Багатовекторна диво. Навіщо Волкер зустрічався з Тимошенко
Зустріч спеціального представника США по Україні Курта Волкера з лідером "Батьківщини" Юлією Тимошенко вже встигла породити масу пересудів. Хоча цілком достатньо знати, що Волкер був американським послом у НАТО саме у 2008-2009 роках, коли Тимошенко вдруге очолювала український уряд. Тоді він змінив на цій позиції Вікторію Нуланд.
До речі, сталася ця зміна після провального для атлантистів саміту НАТО в Бухаресті і Нуланд з цієї посади йшла в нікуди аж до завершення першого терміну Обами. Так що, по-перше, не дарма саме Волкер став наступником Нуланд в українському питанні, а по-друге, з Юлією Володимирівною вони можуть спокійно побалакати про події 10-річної давності.
Цю зустріч мало хто помітив, але в політичному Києві раптово стався гострий напад політичної ревнощів, тим більше що Волкер присвятив рандеву з Тимошенко цілий окремий твіт. Це не дивно - трохи більше року відділяє нас від президентських виборів, тим часом Вашингтон стає все більш вимогливим до своїх українських протеже. А Тимошенко, як представляється, за всі ці роки нижче другого місця у президентському рейтингу не опускалася. Недаремно, втім, поставити питання по-іншому, а саме - чи могла ця зустріч не відбутися?
Адже за офіційною версією, делегація "Батьківщини" на чолі з лідером партії Юлією Тимошенко знаходиться в Сполучених Штатах Америки з метою участі у заходах за програмою Національного молитовного сніданку, а також проведення низки робочих заходів". Національний молитовний сніданок проводиться у Вашингтоні щорічно з 1953 р. Його відвідують президент США і члени Конгресу, всього у сніданку традиційно беруть участь понад 3 тис. осіб. Нинішній американський лідер Дональд Трамп в минулому році заявив на ньому, що планує бути присутнім на сніданку "ще сім разів".
У минулому році на заході, намагаючись догодити президента-несподіванка, була присутня значна українська делегація, доходила до 50 осіб. Правда, "українці" там були ще ті - нагадаємо, що Пол Манафорт не перебував тоді під арештом і у нього не було необхідності вибілювати себе руками літературних негрів в українській пресі. Ясна річ, що це були такі політики і бізнесмени з України, у яких виникли ті чи інші проблеми, пов'язані з тим новим якістю, яке придбали американо-російські відносини. Схоже, саме там минулої зими мило сфотографувалися разом дві левиці політичних балів минулого - Юлія Тимошенко і Ганна Герман.
Українська делегація традиційно запрошується через молитовну групу, яка збирається у Верховній Раді вже близько 10 років. У ній є представники практично всіх парламентських фракцій, оскільки стилістика цього заходу така, що представлена не тільки влада, але й опозиція, представники всіх фракцій. В США вважається важливим, щоб на цьому сніданку політики відмовлялися обговорювати розділяють політичні теми (а краще політичні теми взагалі - але це навряд чи можливо). Правда, в самих США сьогодні відбувається гострий міжпартійний криза, а суспільство глибоко розколоте.
Варто звернути увагу, що в рамках Молитовного сніданку з президентом США, восьмий рік поспіль проходить Український сніданок (тобто за зразком українського заходу в Давосі). Туди запрошують американських і європейських друзів України. В цілому на українському сніданку очікується до 200 осіб. Зазначимо, що запрошення на Молитовний сніданок є безкоштовним, проте з етикету гостям все ж доведеться витратитися - кожен з них повинен зробити благодійний внесок.
Сума коливається між $25 тис. і $500 тис., але гості самі вирішують, скільки жертвувати. Щоправда, зазвичай це прийнято заперечувати - та й справді, звучить трохи цинічно, начебто захід кшталт релігійного, а тут "гроші на бочку". Але і Білий дім все-таки не прохідний двір і на чому повинен заробляти, а час і увагу президента США не гумове. Але якщо в тому році першу скрипку грали колишні "регіонали", які приїхали не так до Трампу, як до Манафорту, то в цей раз задає тон "Батьківщина". Візит її лідера в Америку названий робочим, але при цьому зустріч з Волкером лежить за межами заходів сніданку і була піднесена як приємний сюрприз.
Повідомляється, що Волкер і Тимошенко обговорили стан і перспективи врегулювання конфлікту на сході України, можливості та модальності введення миротворчої місії ООН на Донбасі і питання двостороннього співробітництва між США та Україною. У зв'язку з цим Курт Волкер розповів про результати останньої зустрічі з помічником президента Росії Владиславом Сурковим.
