Brexit скасовується? Чому Британію так нелегко виштовхати втришия з ЄС

8 квітня 390 членів Палати громад британського парламенту дали добро (проти був 81 законодавець) на те, щоб прем'єр-міністр Тереза Мей офіційно просила нову відстрочку виходу Великобританії з Європейського Союзу. Що вона негайно і зробила, вирушивши на екстрений саміт ЄС, за результатами якого була надана заповітна відстрочка. Тепер прем'єру належить ще один раунд переговорів або два з опонентами задля досягнення компромісу щодо того, як саме Великобританія розлучиться з Євросоюзом.

Ймовірно такі переговори будуть вестися вже з опозицією поза Консервативної партії, а не всередині. Вищезазначене голосування в британському парламенті стало результатом вимушеного взаємодії між власне Мей і її групою у лавах торі і опозиційної Лейбористської партією на чолі з Джеремі Корбином, з яким Мей зустрічалася 3 квітня. Відповідно до спільної заяви за підсумками переговорів вони "були конструктивними", вилившись, у свою чергу, в законопроект про відстрочку, написаний лейбористкой Іветт Купер і торі Олівером Летвиным. Маючи в кишені доручення від парламенту, глава британського уряду відправилася спочатку в Берлін, де 9 квітня зустрілася з канцлером ФРН Ангелою Меркель. Переконати одного з де-факто лідерів блоку Терези Мей було потрібно, щоб впевненіше почуватися на саміті ЄС, що відбувся 10 квітня.

Саміт обіцяв бути непростим. І якщо президент Євроради Дональд Туск виступив нещодавно за можливу пролонгацію на рік, то, за словами джерел AFP, далеко не всі європейські лідери були згодні з такою "гнучкістю" Туска. Наприклад, президент Франції Емманюель Макрон всіляко демонстрував втома від баталій у парламенті свого сусіда через Ла-Манш. Макрон висловлював побоювання, що відстрочка спричинить за собою хаос, а той, у свою чергу, спровокує серйозні політичні і економічні витрати, що по розмаху можуть перевершити наслідки Brexit без угоди. Тому глава П'ятої Республіки виступив проти тривалої відстрочки. У цьому Париж підтримували Бельгія та Іспанія.

Переконати інших Макрону не вдалося. І навіть Меркель погодилася, що британцям потрібно дати ще один - N-ний шанс. У результаті 27 країн-членів ЄС погодилися на гнучку відстрочку строком на шість місяців - до 31 жовтня. І зберуться в червні, щоб, як підкреслив президент Єврокомісії Жан-Клод Юнкер, оцінити прогрес затвердження плану виходу з ЄС у британському парламенті. Але не для проведення переговорів про нову відстрочку. Таким чином керівництво ЄС вислухав озвученої напередодні рекомендації Європарламенту - погодитися на відстрочку без проведення переговорів щодо виходу.

Гнучка відстрочка означає, що якщо Мей впорається раніше, тобто якщо домовитися з депутатами, то Великобританія вийде з ЄС, відповідно, раніше. А якщо в Лондоні раптово вирішать взагалі відмовитися від Brexit, то милості просимо: президент Євроради Дональд Туск заявив на прес-конференції, що до 31 жовтня така можливість у британців є.

У Лондона є мета, принаймні про це заявила після саміту прем'єр Великобританії, - домогтися від законодавців згоди на план виходу до 22 травня (включно), тобто до виборів в Європарламенті. Якщо встигає, то королівство не буде їх проводити. Не встигає - буде. І підготовка до них на вимогу Брюсселя і за рішенням уряду стартувала 5 квітня. Навіть якщо раптом Brexit відбудеться через місяць після виборів, вони в Британії повинні відбутися. "Правила є правила", - сказав президент Єврокомісії. Враховуючи ж те, з якими труднощами Brexit подорожує по коридорах Вестмінстерського палацу, то виключати проведення виборів до ЄП не варто. Це розуміють навіть такі затяті прихильники Brexit як колишній лідер Партії незалежності Об'єднаного Королівства (UKIP) Найджел Фарадж. Він теж не залишився осторонь і готується до боротьби за крісло Європарламенту. Правда, в законодавчий орган ЄС правопопулист не кинувся під прапором рідної партії, а на чолі створеної в січні Партії Brexit.

