Блаженні ті, які відають. Про що говорить доповідь ЄС про російську анексію населення ОРДЛО

Як повідомляє агентство Bloomberg, в якомусь документі ЄС — напівзакритому, оскільки оригіналу в Мережі немає, але Bloomberg про нього пише, розісланому державам-членам, повідомляється, що Росія намагається поступово інтегрувати окуповані території на сході України.

ЄС пильнує, сигналізує, готує пакет заходів

Інструментами інтеграції, на думку авторів документа, виступають "вибори", які Кремль організовує в створених ним "республіках", а також роздача місцевим жителям російських паспортів. Офіс верховного представника ЄС із закордонних справ готує докладний звіт з цього питання.

У документі також повідомляється, що автономія цих "республік" в рамках України, яку намагається продавити Москва, створить механізм вето щодо "таких національних цілей, як членство в НАТО і ЄС, проти яких виступає Путін, але які підтримуються більшістю з 42-мільйонного населення України ".

Запропоновано і варіанти дій, які ЄС міг би зробити для "підвищення стійкості України до російської агресії", а саме:

• Посилення підтримки в боротьбі з "гібридними погрозами, включаючи протидію кіберзагрозам і дезінформації".
• Допомога українській програмі вакцинації від коронавірусу, "особливо вразливих груп, щоб уникнути подальшого ослаблення країни через тривалу медико-санітарну та соціально-економічну кризу".
• Підвищення енергетичної безпеки для зниження залежності від Росії.
• Посилення заходів щодо відмови у визнанні російських паспортів, виданих жителям Криму і деяких районів Донбасу.
• Розгляд питання про дозвіл Україні брати участь в деяких проектах безпеки ЄС.

- А також все, що знадобиться надалі.

У документі констатується, що, хоча ЄС "піддався критиці" (з боку Вашингтона, ймовірно. — Ред.) за те, що він не пішов "так далеко, як США" у санкціях проти Росії, подальші санкції будуть залежати від "подальшого серйозного погіршення ситуації щодо суверенітету, незалежності і територіальної цілісності України ". Перекладаючи загальнозрозумілою мовою це звучить як "ось вбʼють — тоді прийдете".

Bloomberg також повідомив, що документ був обговорений на засіданні Комітету з політики і безпеки Ради ЄС у вівторок, 11 травня, і думки розділилися. Частина присутніх підтримала його, частина піддала критиці за недостатнє нагадування про необхідність впровадження реформ в Україні.

Росія заперечує, експерти провіщають

У свою чергу, Росія, як досвідчений рецидивіст, наглухо заперечує всі звинувачення і клянеться, що прихильна мирній угоді 2015 р. — тій самій, згідно з якою ці "республіки" повинні отримати автономію в складі Української Федерації. "Росія не планує нікого поглинати і ніколи не робила цього", — заявив Дмитро Пєсков, відповідаючи на запитання про документ ЄС. Ця думка негайно отримала розвиток на черговому шоу Володимира Соловйова:

"Ми нікому не навʼязуємо громадянства — але ми готові прийняти в рідну гавань всіх бажаючих".

"Росія коливається, а Донбас хоче, і опитування це показують".

"Україна жодного разу не висловлювала обурення на адресу Ізраїлю, а також полякам, угорцям і всім, хто роздає в Україні свої паспорти" (це відверта брехня, до слова).

Ряд коментаторів вже заявили, що поява документа свідчить про істотну зміну сприйняття Росії в ЄС. Адже ще в березні Bloomberg повідомляв, що в ЄС обговорювали можливість помʼякшення політики щодо Росії в рамках розробки нової стратегії взаємодії з Кремлем — а тут така рішучість.

Що маємо в сумі

Найбільше суть документа, якщо, звичайно, докопатися до неї, нагадує закінчення відомого анекдоту: "потенційно маємо два мільйони доларів, а реально — двох б… й і ні копійки грошей". Чи є різниця в порівнянні з анекдотом? Так, є — одиниць робочої сили точно більше двох.

Тепер про деталі. Перш за все, вражає потужність асиметричної відповіді Заходу на дії Москви, що розмістила більш ніж стотисячне армійське угруповання безпосередньо біля кордонів України. У відповідь США відправили до Києва держсекретаря Ентоні Блінкена, давши зрозуміти Україні, що більш серйозну допомогу потрібно заслужити.

Але, як казав Василь Іванович Чапаєв з іншого відомого анекдоту, "тут є один нюанс". Як би Україна не старалася, але реальна військова допомога від США у разі великомасштабного конфлікту з Росією все одно буде скромною. В тому сенсі, що США за нас безпосередньо не заступляться, і ні армію, ні флот, ні Корпус морської піхоти, ні ВПС на підмогу не надішлють. Основний тягар війни ляже на ВСУ — і на весь народ України.

