Будапешт-Париж-Лондон. Європейський потяг " може зійти з рейок
Ні року без політичної кризи. Так можна охарактеризувати ситуацію в Європі останнім часом. У минулому році в мейнстрімі були міграційний криза, євроскептицизм і, одне з його проявів, Brexit. В цьому році тенденції в більшій мірі схожі. Міграційний криза вщух, але актуальне. Євроскептики після поразок у Нідерландах і Франції теж здавалося б носи повісили, але не всі. А Brexit...Ну, Brexit, панове, стає все дивасніше і дивасніше. У сукупності ці фактори призвели до нових потрясінь в Європейському союзі.
Голландський подарунок Орбану
Почнемо, мабуть, з євроскептиків і міграційного кризи. Одним з "фронтменів", безумовно, є уряд Віктора Орбана. Угорський прем'єр і його партія-тезка римської богині державної добросовісності (Фідес) як і раніше гостро критикують спроби Брюсселя покарати країни Центральної та Східної Європи. Все це супроводжується тоннами махрового популізму і прямими порушеннями прав людини (побиття мігрантів на кордоні, сафарі на них в провінції країни тощо), і очікувано призводить до відповідної реакції лідерів блоку.
Наприкінці минулого тижня посол Нідерландів в Угорщині Гаюс Шелтема в інтерв'ю місцевим ЗМІ "168 ora" дозволив собі порівняння принципів створення образу ворога ісламськими екстремістами, маючи на увазі ІГ, і Будапештом. Він знайшов їх однаковими, при цьому пройшовся по ксенофобії та корумпованості угорського уряду. Варто зауважити, що дипломат або навмисно або ненавмисно забув, що аналогічні способи демонізації використовують не тільки у Орбана або аль-Багдаді, але і в Кремлі.
У будь-якому випадку висловлювання Шелтемы призвели до найгострішого дипломатичному кризи. Будапешт відкликав свого посла з Гааги і знизив діалог до рівня повірених у справах. Було інтерв'ю нідерландського посла, що завершує відрядження, особистою ініціативою або позицією королівства, сказати важко. Але його бос, міністр закордонних справ Берт Кендерс дистанціювався від коментарів посла: "Звичайно, ми жодним чином не можемо стверджувати або припускати, що в угорського уряду ті ж методи, що і у терористів". Але! Кендерс підкреслив, що у Європи є претензії до Будапешту з-за його міграційної політики, хоча це не має жодного стосунку до методів ІГ". Мабуть, пан Шелтема все-таки переборщив з паралелями.
І зробив тим самим послугу Орбану, який годує свої рейтинги саме темою кризи мігрантів. Він дуже вдало вибрав час і держава ЄС (Нідерланди - один з локомотивів блоку) для показового шмагання, вульгарно випнувши суверенітет Угорщини. Як це робить сьогодні Польща "презеса" Ярослава Качиньського, товариша Орбана в "боротьбі" з Брюсселем. Не можна не помітити, що такі неліберальні демократії намагаються серйозно впливати на ситуацію в ЄС. І знову-таки дипломатичний скандал стався якраз перед візитом президента РФ Володимира Путіна в Угорщину. Приїзд нерукоподаваного на Заході господаря Кремля в гості до маргиналу ЄС потрібний обом. Путіну: тому, що не так багато країн в ЄС його тепло зустрічають. А Орбану: ляпас Гаазі і Путін в Будапешті допомагають товсто натякнути, що Будапешт ще більше відкритий до співпраці з Москвою, а отже підвищити рейтинги в країні, і виторгувати у Центру преференції. І, звичайно, це вже окреслив політичну кризу в Європі.
Зевс або Фаетон?
Париж, не так давно святкував перемогу прогресивного Емманюель Макрона, все стрімкіше перетворився в джерело проблем для єдності співдружності. Немає потреби нагадувати, що на 40-річну зірку, засиявшую пару років тому на небосхилі французької політики, покладають великі надії. В тому числі, і в Києві. Але останні рейтинги показують глибоке розчарування французів. Згідно з опитуванням центру Ifop, за місяць Макрон втратив 14%. У серпні його діяльністю були задоволені лише 40% порівняно з 54% у липні. Незадоволені - 57%. "Через чотири місяці після тріумфального обрання Еммануель Макрон став президентом меншості", - пише Journal du Dimanche, за чиїм замовленням проводилося дослідження.
