Брюссель незадоволений. Що чекає Зеленського на саміті Україна — ЄС

Редактор UkraineAlert, проєкту Atlantic Council (Атлантичної ради), Пітер Дікінсон у своїй статті, присвяченій майбутньому саміту Україна — ЄС, висловив думку, що Євросоюз повинен дати Україні новий стимул для продовження реформ.

Наступного тижня президент Зеленський попрямує до Брюсселя, де відбудеться 22-й щорічний саміт Україна — ЄС. При цьому двосторонні відносини Києва і Брюсселя настільки ж напружені, як і під час підписання історичної Угоди про асоціацію в 2014 р. За останні шість років відносини між Україною і Європейським Союзом дуже сильно зміцнилися, проте регрес в реалізації урядом Зеленського ключових антикорупційних заходів викликає у її європейських партнерів побоювання щодо розвитку країни.

Зростаюча напруженість у відносинах між ЄС і Україною відчувалася під час першого візиту Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозепа Боррелла до Києва 22 вересня. У своєму блозі вже після поїздки Боррелл наголосив на стратегічному значенні двосторонніх відносин, але й підкреслив, що Україні не слід приймати допомогу ЄС як належне. "З 2014 року ЄС є ключовим партнером України. І ми продовжимо надавати підтримку, але вона залежить і від гострої необхідності в зміцненні верховенства права та посиленні боротьби з корупцією", — написав він.

Коментарі Боррелла прозвучали у відповідь на ряд судових рішень і голосувань парламенту, які викликають стурбованість і підірвали віру міжнародної громадськості в намір України слідувати по шляху реформ, обраному після Євромайдану в 2014 р.

За останні шість років велика частина міжнародної допомоги, яку отримала Україна, так чи інакше стосувалася проведення реформ, в тому числі створення незалежних антикорупційних інституцій. Цей процес постійно відкладався і неодноразово переривався. І все-таки до недавнього часу існувала думка, що все рухається в правильному напрямку.

Ситуація кардинально змінилася через рішення Конституційного Суду України, винесені в серпні і вересні, які поставили під сумнів юридичну силу Національного антикорупційного бюро країни (НАБУ) і позначили перспективу скасування більшої частини усіх антикорупційних законів, прийнятих з 2014 р. Ці рішення Конституційного Суду критики назвали політично мотивованими, прийнятими з метою підірвати незалежність НАБУ.

А в другій половині вересня прийшли й інші погані новини — для всієї програми реформ. Коли українські депутати підтримали призначення які викликають сумніви, в комісію з відбору до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури країни (САП), причому назло міжнародним зобов'язанням України. Ще до голосування, яке відбулося 17 вересня, міжнародні партнери України неодноразово нагадували Зеленському про необхідність формування комісії, яка заслуговує на довіру, і виконання антикорупційних зобов'язань країни. Проте депутати від його партії "Слуга народу" тоді дали найбільше голосів.

Чиновники ЄС також нагадали Україні, що це рішення парламенту може поставити під загрозу реалізацію останньої програми макрофінансової допомоги країни в розмірі 1,2 млрд євро. У деяких колах також висловлювалися припущення, що цей крок може поставити під загрозу безвізовий режим між Україною і Європейським Союзом.

І хоча обидві ці події будуть болючими для Києва, все-таки через відсутність додаткових стимулів для України у ЄС немає важелів впливу на відносини з Києвом, якими б Брюссель зараз міг скористатися. Угода про асоціацію, наймасштабніша в історії ЄС, вже діє, а дорожньої карти повноправного членства в ЄС немає, тому Брюсселю особливо нічого запропонувати Україні. Інакше кажучи, у ЄС немає пряників, а батіг дуже слабкий.

У перші роки дії Угоди про асоціацію — з 2014 по 2017 рр.. — ситуація була іншою.

Наміри укласти Угоду про асоціацію в листопаді 2013 р. були зруйновані, коли президент України Віктор Янукович під сильним тиском Росії передумав напередодні офіційної церемонії підписання угоди. Що привело до протестів у Києві, які, в свою чергу, переросли в революцію, а потім — у вбивства протестувальників у центрі української столиці. Тоді багато хто відзначав, що загиблі — це перші люди, які віддали своє життя за інтеграцію в ЄС.

Драма і трагедія Євромайдану зумовили те, що, коли новий постреволюційний уряд України нарешт, приступив до підписання Угоди про асоціацію, вона була наповнена символічним змістом, що значно перевершує її бюрократичний зміст.

Завдяки умовам угоди Україна отримала безліч цілком конкретних бонусів, включаючи розширення можливостей для вільної торгівлі, що дозволило Україні стати одним з провідних постачальників продуктів харчування в ЄС. Однак для більшості українців справжнісіньким подарунком стала можливість подорожувати Шенгенською зоною ЄС без візи.

Візові правила понад чверть століття з моменту здобуття незалежності обмежували українців в можливості подорожувати з комфортом. І хоча далеко не завжди отримати візу було складно, сам процес часто супроводжувався паперовою тяганиною і принизливими процедурами. Чисто психологічно багато українців почали вважати себе людьми другого сорту.

Безвізовий режим відразу усунув ці перешкоди і зумовив безпрецедентне збільшення кількості поїздок українців по всьому ЄС. З самого початку безвізового режиму, введеного в червні 2017 р., нові авіакомпанії шикувалися в чергу до українського ринку, тому що українці здійснили десятки мільйонів поїздок до Європи.

За останніх три роки у ЄС не було нічого рівнозначного безвізовому режиму, що могло б спонукати Україну підтримувати темп реформ. І хоча скасування безвізового режиму стане своєрідним політичним катаклізмом, багато хто вважає, що для подальшого поліпшення відносин між Україною та ЄС необхідні нові цілі.

Для України кінцевою метою завжди було членство в ЄС. Однак Брюссель, як і раніше, неохоче обговорює конкретні терміни.

У недавньому інтерв'ю словацькій газеті Hospodárske Noviny президент України Зеленський підкреслив, що мета його країни — урешті-решт приєднатися до блоку з 27 країн. "Ми хочемо отримати чітку перспективу членства України в ЄС, — сказав він. — Для українців важливо, щоб Європейський Союз визнав і підтримував наші прагнення".

Такі заяви, безсумнівно, покликані заспокоїти будь-кого, хто сумнівається в підтримці Зеленським євроатлантичної інтеграції України. Однак дії показовіші за слова, і недавні події в Україні поставили під серйозний сумнів курс країни на Захід. Що, можливо, стане головною темою дискусій під час саміту наступного тижня в Брюсселі, тому що європейські партнери України хочуть отримати запевнення в тому, що історичному прогресу останніх шести років нічого не загрожує.