Регіональний камікадзе. Навіщо ексгубернатор Чувашії судиться з Путіним

Потенційний бунт на кремлівському кораблі набуває все більш помітні обриси після того, як колишній губернатор Чувашії Михайло Ігнатьєв подав до Верховного суду позов до президента РФ Володимира Путіна, в якому оскаржує своє звільнення. Розгляд у суді розпочнеться 30 червня.

Путін відправив його у відставку 29 січня цього року з загальноприйнятим вже формулюванням "у зв'язку з втратою довіри". Достроковому припиненню повноважень Ігнатьєва передували дві події, вирощені ЗМІ до рівня скандалів.

Перша сталася 18 січня, коли Ігнатьєв заявив, що "окремі (журналісти або блогери), які приходять з різних регіонів, добре тут влаштовуються" і заробляють "на різних схемах", а тому таких журналістів і блогерів "треба мочити, як в народі кажуть".

Його однопартієць, заступник секретаря генради "Єдиної Росії" Євген Ровенко закликав Ігнатьєва принести свої вибачення. Губернатор послідував пораді, заявивши, що його слова "пересмикнули і перекрутили". Але було пізно - Ігнатьєв вже "зашкварився".

Менш ніж через тиждень губернатор Чувашії вручав ключі від нових пожежних машин. При цьому він, як пишуть ЗМІ, познущався над офіцером МНС - високо підняв ключі, змусивши, мнсника за ними стрибати. У його пресслужбі запевняли громадськість у тому, що офіцер - давній знайомий Ігнатьєва, і все це було лише дружній жартом.

І знову-таки було пізно. Скандал знову осідлали місцеві "єдинороси", виключивши Ігнатьєва з партії за приниження честі і гідності офіцера.

Два ці скандали більше схожі на елементи створення потрібної картинки в медіа. Реальними ж причинами, швидше за все, є внутрішня боротьба за владу та економічні провали Ігнатьєва.

Міжусобиця і бідність

Замість Ігнатьєва Путін доручив верховодити в Чувашії з приставкою "т.в" Олега Ніколаєва - члена "Справедливої Росії", який з тріском програв Ігнатьєву вибори п'ять років тому.

Як пише РБК, Ніколаєва в оточенні вже ексгубернатора Чувашії пов'язують з першим президентом республіки і попередником Ігнатьєва - Миколою Федоровим, у якого з Ігнатьєвим давній конфлікт.

Джерела видання також говорили, що Ніколаєв та ще один "справедливорос" Анатолій Аксаков оформили союз з Федоровим з метою "піти" Ігнатьєва.

Аргументацією їх претензій до нього для господаря Кремля стало тяжке становище економіки Чувашії. У торішньому рейтингу російського міністерства економічного розвитку, сформованому на підставі даних за середньодушовим доходом жителів регіону, частки населення з доходами нижче прожиткового мінімуму, безробіття та інвестицій в основний капітал, республіку визначили в десятку найбільш економічно слабких регіонів.

За останніми даними місцевого мінпраці, у майже п'ятої частини населення (18,5%, 227 тис. осіб) доходи нижче прожиткового мінімуму. Посил в ЗМІ був простий - Ігнатьєв за 10 років накерував так, що мама не горюй.

У 1999 р. за межею бідності жили 57,2% жителів Чувашії. У 2010 р. - лише 18,2%. І тут приходить Ігнатьєв і почалося: частка населення з доходами нижче прожиткового мінімуму відразу виросла до 19,3%, потім в 2012-2014 рр. знижується до 16-16,1%, а з 2015 р. показники знову почали зростати і повернулися до рівня 2010 р.

Далі. Російські ЗМІ також писали, що загальні втрати бюджету республіки через відставання в порівнянні з іншими регіонами за вісім років становили 40 млрд рублів. Разом з тим падали і інвестиції. У 2018 р. повідомлялося про 10-відсоткове їх зниження.

Ледь Ігнатьєва звільнили, і цифри стали виглядати привабливіше: у порівнянні з 2018 р. інвестиції, мовляв, виросли вже на 5,7%.

Паралельно Москва почала "рятувати" республіку. Був запущений пілотний проєкт, мета якого домогтися зниження рівня бідності за рахунок соціальних контрактів. На них у поточному році виділили 376,2 млн рублів.

