Бунт на кораблі. Чому під Меркель захиталося крісло

Німецька правляча коаліція, що пройшла тернистий шлях до свого створення після виборів і прожила лише три місяці, зіткнулася з новими викликами, що загрожують розколом. У процесі її створення всерйоз обговорювалася перспектива позачергових виборів, з яких Ангела Меркель цілком могла вже і не вийти переможцем. І ця політична ймовірність не просто знову замаячила на горизонті, а вже з цікавістю заглядає в вікно до Християнсько-демократичного союзу, Християнсько-соціального союзу і Соціал-демократичної партії Німеччини. Якщо раніше причиною занепокоєння для консервативних християн були есдеки на чолі з опростоволосившимся в результаті Мартіном Шульцем, то нині пані канцлер нервує за союзника і його претензій щодо міграційної політики уряду. Очолює ж "протестну ходу" лідер баварців (ХСС) Хорст Зеехофер, критикує Меркель за її любов до мігрантів з 2015 р., тобто з пікового періоду міграційного кризи.

Тільки нині у Зеехофера в кишені пост міністра внутрішніх справ. Ніж лідер ХСС і користується. Його умови та погляд на проблему з мігрантами досить прості - він хоче закрити німецьку кордон для біженців без документів і мігрантів, чиї прохання про отримання притулку зареєстровані в інших країнах ЄС. Щоб виконати свій міграційний план, Зеехоферу з лишком вистачить його міністерських повноважень. Але чому ж він загнав у глухий кут главу свого уряду в такий непростий час, коли Німеччини доводиться реагувати ще й на торгові демарші з Вашингтона і працювати над зміцненням ЄС?

Лідер ХСС, як вже говорилося, відноситься до числа критиків міграційної політики і бунт розпочався не вчора. Однак саме зараз Зеехофер вгледів для реалізації свого плану сприятливий момент. По-перше, в Італії до влади прийшли популісти з яскраво вираженою ксенофобією і вже почали замикати двері на всі засуви від непрошених гостей з того боку Середземного моря, загортаючи суду з Північної Африки. Тема мігрантів знову у топ-новинах. По-друге, в жовтні відбудуться місцеві вибори, і баварці побоюються, що праві популісти (і симпатики Росії)"Альтернатива для Німеччини" порушать цілісність монополії ХСС на владу в його ж будинку. У Зеехофера і його партії є тільки Баварія. От яким боком повернеться для ХСС його нараховує десятки років відокремленість і незалежність від ХДС. Загалом, щоб історія з Баварської народною партією не повторилася, Християнсько-соціальний союз просто зобов'язаний витягнути на перший план своє невдоволення міграційною політикою, щоб не втратити електорат.

Проте задуми Зеехофера не відповідають баченню канцлера, яка виступає проти такого підходу, апелюючи до європейських норм надання притулку та законами Німеччини, і закликає до збільшення тягаря прийому біженців для Італії та Греції. Що, в свою чергу, безумовно, призведе до потрясінь всередині ЄС і нової політичної кризи, який доведеться розсьорбувати Берліну. Ну, і Парижу як ключового союзника Німеччини на даний момент.

Опір канцлера обумовлене довгостроковим плануванням. Меркель бачить хорошу сторону від міграційних потрясінь у віддаленій перспективі, коли діти мігрантів підростуть і будуть достатньою мірою асимільовані, а значить, збільшиться трудовий ресурс країни. Звичайно, з погляду короткострокового планування її стратегія представляється помилковою і обіцяє масу неприємностей для всього блоку християн в цілому - притому що канцлерін, варто визнати, веде себе як раз по-християнськи.

З такими тривожними думками Меркель і Зеехофер увійшли в клінч минулого тижня. Лідер ХСС пригрозив 18 червня запустити свій план, а Меркель кинулася на зустрічі з однопартійцями, щоб знайти вихід з вже де-факто кризової ситуації. Їй вдалося заручитися підтримкою всередині партії, в тому числі її давнього прихильника Вольфганга Шойбле, екс-міністра фінансів, а нині голови Бундестагу. Меркель зідзвонювалася з ним у зв'язку з ультиматумом Зеехофера. Після чого Шойбле закликав ХСС утриматися від різких рухів, в черговий раз ставши грудьми за канцлера. Нехай робота в Бундестазі прибрала його з десятки найбільш популярних політиків, але спікер парламенту як і раніше користується авторитетом, його слово дуже багато значить в німецькій політиці. До того ж він є критиком політики уряду Меркель щодо біженців. Однак 75-річний екс-міністр залишається надійним захистом і опорою канцлера.