Що стосується самої Терези Мей, то завдяки рішенням, прийнятим на саміті, вона отримала час на переговори з опозицією і її щонайменше до літа ніхто не буде чіпати. І навіть якщо б і було бажання, то ніхто не зазіхне зараз на посаду голови британського уряду, адже це пост самогубці. Сама Мей з нього, швидше за все, піде на політичну пенсію. Про свою готовність піти у відставку вона говорила в кінці минулого місяця. Однак поточний розклад може повністю змінитися, якщо наданих Євросоюзом шести місяців виявиться недостатньо, а Brexit все ж таки скасують. Мей ясно дала зрозуміти, що не буде тягнути цю лямку вічно: "У нас тепер є серйозний вибір: залишити Європейський Союз з угодою або взагалі не йти".

І адже дійсно ця метушня британських законодавців з Brexit вже не тільки стала предметом для жартів і роздратування, але й приводом всерйоз розглядати відмову Лондона від планів покинути ЄС. У цьому Brexit чимось нагадує Союзну державу Росії і Білорусі: Лукашенко і Путін все йдуть і йдуть до цього союзу, а дійти ніяк не можуть. Сам процес здійснюється лише на рівні декларацій. З Brexit же все навпаки: прощаються, прощаються і все попрощатися не можуть. Британські парламентарії з ентузіазмом, не озираючись на Брюссель, рвуть на шматки варіації закону про вихід, а на виході маємо відстрочку за відстроченням. І адже таким чином остогидлий вже Brexit з легкістю можна забалакати і поховати, досить мружачись у кріслі депутата Європарламенту.

Тереза Мей, в свою чергу, має інструмент, щоб повернути все назад - відкликати лист про вихід, яке було передано Туску 29 березня 2017 р. Доведеться витерпіти кпини європейців, критику з боку окремих лідерів ЄС, а також в першу чергу переконати підданих відмовитися від інфантилізму. Тим більше, що запит в суспільстві є. Наприклад, петицію проти Brexit підписали рекордні 6,07 млн осіб при необхідних 100 тис. Влади 26 березня, щоправда, відповіли, що "цей уряд не піде на поступки і буде поважати результати референдуму. Це уряд - можливо, а от інше може і передумати.

І якщо предметно, дохідливо пояснити, наскільки виборець був неправий у своєму рішенні у 2016 р., то все можливо. Адже є не тільки петиція, але і тонни цифр, нагромадилися за останні три роки. У лютому-березні цього року, приміром, відразу кілька автомобільних гігантів влаштували в тій чи іншій мірі демарш. Nissan - відмова від випуску на заводі в Північній Англії позашляховика X-Trail. Ford - закриття заводів, а це 13 тис. робочих місць. Honda - також закриває завод в британському Суиндоне, де працюють 3,5 тис. осіб. Toyota - покине туманний Альбіон у разі виходу Великобританії з Євросоюзу "на несприятливих умовах". Адже і не тільки автовиробники йдуть, але і бізнес в цілому перебирається в ті ж Дублін, Франкфурт-на-Майні або Париж. До речі, німецький місто, як писала в минулому році Financial Times, навіть обігнав французьку столицю у гонці за звання найбільшого фінансового центру Європи, коли з Лондона за рік переїхали 10 великих банків, серед яких Goldman Sachs, Citigroup, JPMorgan, Barclays. У Парижі прописалися ще сім, а в Дубліні, Люксембурзі, Амстердамі - 15. Це серйозні економічні та репутаційні втрати, з якими королівство зіткнулося ще в самому початку свого незрозумілого шляху.

Згідно ж свіжому доповіді банку Goldman Sachs британська економіка з моменту проведення референдуму вже втратила 101,4 млрд євро. За словами експертів, Brexit обійшовся країні в 2,5% від ВВП. Дивно, як наголошується в доповіді, що ймовірність невиходу з ЄС оцінюється вже в 40%. З правильною подачею 40% можуть стати 80%, а британці, які клюнули на популізм, визнають, що зробили неправильний вибір у 2016 р.