Будь як Янукович. Чого Білий дім чекає від Зеленського
Тимчасовий повірений у справах США в Україні Вільям Тейлор, проливаючи світло на деталі відбувся минулого тижня телефонної розмови президента Дональда Трампа і Володимира Зеленського, повідомив, що візит українського президента в Вашингтон готується і відбудеться найближчим часом. Але конкретної дати досі немає. У той же час, перед ОПУ на горизонті замаячила перспектива провести таку зустріч не у Вашингтоні і з більш зрозумілими термінами.
Може бути навіть в Києві вже в перших числах вересня. Принаймні такий сценарій зі стовідсотковою впевненістю не виключив спецпредставник Держдепартаменту з питань України Курт Волкер в інтерв'ю "Голосу Америки", відповідаючи на питання, чи може Трамп заїхати в Київ після поїздки в сусідню Польщу. "Що стосується відвідування нашим президентом України, я не знаю, в найближчому майбутньому або надалі, але ми б дуже хотіли, щоб наш президент сюди приїхав", - зазначив Вокер. Але спершу наголосив, що візити президентів США затверджуються заздалегідь, а тому "щось подібне запланувати - це, звичайно, варто було б дуже серйозних зусиль". Зауважимо, зусиль як з боку Вашингтона, але ще більшою мірою-з боку зацікавленої, приймаючої сторони, тобто офісу Зеленського. Для внесення коректив у графік Трампа потрібні серйозні причини. Або "послуги". Питання буде готовий Зеленський такі надати і будуть вони достатні для зміни планів американського президента.
З іншого боку, куди більш реалістичною виглядає альтернатива приїзду Трампа до Києва (де він, до речі, жодного разу і не був з початку президентства) - зустріч із Зеленським де-небудь у Варшаві. Як відомо, господар Овального кабінету прибуде в польську столицю 31 серпня для участі 1 вересня в заходах з нагоди 80-ї річниці початку Другої світової війни та спілкування з американськими військовими на одній з баз НАТО в контексті активно вибудовується зараз концепції "Форту Трамп". 1 вересня в Польщі і президент України, в планах якого переговори з польським колегою Анджеєм Дудою. Цілком можливо, що Зеленському вдасться провести коротку зустріч на ногах з Трампом - потиснути руку і посміхнутися камери, як в свій час - в квітні 2010 р. (тобто так само, як і Зеленський незабаром після обрання президентом) - Янукович тиснув руку Бараку Обамі. Тоді побіжний екс-президент "заплатив" за цю можливість покрасуватися поруч з лідером "вільного світу" відмовою від високозбагаченого урану.
У випадку ж із Зеленським, елементом торгу виступає поки навіть не сама зустріч з Трампом, а її можливість. І за цю можливість ОПУ повинен запропонувати хорошу ціну. Так, з одного боку, враховуючи регулярність приїздів до Києва міністра енергетики Ріка Перрі, Білий дім могли б спокусити поставки американського газу. Однак, потрібно розуміти, що Трампа - лобіста американського бізнесу - газові контракти все ж цікавлять менше, ніж майбутні президентські вибори і те, яку роль може зіграти Україна. А наша держава через тісного залучення в американську політику зберігає статус її суб'єкта, і одночасно - об'єкта.
Українці в американській політиці
Про що нагадали нещодавні публікації в американській пресі. Мова про чималій за обсягом розслідуванні BuzzfedNews авторства редактора Майкла Саллаха, кореспондента видання в Києві Тетяни Козирєвой і регіонального редактора Проекту з розслідування корупції та організованої злочинності (OCCRP) Обрі Белфорда. У матеріалі, опублікованому в шість ранку (за місцевим часом) 22 липня, детально розписується участь "солдатів удачі" адвоката Трампа Рудольфа Джуліані - Лева Парнасу та Ігоря Фрумана - в наведенні мостів між високопоставленими чиновниками в Україні, включаючи генпрокурора Юрія Луценка, і Білим домом, а також впливовими конгресменами. Найважливішою, мабуть, складовою переговорного процесу були діяльність екс-віце-президент Джо Байдена і його сина Хантера в Україні та компанії Burisma Holdings.
І в той же день, але вже ближче до вечора, на сторінках The Hill з'явилася нова колонка Джона Соломона, чиї інтерв'ю з Луценком і главою САП Назаром Холодницким щодо Байдена і вже колишнього посла США в Києві Марі Йованович наробили в цьому році чимало шуму. В цей раз Соломон, посилаючись на свої джерела, "вдарив" вже безпосередньо по спецпрокурору Роберту Мюллеру, який через два дні дав свідчення Юридичній та комітету з розвідки Палати представників у рамках "російського справи". Мішенню став представник офісу Мюллера - прокурор Ендрю Вайсман, який, за словами Соломона, 4 червня 2017 року таємно вийшов на зв'язок з адвокатами олігарха Дмитра Фірташа. Вайсман, нібито, пропонував зняття всіх звинувачень в обмін на яку-небудь бруд на Трампа. Але Фірташ, мовляв, гордо відмовився, незважаючи на тяжке становище як віденського в'язня. І тепер, згідно матеріалу Соломона, український олігарх використовують переговори і тиск з боку Вайсмана, щоб виставити розслідування в США переслідуванням.
Крім очевидної мети підірвати довіру до розслідування Мюллера матеріал в The Hill є сенс розглядати як свого роду відповідь на розслідування BuzzfeedNews. Обидва мають виразні ознаки медійної війни двох протиборчих таборів. І в обох таборах явно знайшлося місце для представників українського політикуму. Одні з них йдуть на конфронтацію з Білим домом і особисто Трампом, а інші - намагаються зберегти співпрацю, основою якої є ймовірне втручання Байдена в українську політику.
А що Зеленський? Президент України, очевидно, шукає зустрічі з Трампом, але, судячи з усього, в його оточенні є особи, які не відносяться з тим же трепетом до такої перспективи. Якщо поглянути на перші закордонні контакти Зеленського на високому рівні, то замість президента США було "запропоновано" інші впливові політичні фігури, з якими президент України встиг зустрітися особисто - це канцлер ФРН Ангела Меркель і президент Франції Емманюель Макрон; або переговорити - лідер РФ Володимир Путін. Причому, якщо говорити про перших двох, то нинішні взаємини Трампа з Меркель і Макроном дуже і дуже складні, навіть негативні.
Почасти ж відповідальність за "геополітичний вибір" Зеленського та його оточення несе і Білий дім, який не поспішає вивести діалог на рівень, що спостерігався при Петра Порошенка, ілюстрацією чого є відсутність повноважного посла в Києві. Але знову-таки обережність або, якщо хочете, повільність Вашингтона пояснюється дуже просто - свої запевнення Зеленський повинен підтвердити реальними пропозиціями. В адміністрації Трампа дзвінком і обіцянкою переговорів навіть зробили крок на зустріч. Чого ж може хотіти від Зеленського Білий дім крім газових контрактів? По-перше, щоб недосвідчений президент дистанціювався, вийшов з-під впливу, з точки зору Вашингтона, недружнього по відношенні до адміністрації Трампа олігарха Ігоря Коломойського. По-друге, можливо компромат на яке-небудь особа, афільована з Мюллером, щоб остаточно притопити "російське справа" після вдало для Трампа завершилися слухань у Конгресі. По-третє, через те, що час підтискає (до заходів у Варшаві залишився місяць), хоча б гарантії продовження співпраці у справі Байдена, що почалася при Луценка, якого у Зеленського хочуть прибрати, а тому у Трампа не відчувають впевненості в тому, що українська карта в передвиборної війни з колишнім віце-президентом залишиться актуальною.