І Меркель, і Зеехофер чудово усвідомлюють, що ставки дуже високі. Тому пішли на тимчасове перемир'я - почекати до саміту ЄС 28-29 червня, під час якого канцлер ФРН сподівається спільно з партнерами виробити загальноєвропейську міграційну стратегію. Тільки от третій учасник коаліції - СДПН - старанно підливає масла у вогонь і вимагає угоди, перш ніж почнеться саміт. На цьому, зокрема, наполягає лідер есдеків Андреа Налес. Та ще й президент США Дональд Трамп не був би собою, якби не штрикнув Меркель, заявивши в Twitter: "Народ Німеччини повертається проти своїх лідерів, поки міграція розхитує і без того крихку берлінську коаліцію. Злочинність в Німеччині висока. Велика помилка всієї Європи, що дозволила мільйонам людей так сильно й стрімко змінити свою культуру!".

Правда, як зазвичай, Трамп дозволив собі запустити фейк ньюс, їм же завзято критиковані. Насправді криміногенний рівень у Німеччині, згідно з оприлюдненими у травні офіційними даними, досяг найнижчої позначки з 1992 р. Але це не настільки важливо, коли потрібно вколоти німецького партнера і заодно захистити свою суперечливу політику "нульової терпимості" щодо іммігрантів.

Що до Зеехофера, то його згода аж ніяк не стало капитулянтским білим прапором. Він погодився почекати за умови, що йому дозволять не пускати в Німеччину осіб, які вже отримали відмову в притулок. Меркель заперечувати не стала, розуміючи, що цей пряник дозволить лідеру ХСС зберегти обличчя.

Оголошений на два тижні тайм-аут дає надію канцлеру виробити компромісне пропозицію для союзників. Причому дійсно вигідне, бо не в інтересах самої Меркель, якщо АдГ послабить позиції ХСС, третьої найбільшої партії країни, в Баварії. У той же час підтримка партійців Меркель дала можливість виступити з позиції сили. Вона фактично висунула зустрічний ультиматум Зеехоферу в понеділок, прозоро натякнувши, що ніхто не має права обійти її як канцлера і піддати сумніву повноваження глави уряду. Лідер ХСС, гіпотетично, може задіяти інструмент вотуму недовіри, а це вже пряма дорога до розколу. Як і відставка з поста міністра внутрішніх справ.

Обидва варіанти подальшої ескалації політичної призведуть до першого за довгий час системної кризи всередині ХДС/ХСС. А це перевибори, внаслідок яких обидві партії програють, а на коня взгромоздятся есдеки і, чим чорт не жартує, "Альтернатива для Німеччини". Але перш за все програє, звичайно, Меркель. Це буде її останній термін і завершиться кар'єра на досить мінорній ноті. Хорсту Зеехоферу розкол і відставка Меркель, принаймні, він запевняє в цьому в інтерв'ю Bild am Sonntag, абсолютно не потрібні. За його словами, ситуація складна, не вирішувана. Наступні два тижні (а це не такий вже значний термін) покажуть, чи зможе канцлер з союзниками виробити компроміс і врятувати коаліцію. Між тим цей часовий проміжок залишає вікно можливостей і для зовнішніх гравців. Насамперед Туреччини (уряд Ердогана може в черговий раз висловити невдоволення умовами угоди з ЄС про прийом біженців). Росія спільно з Іраном за шаблоном 2015 р. може знову спробувати почати розігрівати ситуацію в Сирії. І, зрозуміло, не можна списувати з рахунків неминуче фрондерство партнерів по ЄС у питанні біженців. Причому не тільки з боку жителів півдня - греків з італійцями, але і з боку сусідів на сході - як мінімум поляків з угорцями.