В кінці минулого місяця з федерального бюджету за розпорядженням прем'єра РФ Михайла Мішустіна виділили Чувашії 272 млн рублів компенсації зниження доходів бюджету республіки.

Загалом, створені непогані умови для зміцнення позицій Ніколаєва та іже з ним. Мабуть, вони в тому числі вирішили, що Ігнатьєва ще рано скидати з рахунків.

Захід солнцеликого

Що він, в принципі, і побічно підтвердив, посягнувши на непогрішність самого Путіна. Своїм позовом ексгубернатор Чувашії створив для режиму Путіна небезпечний прецедент - на місцях дозволяють собі йти проти Кремля. Тривожна для російського президента тенденція.

Особливо, якщо врахувати, що, як показали результати соцопитування, проведеного "Левада-Центром" в кінці квітня, рейтинг довіри до президента РФ вперше за 20 років того у влади виявився нижче, ніж у губернаторів, - 59% у Путіна і 61% у губернаторів.

І як реагує Путін? Він поспіхом і в відкриту приймається закручувати гайки, оскільки ресурсів для підкупу росіян, що залишилися сам на сам з коронакризою, майже немає: збільшує бюджетів для військових і силовиків, у Держдуму вноситься законопроєкт, що дозволяє, по суті, поліцейським стріляти з найменшого приводу, розкривати авто і т. п.; а засудженим учасникам акцій протесту забороняють брати участь у виборах протягом п'яти років.

Та незважаючи на цей каток, ось вам - колишній губернатор тягне Володимира Путіна до суду. Нонсенс. Для правління Путіна - так точно.

Останній раз таке траплялося ще при Борисі Єльцині. І лише двічі. Тоді, в 90-х, на президента подали в суд звільнені ним губернатори Брянської та Липецької областей Юрій Лодкин і Геннадій Купців. Виграти вдалося лише другому, але Єльцин звільнив його повторно.

З приходом до влади гебіста про позови до президента в регіонах забули геть - строком на 20 років. Губернатори стали абсолютно підневільними і слухняними волі господаря, тим більше що їхні вибори довільно замінювалися прямими призначеннями. Незадоволених він часто звільняв саме з формулюванням "у зв'язку з втратою довіри". І в більшості випадків слідом за указом активізувалися "правоохоронні органи", які штампували справи на скинутих з Олімпу чиновників.

Єдиним, хто зміг за останні 15 років уникнути (відкупитися?) цієї долі, пишуть журналісти, був мер Москви Юрій Лужков, звільнений Дмитром Медведєвим, що зображував тоді, в 2010 р., президента РФ.

Ігнатьєва ж поки силовики не чіпали. Але і Ігнатьєв - не Лужков. Однак після подачі позову цілком можуть відкрити справу-дві-три, поєднуючи це масштабною інформаційною кампанією як в регіоні (на ресурсах Ніколаєва/Федорова), так і в центральних ЗМІ.

Не виключено, що Ігнатьєв стане лялькою, яку Путін порве на шматки задля науки іншим потенційним бунтарям серед губернаторів і місцевих чиновників.

Тільки ось тенденція непокори, незгоди з вождем, по всій видимості, вже сформувалася.

Її підживлює як нинішня криза, так і багаторічний розрив між розжирілим Центром і Замкадьєм. На проблеми останнього Москва відповідає або невеликими фінансовими ін'єкціями, або, коли скарбниця порожніє, політико-адміністративними рішеннями. Як у випадку з малонаселеним і бідніючим Ненецьким автономним округом, де ситуацію сподіваються вирішити за допомогою запущеного вже об'єднання з Архангельською областю.

Чи буде це рішення ефективним? Російські експерти налаштовані скептично.

Допоможуть Путіну нові репресивні заходи? Швидше за все, так. Але на час.

Чи програє розбурханий Ігнатьєв суд? Програє. Чи посадять його? Можливо.

Проте все починається з фріків, тобто в деякому роді неординарних особистостей. Будь це якутський шаман чи ексгубернатор. А з плином часу, поглядаючи на порожні полиці холодильника, вже і не фріки замислиться: "А чому б і нам не..?"