Болгари проти рашизму. Як кремлівську агентуру взяли за зябра

У зв'язку зі специфікою справи слідство ведуть спеціалісти з контррозвідки (ДАНС). Об'єктами перевірки стали два однойменні НУО "Шипка", БНО та БНД (Болгарське Національне Ополчення та Рух, відповідно).

Поява цієї новини без будь-яких деталей створила враження про успіх прокурорів, які розкрили п'яту російську колону. Насправді все, на жаль, далеко не так добре. Прокуратура не виявила нічого нового, а лише дістала із сейфа одну дуже стару справу. Але, навіть надавши йому нового ходу, прокурори діють обережно, і потягли тільки за кінчик довгої ниточки.

Проте навіть це стало великим кроком уперед. У поєднанні з недавнім твердженням болгарським парламентом угоди про постачання зброї Україні можна говорити про подальше зміцнення курсу Болгарії геть від Росії.

Старі знайомі

Але повернемося до НУО, верхівку яких за наведенням прокуратури взяли зараз за ніжні місця болгарські контррозвідники. З ними, і навіть з їх числом, все дуже непросто.

Проросійський рух у Болгарії є навмисно заплутаною мережею, яка позначає себе публічно через безліч організацій, нерідко зі схожими, або навіть із збігаються, назвами. Ці організації перетікають одна в одну, зливаються, поділяються, реорганізуються, і таким чином маскуються. Нерідко за гучною вивіскою ховається лише пакет документів та пара відморожених блогерів із вузьким колом читачів. Але й такі карлики, що висуваються у перший ряд, важливі, вони – видаткова піхота, яку кидають у бій, крім втрат. За нею стоїть друга шеренга структур більші, і помірніші, які з цієї причини і менш вразливі. Це резерви та навчальні полиці, що поставляють юніти на першу лінію. За ними стоять ще більші організації, аж до партій, які нерідко потрапляють до парламенту та загальноболгарських об'єднань за інтересами. Їх, які претендують на частину загальнонаціонального політичного чи культурного поля, торкнутися вже дуже складно, оскільки формально вони не порушують жодних законів. Роль таких організацій полягає не так у вербуванні майбутніх проросійських "солдатів" (не тільки бойовиків, спеціалізації тут можуть бути дуже різними) скільки у створенні середовища, де можуть комфортно працювати вербувальники з другої лінії.

Обидві "Шипки", тісно пов'язані один з одним, — безперечна друга лінія. За їхньою спиною, а частково і поряд з ними, стоїть Військовий союз ім. Василя Левського (ВСВЛ). При цьому неможливо сказати точно, чи є БНД "Шипка" іншою назвою ВСВЛ, його частиною або окремою, хоч і спорідненою структурою, оскільки документи та представництва гранично заплутані та переплетені. У вихідній інформації, яку майже дослівно і відтворили новинні агентства, про ВСВЛ взагалі не йшлося. Але попередня новина, з посиланням на прокурора Велико Тирново Івана Гешева, яка з'явилася трьома днями раніше, 16 грудня, говорила про три організації, які ми, стисло, називатимемо "Шипка-Левськи".

Три складові "Шипка-Левськи" мають спільних засновників, перетікають один в одного за рахунок як подвійного-потрійного членства, так і міграції членів, і пов'язані з Росією. Нічого вони ніколи не приховували. Усі вони практикують військову підготовку своїх членів на підставі захисту кордону з Туреччиною від проникнення сирійських мігрантів. Офіційних повноважень на допомогу в охороні кордону "Шипка-Левськи" ніколи не отримували. Але болгарська влада багато років приймала їхню допомогу явочним порядком, не соромлячись тим, що вона підривала державну монополію на організоване насильство.

Усі три організації з "Шипка-Левськи" добре знайомі тим, хто вивчає сучасний євронацизм. Вони фігурують у переліку євронацистів, наведеному італійським дослідником Джузеппе Карризі у його книзі " Чорна нитка. Нацизм і фашизм: коли повертається минуле" (Giuseppe Carrisi. Il filo nero. Nazismo e fascismo: quando il passato ritorna). У ній, спираючись на велику добірку документів, Каррізі обґрунтував три положення:

- нерозривну ідеологічну наступність сучасного євронацизму, що плавно висходить безпосередньо до Гітлера;

- фінансовий зв'язок всіх значних нацистських організацій із сучасною Росією;

- Цілеспрямоване та масоване використання Кремлем нацистських організацій по всьому світу для ослаблення демократичних інституцій.