Тут-то якраз і доречно уточнити тезу з документа ЄС про те, що "членство в НАТО і ЄС, проти яких виступає Путін, підтримуються більшістю з 42-мільйонного населення України". На превеликий жаль, це не зовсім так, про що з лякаючою регулярністю свідчать і результати виборів. Членство в НАТО і ЄС підтримує активна патріотична меншість, більшість же громадян взагалі не думає такими категоріями і легко перепрограмується через телевізор. А телевізор, у звʼязку з закінченням епохи бідності, може конкурувати з холодильником все менш успішно.

Частково з цієї причини США настільки обережні і стримані у військовій підтримці України — хоча, як вже сказано, така підтримка у будь-якому разі не передбачає прямого втручання в конфлікт з їх боку.

І ось в гру вкинуто новий фактор: документ ЄС. На підході ще і докладна доповідь, папкою з якою можна буде запросто прибити Путіна, як набридливу муху. Якщо, звичайно, проти не виступить Грета Тунберг, вказавши, що Путін є важливою частиною російської екосистеми, і його зникнення порушить рівновагу в ній.

До російської політичної екології ми ще повернемося. Що ж до плану дій ЄС, то він, безсумнівно, розвиває і поглиблює розробки директора "Геркулеса" тов. Полихаєва з відомого роману. Вони навіть текстуально схожі. При цьому, як ми памʼятаємо, секретар Полихаєва, Серна Михайлівна, накладаючи резолюції за відсутності шефа, найбільше налягала на обережну гумку "Тихіше їдеш — далі будеш", і все йшло чудово, поки на горизонті не зʼявився Остап Ібрагімович. Гумовий Полихаєв анітрохи не поступався живому.

Особливо цікава в плані дій ЄС велика кількість слів "посилення" і "підвищення". Це не просто фігура мови — це пряма обіцянка множення на нуль, яке, як відомо, дає нуль і в підсумку. І ніяк інакше його витлумачити не можна, оскільки в реальності ні "підсилювати", ні "підвищувати" в європейській боротьбі з гібридними погрозами, включаючи протидію кіберзагрозам і дезінформації, а також з енергетичною залежністю від Росії просто нічого. Тобто, відповідні програми, звичайно, є, а ось ефекту від них…

Дещо осібно стоїть "посилення заходів щодо відмови у визнанні російських паспортів, виданих жителям Криму і деяких районів Донбасу". Дійсно, в ЄС не визнають закордонного паспорта, виданого управліннями МВС в Криму. На самому ж Донбасі російські паспорти не видавали — їх видавали в найближчих російських регіонах. Втім, і жителі Криму, які придбали російське громадянство, все частіше оформляють паспорти в Краснодарському краї і Ростовській області — а Україна, відстежуючи цей процес, розширює список управлінь МВС РФ, паспорти, видані якими, вона не визнає. У теорії, якби ЄС був готовий керуватися цим списком, деякий корисний ефект, можливо, мав би місце. Але, знаючи звичаї євробюрократів, немає сумнівів в тому, що до таких рішучих кроків вони дозріють ще дуже нескоро.

"Допомога українській програмі вакцинації" на тлі заборони на вивезення вакцин за межі ЄС, через їх дефіцит, теж виглядає досить перспективно і багатообіцяюче. Ну, а "розгляд питання про дозвіл" — це такий чудовий бюрократичний оборот, що коментувати його — тільки псувати.

Іншими словами, весь документ і все його обговорення — порожнє місце. Щодо компетентності захоплених коментаторів, які заговорили про позитивні для України зміни в позиції ЄС, я просто промовчу.

Заради чого була роздута ця бульбашка? Перш за все, це відповідь ЄС на візит Блінкена до Києва: мовляв, Євросоюз теж тримає руку на пульсі подій в Україні. Тут і вираз деякої солідарності з позицією США (а на додачу — здоровенна дуля в кишені), і прямий натяк Москві: будьте трохи поступливішими, і ми про все домовимося без цих заокеанських хвальків. Але натяк пролітає мимо. У Москві не збираються розмовляти з ЄС на рівних. Там відмінно бачать його бюрократичну імпотентність, і тому взяли на озброєння іншу модель відносин: пряму покупку деякої кількості політиків, ЗМІ та персон впливу. Прагматики з Кремля — а Кремль, незважаючи на месіансько-геополітичну шизофренію, що панує в російських верхах (як і в низах, втім, теж), в корупційних питаннях дуже прагматичний і тому успішний — підрахували, що закупити потрібну кількість агентів впливу вийде на порядок дешевше. До того ж переговори з європейськими бюрократами, що живуть у власному світі і є нескінченно далекими від реалій поза ЄС, — заняття, в основному, безплідне.