Макрон, якого іронічно називають Юпітером в честь глави римського пантеону богів, втрачає популярність швидше Франсуа Олланда чи Ніколя Саркозі. Однак розчарування французів, якщо так подумати, має мало спільного з прагматизмом. Новий президент П'ятої Республіки не так багато встиг ще зробити, щоб його хотіли занурити в смолу і пір'я. Були дещо завищені очікування, які Макрон фізично не встиг би виправдати.
Сильно по його іміджу вдарили "жовтуваті" скандали. Згадаймо його дружину Бріжит Макрон. Дуже багатьом французам не сподобалося, що дружина президента старше його на 24 роки. Опоненти і критики скотилися до рівня таблоїдів, і не схотіли платити їй як першої леді. Нападки вщухли після великого інтерв'ю дружини президента журналу Elle, яке побило 10-річний рекорд продажів видання. Французи, нарешті, побачили в ній людини з почуттями і власною життєвою позицією, а не просто престарілу мадам, "яка вмовила" колись 16-річного учня єзуїтського ліцею.
І тут же всі були шоковані любов'ю президента до макіяжу. Le Point написала, що він витратив більше 26 тис. євро за 3 місяці на візажиста - до вступу на посаду. Так, Макрон не Трюдо, але в порівнянні з багатьма світовими лідерами вважається красенем. Знову-таки, враховуючи його статус зірки під час кампанії, немає нічого дивного, що команда хотіли домогтися максимального ефекту - щоб Макрон затьмарив Фійона, Меланшона або Ле Пен. По-друге, великі суми візажисти отримують від всіх президентів і прем'єрів по всьому світу. Говорячи конкретно про францію, то в свій час чепурилися та соціаліст Олланд, і правоцентрист і друг Путіна Саркозі. Перший платив щомісяця перукаря близько 10 тис. євро, і одноразово витратив 30 тис. євро на макіяж. Саркозі виділяв на свою зовнішність близько 8 тис. євро щомісяця. Так що в даному випадку обурення явно притягнуте за вуха. Але воно шкодить президентові країни, яка є одним з лідерів ЄС.
Ось вже впала, так впала...
У понеділок, 28 серпня, в Брюсселі стартує третій раунд переговорів щодо Brexit. Сторони поговорять про кордон між Ирландиями, про суму, яку Лондон повинен виплатити ЄС за спільні проекти, і т. п. Проблема в тому, що і європейці, і британці не можуть знайти точки дотику з цих питань. І як раз з боку Сполученого Королівства виходить хвиля спірних пропозицій, заяв і погроз.
Глава МЗС Борис Джонсон передумав і вже визнає, що Брюсселю потрібно заплатити. Але й Брюссель підвищив вимоги з 40 до 100 млрд євро. Природно, Лондон словами Джонсона заплатить "ні пенні більше, ні пенні менше". При цьому корона продовжує грати ірландської проблемою. Після остаточного виходу Британії, між Ирландиями повинна пролягти кордон, як між країнами ЄС і іншими державами з усією повнотою митних процедур. Заковика в тому, що британці хочуть якось обійти цей варіант, пропонуючи спрощений режим перетину кордону і митниці. В ЄС проти, але побоюються, що тепер їх звинуватять у зриві переговорного процесу.
І це далеко не єдині спірні моменти. Лондон в цілому веде себе так, ніби не знає, як же "розлучитися" з Європою. З одного боку, начебто процес схожий на Hard Brexit: кордони на замку, митний контроль і т. д. З іншого боку, на островах не бажають розлучатися з єдиним ринком. Опозиційна Лейбористська партія виступає за збереження "базових" відносин з блоком на час перехідного періоду після виходу з ЄС у березні 2019 року. А Тереза Мей, зауважимо, проваливши парламентські вибори, не так сильна, який сподівалася стати. Виникла парадоксальна ситуація - лебідь, рак і щука британсько-європейських відносин. У доважок відсутність чіткого єдиного курсу Даунінг-стріт змушує думати, що Лондон абсолютно не готувався до самого важливого іспиту за останні десятки років.
Тому слід очікувати не тільки зриву термінів переговорного процесу, але і звикнутися з думкою, що сам по собі Brexit ще довго буде провокувати кризу в ЄС. Разом з угорським демаршем і "падінням в річку" Макрона в Європі утворилося дуже багато точок напруги. І це напередодні виборів Німеччини. Меркель, якщо вона бажає продемонструвати лідерство Берліна і згуртованість у ЄС, може зважитися на демонстрацію сили. Зрозуміло, що до кого б вона не применилась, блок струсоне ще сильніше.