Окремо лідер "Батьківщини" і спеціальний представник США зупинилися на внутрішньополітичної та економічної ситуації в Україні і її вплив на перспективу досягнення стійкого миру на Донбасі. Крім того, сторони підкреслили необхідність досягнення конкретних результатів роботи антикорупційних інституцій в Україні, поваги до верховенства права та дотримання норм демократичного політичного процесу в контексті наступних президентських і парламентських виборів, створення належного інвестиційного клімату для залучення стратегічних прямих іноземних інвестицій. Принаймні, в інтерпретації головної української опозиційної партії - дискусія йшла саме про це.
Юлія Тимошенко і Курт Волкер ніби домовились продовжити практику регулярних двосторонніх зустрічей для взаємного інформування та обміну думками. З урахуванням володіння екс-прем'єром англійською у зустрічі також брав участь заступник голови партії, голова комітету ВР з прав людини Григорій Немиря. Незважаючи на катастрофічні результати прем'єрства, некомпетентною Юлію Володимирівну не назвеш.
Та й взагалі - ну зустрівся Волкер з політиком, який має високий рейтинг, вважає себе опозицією і як опозиція часом і діє - що тут такого? У американців прийнято спілкуватися з обома частинами політичного спектру - саме так їм і вдається ніколи не програвати по-крупному.
Це в РФ опозиція схоже недоторканною касти шудр, і таке ж ставлення до опозиції в інших країнах (з деяким винятком, з недавнього для ультраправих) Москва транслює і на весь світ. А потім страшно дивується, коли її спускають по сходах. Тим не менш символічний зміст зустрічі (а вище Волкера - і то не факт - в Держдепі тепер тільки три людини: це заступник держсекретаря з питань Європи і Євразії Уес Мітчелл, посол США в ООН Ніккі Хейлі і сам Тіллерсон, оскільки заступник держсекретаря з політичних питань Томас Шеннон (йде на пенсію) можна розшифрувати.
З одного боку, США підштовхують Київ до прискорення і поглиблення реформ, показуючи, що не вважають нинішню конфігурацію влади безальтернативною. З іншого - зустріч саме з Тимошенко, яка в 2008 р. зайняла дивну позицію по Грузії, а в 2009 р. підписала кабальний газовий договір з Росією, з якого і виникає безліч сьогоднішніх проблем, виявляє і певну сумну іронію. США намагаються не повторювати своїх помилок - тасувати одну і ту ж колоду в Україні стало контрпродуктивним. Юлія Володимирівна, правда, ревно вірить, що здатна домовитися з Путіним, і, незважаючи на те, що у президента Трампа явно схоже бажання, "глибоке держава" (а саме його представляє Волкер) розглядає сьогодні таких переговірників, як потенційно небезпечних.
Проблем з глибоким проникненням Росії на Захід досить, не вистачало ще посадити на київський трон чергове багатовекторне диво. Був короткий період, коли з-за статті у великому західному виданні Тимошенко в Москві вважали "русофобкой", але практичні результати її діяльності навряд чи на це вказують. Звичайно, Тимошенко далеко від репутації того ж Земана, ще з початку 2000-х пов'язаного зі специфічним російським бізнесом (справа про борги СРСР Чехословаччини) або сербської "двостволки" Вучича (притому що з Вучичем все не так просто), але пофігізм обивателя - живильне середовище для її політичного організму.
Разом з тим влада і справді боїться, напевно, тільки Тимошенко (заслужено чи ні - інше питання), і така зустріч - сигнал для них, мовляв, перестаньте вставляти палиці в колеса. Інакше вам можуть брутально відтоптати ці палиці каблучками. Правда, варто сказати і про те, що політичне поле України сьогодні переповнене невиразної політичної дрібнотою, і не виключено, що Волкеру захотілося поспілкуватися з ким-то хай і далеко не ідеальним, але звичним, від кого вже не чекаєш сюрпризів. Якби не це, саме така зустріч могла б і не відбутися. Але вважати Тимошенко якоїсь ставкою США в аспекті президентських виборів було б явно передчасно - в тій же мірі, це можна було б сказати і про Росію, яка намагається хоч тушкою, хоч опудалом, але вповзти назад в нашу внутрішню політичну життя.
Що ж стосується Молитовного сніданку, то думається, що всі українські групи привезли з собою списки кандидатів на "включення" і "виключення" з відкритої та закритої частин кремлівського списку. За словами екс-прем'єра РФ Михайла Касьянова, вже трьох фігурантів західні банки попросили закрити там рахунки, а в одного - забрати дитину з елітної швейцарської школи. Тому що сьогодні саме це річ, а зовсім не українські президентські вибори аж через 15 місяців перебувають у фокусі уваги в окрузі Колумбія. І в цій справі, до речі, Юлія Володимирівна могла б суттєво допомогти американцям. Якщо б, звичайно, захотіла.