Багато цікавих деталей про організації з куща "Шипка-Левськи", з достатком посилань, наводить і Bellingcat. Його автори, зокрема, вказують, що, тренуючись на мігрантах у здійсненні незаконних арештів, "Шипка-Левськи" не так відпрацьовували техніку таких дій, що застосовується в різних ситуаціях, як активно пропагували в болгарському суспільстві антидемократичні цінності. Така зв'язка теорії та практики дозволяла їм залучати до своїх лав радикальних маргіналів, схильних до насильства, маскуючи їх вербування антизахідною риторикою загального плану, націленої на ширшу та інертнішу публіку. Прокремлівські болгарські нацисти (те, що це саме нацисти, з опорою на документи, обґрунтував Карризі) регулярно поширювали матеріали про "геноцид болгарського народу" в ЄС та "його права та обов'язки підняти повстання проти нелегітимної влади", закликали до встановлення диктатури з повною забороною політичних партій і розгоном "жадібних і марних партійних еліт" і ностальгували за соціалізмом радянського типу. Останній, поряд із нацизмом, є окремим випадком загального явища — неофеодалізму, що означає на практиці ідентичність неорадянської та неонацистської пропаганди.

До списку інших тем, улюблених "Шипка-Левськи", входили "ісламське вторгнення до Європи", "радикальні мусульмани", "злочинні цигани", "сексуальне насильство мігрантів", "терор проти болгар в Україні", "український терор на Донбасі" та "чума ліберальних НУО". Постійним і, з цього, більш просунутим читачам пропонувалися любовно підібрані теорії змови: " 11 вересня влаштував Ізраїль/ ЦРУ ", " боротьба Росії із сіонізмом і лібералізмом ", " Голокосту не було". Над цим різноманіттям панувала тема "США — фашистський жандарм Нового Світового Порядку", бо рідкісний євронацист або його старший і ще щедрий брат-рашист ще не оголосив себе борцем з нацизмом/фашизмом, який панує в США та Україні. Широко поширювалися і прямі передруки з проросійських джерел, присвячені ОРДЛО та СВО.

Прокурорський компроміс

Але, хоча діяльність "Шипка-Левськи" спочатку і з багатьох причин мала привернути до себе увагу правоохоронних органів, до 2016 року болгарська влада ставилася до неї лояльно. Сьогодні, заднім числом, за допомогою неофіційних витоків вони пояснюють це тим, що бачили в нацистах або "клоунів і психов, які не становили реальної небезпеки", або резерв Прикордонної поліції, здатний виконувати частину її функцій. Але навіть друга версія – не більше ніж напівправда. Неофіційна передача частини повноважень незаконному формуванню, схильного до насильства та іншої протиправної діяльності, була можлива лише за дуже тісних та довірчих контактів керівників Прикордонної поліції та болгарських спецслужб з одного боку, та лідерів "Шипка-Левські" – з іншого. Цей незаперечний факт і став, мабуть, тим скелетом у шафі, яка довго утримувала прокурорів від рішучих дій.

У 2016 році Болгарський Гельсінський комітет надав Генпрокуратурі конкретні дані про протиправну та підривну діяльність куща "Шипка-Левськи", що прямо погрожувала демократії та конституційному ладу Болгарії. Але формально розпочате розслідування незабаром було заморожено. Нинішній сплеск активності прокурори пояснюють новими обставинами, які відкрилися в заяві якогось неназваного громадянина, хоча, швидше за все, набагато простіше. Коли Європарламент у жовтні поточного року порушив питання про приєднання Румунії, Болгарії та Хорватії до Шенгенської зони, проти Болгарії виступили Нідерланди та Швеція. Їхні представники послалися на тривалу політичну кризу, яка не дозволяє болгарам сформувати стійкий уряд, і на подолання турецько-болгарського кордону "за допомогою купюри в 50 євро". Саме після цього прокуратура Болгарії по-справжньому зацікавилася тим, як і ким цей кордон охороняється.

Втім, і зараз у прокурорських діях помітне бажання не копати надто глибоко. Зокрема, у вихідній інформації роль керівника двох організацій приписана людині на ім'я Дончо/Володимир Русєв, відомому під псевдонімом "лейтенант Вальтер Калашніков". Але 63-річний Русєв, який вперше сплив на публіці 1996 року як голова охоронної компанії Walter Catani, будучи фронтменом БНО "Шипка", не тягне ні на ідеолога, ні на фінансиста. Про інших же організаторів "Шипка-Левськи", частина яких прямо згадана у матеріалі Bellingcat, а частина легко виявляється при пошуку у відкритих джерелах, у прокурорській реакції немає жодного слова. Це схоже на спробу повісити всі звинувачення на єдиного цапа-відбувайла, який і так усім неабияк набрид навіть у самій БНО "Шипка" — і переможно закрити справу, відрапортувавши на всю Європу про досягнутий успіх.

