було.

Якщо ж розібратися, то причин нинішнього суперкарантина дві. Перша - непередбачуваність вірусу. Це викликає питання про причини відсутності виразної аналітики.

Друга причина - суперпопулізм нинішньої політики, коли уряд виявляється відповідальним за все.

Відсутність прогностики може бути поставлено владі в провину, а популістські настрої виборців найслабше місце, в яке можна бити, виторговуючи якісь вигоди для себе.

Нарешті, якщо вже діяти з розмахом, то, крім критики ЄС за відсутність осудної аналітики і прогностики, можна ввести в інформаційне поле свій власний Think tank, змінивши з його допомогою набридлий усім євроскептицизм на пандемічний скептицизм.

Для малоресурсної Мальти зайняти таку клітину європейського поля - величезна спокуса. І скандал, влаштований Табоном, дуже схожий на заявку саме в такому роді.

Наскільки далеко Табон зуміє зайти в реалізації цього задуму - питання відкрите. Багато що говорить про те, що його вкидання, швидше за все, авантюра, розрахована на залучення інших, більш ресурсних, учасників, які не можуть виступити відкрито. Шанси на це є, і дуже непогані. Табон, безсумнівно, людина з великими зв'язками в Британії, а з іншого боку, через мальтійську Лейбористську партію - зі зв'язками з європейським і російським криміналом, що замкнутий у кінцевому підсумку на Кремль. Жодної непереборної протилежності тут немає: очолити або хоча б увійти в частку з тим, кого не можеш перемогти, утворивши взаємовигідний союз, - нормальна стратегія Realpolitik. Так що, швидше за все, Табон або (що ймовірніше) колективний "мальтійський сокіл", що задумав цю операцію, веде інтенсивні переговори з обома сторонами, а можливо, також з якимись іншими гравцями, які з різних причин, кожен по своїм, не проти трохи розгойдати ситуацію в ЄС - з тим же Китаєм, наприклад.

Що вийде на виході і на чиїй стороні буде грати нова сила - поки неясно. Неясно навіть чи складеться вона. Але загальна мета скандалу - спроба підняти на його хвилі значимість Мальти в рамках ЄС - видно цілком виразно.