Мишача місія Болтона. Як Вашингтон переінакшив ідею Пілсудського з "Междуморьем"
Контури "Міжмор'я"
Пам'ятаєте стару казку: "Дід яєчко бив-бив — не розбив. Баба била-била — не розбила..."? Подібно героям казки, країни Східної Європи з 1991 р. "пережовували" ідею створення Балтійсько-Чорноморського Союзу ("Міжмор'я", "Міжмор'я", Intermarium за версією ще Юзефа Пілсудського) — регіональної спілки України, Польщі, Білорусі, Литви і Латвії. Спочатку він, як добре пам'ятає автор, взагалі називався "проект Балтійсько-Чорноморського нафтового колектора" і ставив своїм завданням зробити держави регіону незалежними від поставок енергоносіїв з РФ.
Функція "санітарного кордону" між Росією і цивілізованим світом малася на увазі, але публічно проговорювалася рідко — всі дотримувалися пристойності. Важливо те, що в момент розпаду СРСР майбутнє "Межморье" виглядало набагато більш реальним, ніж вступ країн регіону до ЄС.
Але до справи так і не дійшло: Білорусь потрапила в сферу інтересів Росії, Польща і країни Балтії безальтернативно орієнтувалися на ЄС, Україна бовталася, як квітка в ополонці, до 2014 р., а потім теж взяла курс на ЄС і НАТО. Вийшло те, що вийшло: без Білорусі будувати "Межморье" не було взагалі ніякого сенсу, а Польщі і країн Балтії не дуже-то й хотілося. Політичних передумов для створення регіонального союзу не було.
Деякі зміни почалися в 2014 р.: російська агресія щодо України налякала Олександра Лукашенка перспективою втратити незалежність "по донецькому сценарієм". Звичайно, це не змусило його відразу відмовитися від інтеграційної риторики й дій щодо створення Союзної держави з РФ, проте поведінка Білорусі на міжнародній арені почало змінюватися.
Восени 2018-го, коли відносини між Мінськом та Москвою знову загострилися, білоруське керівництво почало куди більш активно шукати на Заході того, чиєю підтримкою воно могло б заручитися в ситуації, коли приєднання цілої країни Кремлю далося б чи не легше, ніж анексія одного тільки Криму.
Одночасно перед Білоруссю постало питання альтернативних поставок енергоносіїв — Росія все більш впевнено позбавляє свого головного союзника "вуглеводневої дотації". "Податковий маневр" в російській нафтовій галузі залишає Мінськ без 30%-ної маржі при отриманні безмитної російської нафти, а ціни на газ будуть обговорюватися як раз в кінці поточного року, і не факт, що білоруси знову отримають блакитне паливо за найнижчою ціною за межами РФ ($127). Загалом, Мінськ з початку 2019-го гарячково шукає постачальників енергоносіїв.
Так вийшло, що США в останні роки розглядали можливість різко збільшити свій вплив у Східній Європі. У військово-політичній сфері Вашингтон легко знаходив спільну мову з Варшавою і Києвом, з економікою було складніше — американці не могли запропонувати нічого такого, чого б не могли ще вигідніше запропонувати європейці.
Але в 2018-му кон'юнктура енергетичного ринку почала змінюватися, і США раптом змогли скласти конкуренцію російському природному газу — вони налагодили постачання зрідженого природного газу до Польщі, що швидко змінило розклад сил у регіоні.
І ось тепер трапився наприкінці серпня бліц-візит Джона Болтона по черзі в Кишинів, Київ, Мінськ і Варшаву показав: Сполучені Штати формують єдину групу з трьох країн: України, Білорусі та Польщі. Вони будуть об'єднані як політичними (захист від РФ), так і економічними (поставки американського газу і нафти) інтересами. Але ж Україна, Польща і Білорусь — це та сама основа "Міжмор'я".
Джон Болтон в Мінську і договір у Варшаві
Можна з упевненістю сказати, що приїзд Джона Болтона в Мінськ став сюрпризом для Москви. Там, звичайно, бачили, що білоруська сторона намагається відновити неабияк пошарпані відносини з США, але не очікували швидкого прогресу. Спочатку відбувається в Кремлі сприйняли спокійно, але через день все змінилося: як з'ясувалося, білоруські влади оперативно підготували пакет пропозицій для Болтона і Трампа і у Варшаві Болтон провів окрему зустріч з головою Ради безпеки Білорусі Станіславом Засем і з його українськими та польськими колегами.
Причому офіційно білоруська влада про цю зустріч не повідомляли, її подробиці розкрив сам радник Трампа. "Ми поділяємо занепокоєння регіональної стабільністю і відданими зміцненню суверенітету і безпеки наших народів", — написав Болтон у своєму Twitter.