Непроста Болгарія

Задля справедливості треба сказати, що для прокурорської нерішучості є серйозні підстави. У "Шипка-Левські", безперечно, знайдуться впливові покровителі в болгарському парламенті, а також, ймовірно, у спецслужбах, армії та поліції, та й у самій прокуратурі. Болгарський парламент, четвертий за останні 18 місяців, знову не може сформувати уряд. Перед необхідністю знайти компроміс у перманентному коаліційному пеклі пасують будь-які рішучі дії, що сильно пов'язує руки прокуратурі.

Така двоїстість дуже типова для Болгарії. Водночас, незважаючи на традиційні та сильні симпатії до Москви, Болгарія 2004 року таки вступила до НАТО, а 2007-го — до ЄС, не ставши, на відміну від Угорщини, постійним промосковським головним болем для всього Євросоюзу. Але думки, що існують у болгарському суспільстві, сильно відрізняються від середніх по ЄС на користь Росії, і з цим неможливо не зважати. Так, згідно з опитуванням, проведеним у листопаді, 46% громадян Болгарії вважають РФ відповідальною за війну в Україні (проти 88% у середньому по ЄС); 44% підтримують економічні санкції проти Росії (80% щодо ЄС); 30% виступають за постачання військової техніки в Україну (60% ЄС) і 33% — за заборону російського телебачення (66% ЄС). Щоправда, не за всіма пунктами розрив такий великий: надання Україні гуманітарної допомоги підтримують 90% болгар (93% щодо ЄС), а понад 70% симпатизують Україні (90% до ЄС). Крім того, 63% болгар вважають за необхідне послідовно зменшувати залежність від російського газу та нафти (85% щодо ЄС).

З таким розкидом думок, безперечно, можна працювати — але це вимагає обережності та породжує двоїстість болгарської політики. З одного боку, президент Радєв може заявити , що Крим — російський, а санкції не приносять користі. З іншого, ввічливо, але жорстко ставить на місце патріарха Кирила, який розхамився напередодні заходів, присвячених 140-м роковинам оборони Шипки у 2018 році. З третьої, вказавши Кирилу на межі дозволеного йому в Болгарії, знову називає ФСБшного попа "людиною інтелігентною, православною, що любить свою Батьківщину і відкритою для діалогу та взаємин з Росією".

Жодних загадок у цьому немає — просто Болгарія гранично прагматична. І, оскільки співпраця з ЄС і НАТО обіцяє їй більше вигод і безпеки, ніж співпраця з Кремлем, вона віддаляється від Росії: пресує місцевих "русофілів" та їхніх кремлівських наймачів і штовхає путінських псевдоісториків, переходить з російського газу азербайджанським, жене геть літак Лаврова, пачками висилає російських шпигунів під дипломатичним дахом та відмовляє у візах росіянам. Але водночас вона сягає й угоди "Лукойлом", дозволяючи російській компанії обходити ембарго ЄС до кінця 2024 року за умови сплати податків до болгарського бюджету в повному обсязі просто тому, що їй це вигідно. Саме на основі цієї прагматичності клаптичний болгарський парламент і досягає згоди щодо більшості спірних питань.

Болгарія сьогодні зовсім не на боці України, ЄС, ідеалів демократії, але вона не проти них. Болгарія – виключно за себе і в ситуації, коли суттєва частина її населення ще не цілком вийшла з пострадянської люмпенізації, через що продовжує тяжіти до Росії, це найкраща позиція з усіх можливих. Політики, які обираються, в тому числі, і цим населенням, не можуть не зважати на нього. Єдине, що тут можна зробити — це, по можливості, сприяти тому, щоб болгарська практичність і далі штовхала болгар геть від Москви. Ось і приклад наспів: як тільки постало руба питання про Шенген, навіть зовсім ручні, зовсім одомашнені Прикордонною поліцією нацисти раптово виявилися не зовсім до двору.

При цьому варто пам'ятати і про те, що якщо умови зміняться і зближення з Росією стане вигідніше з практичної точки зору, Болгарія без проблем розгорнеться до Москви. І знову розгорнеться від Москви, якщо умови знову зміняться протилежні.

Саме і лише в цих берегах і йтиме розслідування справи "Шипка-Левськи".

Такий погляд на Болгарію та болгар зовсім не означає поганого ставлення до них. Навпаки, до країни, яка прийшла на допомогу Україні, потрібно ставитися добре і з вдячністю, хоч би якими мотивами її допомога була зумовлена. Ось тільки не варто впадати при цьому в іншу крайність, піддаючись чудовим ілюзіям. На прагматиків-болгар потрібно дивитися так само, як вони дивляться на світ, і на нас у тому числі: по-доброму, але дуже реалістично.