Ця замкнутість на внутрішні проблеми навіть не Євросоюзу в цілому, а груп, що змагаються в ньому, змальовує ще одну причину появи документа. Він — частина внутрішніх бюрократичних ігор в ЄС, і в цій якості є продуктом складного компромісу — в тому числі, і з російським лобі, де кожна зі сторін переслідує свої цілі. Докладний аналіз цих сторін і їх цілей можливий — але, зізнатися, нудний.

Що випало з документа

Зараз Кремль намірився витягти представників "республік" ОРДЛО в Держдуму як громадян, обраних за "закордонними округами". Ця методика була свого часу відпрацьована на молдавській "ПМР" і доведена там до немислимої досконалості.

Таким прийомом Москва не тільки легалізує покидьків, частина яких знаходиться в розшуку, а й дасть їм формальне право говорити від імені всієї російської діаспори — втім, перед нейтральним "діаспора" роспропаганда віддає перевагу наступальному "самий розділений в світі російський народ". Іншими словами, ОРДЛО ненавʼязливо підтягнуть до пʼятої колони Росії, яка офіційно зареєстрована на Заході. Власне кажучи, така смичка працює вже давно, але зараз їй буде надана якась юридична легітимність. Про це в документі немає ні слова.

Немає ні слова і про те, що ж все-таки має намір зробити ЄС в разі прямої агресії Росії проти України з метою відторгнення від неї вже всього або майже всього південного сходу. Подібні плани офіційні російські яструби, на кшталт Жириновського, озвучують не перший рік, мало-помалу розширюючи вікно Овертона. Судячи з усього, в тому числі і за ступенем рішучості ЄС, позначеної в документі, нічого, крім виразів заклопотаності і закликів "просто перестати стріляти", ми в цьому випадку не дочекаємося. ЄС психологічно не готовий до такої війни і піде на будь-які поступки Путіну, аби цей кошмар припинився. Хоча гучних резолюцій, звичайно, не бракуватиме, принаймні, спочатку. Ну а потім зʼявляться і доводи про те, що якщо пів України вже проковтнуто і успішно перетравлюється, то немає і сенсу далі конфліктувати з Росією з цього приводу. Що зроблено, то зроблено, минулого не повернути, треба дивитися в майбутнє і будувати добрі відносини з Москвою, думаючи про власну вигоду.

До речі, рівно таку ж неготовність до війни видно і в діях команди Зеленського. Наш головнокомандувач психологічно не готовий ні до війни, ні до своєї ролі в ній. Мабуть, ця неготовність непоправна, вона закріплена з дитинства.

Про бюрократів, Грету Тунберг та інших експертів

Не можна не сказати кілька слів і про відхід Путіна, якого багато хто чекає з нетерпінням, — і про його роль в російській політичній екології. Анітрохи не симпатизуючи кремлівському диктатору, не можна не визнати, що він сьогодні врівноважує ситуацію в Кремлі. Його відхід — і подальше затвердження Постпутіна, ким би він не був, неминуче вимагатимуть людських жертв. Путін свого часу обійшовся вибухами житлових будинків і війною в Чечні — і тоді здавалося, що ціна його затвердження вкрай велика. Але часи змінилися і ставки зросли. Затвердження Постпутіна як повноправного спадкоємця імперського трону зажадає чогось більшого. Наприклад — війни з Україною. Ніяких ознак варіантів майбутньої "відлиги", нехай навіть досить умовної, в Кремлі зараз не спостерігається. Відхід же Путіна, на тлі неготовності і ЄС, і України до наступних подій, може статися раптово. Як з природних причин, так і в результаті внутрішньокремлівських інтриг. І, право слово, з точки зору інтересів України зараз для такого відходу не найкращий час. Тому, якщо шалена Грета заступиться за Путіна, до неї, мабуть, варто прислухатися в цьому питанні.

І, нарешті, останнє. Позиція євробюрократів зовсім не викликана їх незнанням щодо того, що відбувається в Україні. У мережі можна знайти адекватні експертні доповіді, підготовлені фахівцями з ЄС, що говорять як про гарну інформованість європейських відомств, які відстежують ситуацію на сході, так і про їхню здатність робити правильні висновки. Але ці доповіді маловідомі, оскільки євробюрократам вони політично незручні. Повзуча здача Москві колишніх республік СРСР породжена зовсім не незнанням. Навпаки, це продуманий політичний розрахунок, заснований на хорошому знанні реальної ситуації. Для євробюрократів, що змагаються між собою, сума суперечливих особистих інтересів обнуляє політичну волю ЄС, і таке здавання сьогодні є одним з варіантів компромісу.