Болтон на зустрічі зазначив, що президент США високо оцінив білоруські ініціативи, а Лукашенко американський лідер назвав "здібним хлопцем". Також у Варшаві з Болтоном зустрічався заступник міністра закордонних справ Білорусі Олег Кравченко, відповідальний за відносини з США. І на зустрічі Кравченко не приховував, що Білорусі з Росією не по дорозі.
Друга принципово важлива річ, яка сталася у Польщі 31 серпня, пов'язана з енергетикою. Україна, Польща і США підписали меморандум про тристороннє співробітництво в сфері енергетики. Воно перетворює Польщу в "газовий хаб" сходу Європи, звідки американський СПГ буде надходити в сусідні країни.
Білорусь теж вивчає можливість купувати через Польщу американський СПГ. Те ж і з нафтою. Нещодавно державна Білоруська нафтова компанія найняла американського лобіста Девіда Генкарелли, завдання якого тепер домогтися пом'якшення санкцій і домовитися про закупівлі американської сирої нафти. Генкарелли допоможе білорусам отримати особливу ліцензію від міністерства фінансів США для закупівлі сирої нафти.
Так вимальовується картина: американський президент через Джона Болтона зробив Олександру Лукашенко пропозицію, від якої той не зміг відмовитися. В обмін на дистанціювання від Москви і Мінська його тісну співпрацю з Києвом і Варшавою США готові забезпечити Білорусі певні гарантії політичної та енергетичної безпеки від Росії. Це ще не повноцінна "Межморье" під американською парасолькою, але вже його контури.
Мабуть, не випадково 6 вересня президент Білорусі Олександр Лукашенко публічно заявив, що Мінськ опрацьовує поставки нафти через Польщу і Прибалтику. І пригрозив, що якщо це відбудеться, то під поставки будуть завантажені обидві нитки магістрального нафтопроводу "Дружба", за яким зараз йде експортний транзит нафти з Росії у Європу (насамперед у Німеччину).
У той же день Лукашенко зажадав від Москви компенсувати пільговими цінами на нафту і газ збиток від аварії на Чорнобильській АЕС. За словами Лукашенка, Білорусь більше інших постраждала від чорнобильської катастрофи. "Ми що, будували цю станцію? Немає. Ми її підривали? Немає. А хто постраждав більше? Ми. Тоді центральна влада в особі Михайла Горбачова взяла на себе відповідальність за Білорусь. Країна розвалилася. Хто правонаступник? Влада Росії", — сказав Лукашенко в ході візиту в Брест.
Постраждала третина населення Білорусі, продовжив він. "Але ти хоча б за це (ми не просимо грошей, нічого) допоможи — 10-15 мільярдів кубів газу за прийнятними цінами. Не безкоштовно, не в збиток "Газпрому" постав. Адже Люди постраждали, — описав суть своєї пропозиції Лукашенко. — І якщо нам кажуть: та ви тут гирі на ногах, за наш рахунок живете... Якщо така політика, обійдемося".
Переговори про інтеграцію двох держав, сказав Лукашенко, перетворилися на торг про ціни на вуглеводні: "Я йому (президенту РФ Володимиру Путіну. — "ДС") сказав: якщо ви нас будете нахиляти і до ринкової ціні на нафту підвели, мито замінили податковим маневром, ми візьмемо з ринку та іншу нафту". За його словами, розглядається можливість закуповувати нафту в Саудівській Аравії, США чи Азербайджані і для цього опрацьовується "північний маршрут" з використанням трубопроводу "Дружба", який зараз працює в протилежному напрямку, хитаючи в Європу російську нафту.
Свою заяву Лукашенка підсумував: "Ну так давайте домовлятися по-людськи і будемо робити як краще. Ось це мої вимоги!" Тоді ж він заявив, що його країна буде дотримуватися принципу багатовекторності, дивлячись "і на Схід, і на Захід". Росію ж він закликав бути "старшим братом" і надавати його країні підтримку, а "не гнобити і не нахиляти" Білорусь.
"Я впевнена, що зараз в Кремлі йде одне засідання за іншим, і там вирішують, як взагалі реагувати на подібне свавілля Лукашенко, на його відверто антиросійську лінію останніх тижнів. Якщо раніше він обмежувався одними лише емоційними висловлюваннями, але продовжував діяти в руслі інтересів Росії, то після переговорів у Варшаві багато чого змінилося, — сказала в коментарі для "ДС" білоруський політолог Світлана Гречулина. — Лукашенко загрожує транзиту російських енергоносіїв до ЄС: як нафти (нафтогін "Дружба"), так і газу (труба Ямал — Західна Європа). Одночасно в наявності всі ознаки політичної "зради" — всі ці розмови про багатовекторність білоруської політики, запрошення США в нормандський формат".
У казці, з якої ми почали статтю, є мишка, яка бігла, хвостиком махнула — яєчко і розбилося". Здається, Джон Болтон виступив саме в такій ролі, вирішивши проблему, яка не піддавалася майже три десятки років, — підштовхнути східноєвропейські країни до створення "Міжмор'я".
