Несвідоме Кремля. Путін ні в чому не зізнається, але ПАРЄ вже знає все

Перестаралися. Так можна охарактеризувати масштабно розійшлася трактування слів Володимира Путіна про захист російськомовного населення на Донбасі.

У середу, 12 жовтня, господар Кремля глаголил на інвестфорумі кишенькового банку ВТБ "Росія кличе". Особлива увага, природно, мас-медіа приділили його заяв щодо України - війни на Донбасі, реалізації мінських угод, санкцій і т. п. Ряд ЗМІ прочитали між рядків те, чого, на жаль, насправді не було.

Путін, говорячи про Україну, традиційно відхрестився від згубного впливу на представників попередньої державної системи, що канула в небуття, військової інтервенції і звинувачень у невиконанні зобов'язань з "Мінська". Тобто, президент РФ в черговий раз заявив, що це не Москва довела Україну до "державного перевороту", а протести фінансували США, чого, за словами лідера "братньої" країни, і не приховують навіть.

Що стосується анексії Криму та окупації деяких районів Донбасу, то Путін назвав це захистом "російськомовного населення". "А коли ми змушені, хочу підкреслити це, змушені були захищати російськомовне населення на Донбасі, змушені були відреагувати на прагнення людей, що живуть в Криму, повернутися до складу Російської Федерації, тут же почали розкручувати новий маховик антиросійської політики і введення санкцій", - сказав він. Загалом нічого нового, вірно адже? Все ті ж заяложені тези про російськомовне населення, радикалів в Україні (чому-то правда вже не фашистах) і т. д, і т. п.

Однак у деяких сегментах інформаційного простору захист "ватников" на сході трансформувалася в визнання присутності російських військ на Донбасі. Epistula non erubescit, тобто, папір, звичайно, не червоніє, але в ситуації, коли медіапростір давно вже інтегровано у фронт опору агресії, явне перебільшення може послужити погану службу.

Хоча б з тієї причини, що реципієнт буде дезорієнтований. Простіше кажучи, сприйме помилкові сигнали як реальні. І в разі форс-мажору негативного характеру буде вкрай неприємно здивований тим, що, виявляється, той самий Путін і не визнавав присутності на Донбасі своїх "зелених чоловічків". Така кустарна маніпуляція або просто бажання видати бажане за дійсне зачіпає широкі верстви населення з різним рівнем впливу на суспільні процеси.

Хоча пояснити таку практично "капітуляцію" господаря Кремля, звичайно, можна завдяки кардинальним і різких поворотів у світовій політиці. Мова про Франсуа Олланда, який, як пише французька преса, зачинив двері перед Путіним, коли жорстко відформатував візит президента РФ в Париж. Той хотів посмакувати різні теми, ан-ні: будемо обговорювати різанину в Алеппо. Тому-то принижений Путін в результаті передумав летіти в Париж.

З цього моменту, по суті починає викристалізовуватися образ померлого, так і не піднявся з колін, Кремля. І тому виникло вищевказане іносказання заяви Путіна. Або як слідство, як одна із складових. Російський лідер часто твердить про російськомовне населення в Україні і те, як воно потребує захисту "старшого брата". Але зараз це відмінно вписується в бажання загнати його в кут. Проте, справді, заперечувати, що Путін знову "втратив" Європу, не можна, але і додавати фарб не варто. Картина і без того виходить яскрава і насичена.

В першу чергу з-за прийнятою 12 жовтня резолюції ПАРЄ, яку заслужено назвали історичною. Оскільки вперше на Заході визначення "конфлікт в Україні" стало "військовою інтервенцією військ РФ у Східну Україну" і "російською агресією" у документах, поданих членом Бундестагу від партії "Союз90/Зелені" Марилуизой Бек і чеським депутатом, членом "Альянсу лібералів і демократів за Європу" Христиною Zelenkovoj. Тут слід окремо виділити якісну роботу українського МЗС в роботі з Асамблей та європейськими політиками зокрема.

У ПАРЄ наголосили, що анексія Криму Росією і військова інтервенція військ у Східну Україну порушують міжнародне право і принципи, підтримані Радою Європи. Бек також наполягає на тому, що "Л/ДНР", які діють за підтримки та під контролем Кремля, нелегітимні в повній мірі. Але що важливіше - те, що Росія де-факто контролює окуповані сепаратистами райони і постачальна бойовиків, відповідальна за біди, що спіткали місцеве населення.

Депутати визнали, що обіцяні "Мінськом" вибори на Донбасі неможливі, поки там небезпечно, немає свободи слова та інформації, а проросійські сили залякують всіх, хто потрапить під гарячу руку адептів "русского мира". Це також серйозний відступ від колишньої політики, коли Європа прагнула якомога швидше вирішити український криза, а тому наполягала на проведенні виборів. Тепер Москва отримала гранично ясний посил - Донбасу на піклуванні Києва, але під повним контролем росіян не бувати.

Хтось волатиме: що нам ваші голосування та визнання, краще дайте нам танки і літаки; проте танки Україні ніхто не дасть. Це вже перебір і прямий крок до ескалації. По-друге, ця резолюція - величезний стрибок до більшої проукраїнскості Європи. Потрібно віддавати собі звіт, що це перший випадок, коли на офіційному рівні в ЄС, причому в організації до останнього часу не без праці стримувала свою лояльність до РФ, була визнана російська агресія в Україні.

Наслідком голосування стане відмова від угодовства з Москвою чи принаймні його купування. Якщо раніше в Україні була сильна "зрада" з приводу можливого повернення в ПАРЄ російської делегації, то дана резолюція ставить під сумнів таку перспективу. Захід грає строго за правилами: спершу визнаний усіма документ, потім - дії.

До того ж, і позиції евроскептически налаштованих друзів Росії в Європі кілька просядуть. Такий, скажімо, зміни Україна зобов'язана Сирії, а точніше нечуваної жорстокості росіян і вірних Башару Асаду військ в Алеппо. Москва, намагаючись зрівняти з землею східну частину міста, перегнула палицю. Причому неабияк.

А супутній інформаційний характер рішень ПАРЄ і жорстка критика Кремля низкою європейських чиновників відкривають перспективу продовження і посилення санкційного тиску. Це, а не танки, на даний момент самий дієвий і ефективний інструмент примусу до миру російської верхівки.

Бо вже і Путін не може заговорювати зуби населенню, стверджуючи, що санкції - це тьху і дрібниці. Під час того ж інвестфоруму президент РФ визнав, що вони впливають на економіку країни, а також на технологічне розвиток Росії ("ДС", до речі, вже писала про крадіжку росіянами технологій у США). Путін зробив жалюгідну спробу "напоумити" Захід, заявивши, що, мовляв, санкції шкодять і світовій економіці, "важливим сектором" якої є Росія. "Але я думаю, що ми і з цим, звичайно, впораємося", - непереконливо храбрився він.

В контексті прийнятої резолюції, загрози міністра закордонних справ Франції Жан-Марка Еро звернутися в міжнародний суд, та й навіть "вибитого" з Путіна визнання, набули форми передумови до того, що Брюссель при підтримці США все ж зможе в майбутньому дотиснути Москви.