Квиток до Гааги. Як Путін намагався прогнути ПАР, але прогнувся сам

Як повідомили з офісу президента ПАР Сиріла Рамафоси , "за взаємною згодою президент Росії Володимир Путін не поїде на саміт БРІКС. Російську Федерацію представлятиме міністр закордонних справ Сергій Лавров".

Хоча відмова Путіна від поїздки до міста Гаутенг, де 22-24 серпня пройде саміт БРІКС, була передбачувана майже на 100%, йому передувала деяка підкилимова боротьба. Кремль дуже хотів уявити відмову Путіна від поїздки його власним рішенням. Власне, для російської аудиторії його так і представлять навіть зараз. Але решта світу бачить, що все вийшло трохи інакше…

Прокурор проти президента

Минулого вівторка президент Рамафоса в письмовому свідченні під присягою повідомив Відділення Високого суду міста Гаутенг, що виконання ордера МКС на арешт Путіна є проблематичним, оскільки матиме " жахливі наслідки". "Росія ясно дала зрозуміти, що арешт її чинного президента буде оголошенням війни. Ризикувати війною з Росією було б порушенням нашої Конституції", — написав Рамафоса. "У мене є конституційні зобов'язання щодо захисту національного суверенітету, миру та безпеки республіки, а також щодо поваги, захисту, заохочення та здійснення прав народу республіки на життя, безпеку та захищеність, серед інших прав, передбачених Біллем про права".

Лист Рамафоси став відповіддю на звернення до суду окружного прокурора Джона Стінхейзена, котрий запросив до приїзду Путіна судовий наказ із трьох частин:

• Загальний декларативний наказ, що встановлює зобов'язання уряду відповідно до Римського статуту, та із законом ПАР про імплементацію МКС у національну судову систему.
• Наказ, що підтверджує готовність генерального директора Міністерства юстиції відразу після отримання запиту від МКС про арешт та видачу Путіна направити ордер на арешт мировому судді Гаутенга.
• Наказ, що підтверджує, що інші відповідачі за заявою прокурора – усі посадові особи, відповідальні за здійснення арештів злочинців біля ПАР, зобов'язані забезпечити арешт Путіна у разі його в'їзду у країну.

Рішення суду про арешт Путіна на саміті БРІКС або про надання йому імунітету від арешту мало бути винесене у п'ятницю. При цьому позиції прокурора були непробивними, а побоювання Рамафоси явно надуманими. По-перше, Путін на момент винесення рішення судом ще не прибув би до ПАР і міг скасувати поїздку, що набагато простіше, ніж вплутатися через неї у війну. По-друге, війну між Росією та ПАР через Путіна уявити собі складно – але ми повернемося до цього і спробуємо таки уявити. А по-третє, і це головне, судова влада не може керуватися ні погрозами, ні напівнатяками, які надходять від осіб, які перебувають у міжнародному розшуку за кримінальні злочини, та від структур, які очолюють ці особи. Бо якщо сьогодні вона рятує перед гопником, що натягнув маску президента ядерної держави, завтра, як казав Остап Бендер, її можна буде налякати простим ножем. Судова влада є незалежною, її справа – виконувати закон, а як воювати з Росією, якщо це доведеться робити в ім'я закону, нехай болить голова у президента, який, згідно з конституцією ПАР, глава держави, всієї виконавчої влади та головнокомандувач збройних сил. Ось нехай і займеться підготовкою до війни, якщо вже вважає, що вона можлива. Зрештою, один із обов'язків держави – забезпечити неухильне виконання законів. Fiat iustitia, et pereat mundus, вашу матір!, Ваше превосходительство, Пане Президенте!

Загалом лист Рамафоси суд зовсім не вразив. Настільки не вразив, що він зажадав від президента додаткових пояснень, теж під присягою і письмово: коли, за яких обставин і як саме Росія "ясно дала зрозуміти", що вважатиме арешт Путіна оголошенням війни?

Кому знадобилося заганяти Рамафосу у куток?

Для ПАР ця ситуація була, безперечно, кризовою. Сваритися з Росією Рамафоса дуже не хотів, але правосуддя в ПАР вершиться незалежно від президента, і накричати на суддю по телефону, на жаль, неможливо. Президент замітав у пошуках виходу. Спочатку, ще у квітні, менш як через місяць після появи ордера на арешт Путіна, який виписали 17 березня, Рамафоса заявив, що правляча партія "Африканський національний конгрес" ухвалила рішення про вихід ПАР з-під юрисдикції МКС. Але протягнути цю витівку через верхню палату парламенту виявилося неможливим, від слова "зовсім", і офіс президента вже за кілька днів по-тихому дезавуював його заяву, пославшись на "помилку в коментарі". Іншим простим виходом виглядав візит замість Путіна когось іншого, який поки що не перебуває в міжнародному розшуку. Найлогічнішою виглядала кандидатура Лаврова, і Рамафоса попросив Кремль направити його на саміт замість Путіна. Але спочатку Росія відкинула цю ідею. Москва почала наполягати на участі у саміті саме Путіна, явно сподіваючись прогнути ПАР.

Тоді ПАР спробувала перенести саміт до Китаю, де він проходив минулого разу, або надати йому віртуального формату. Але це не вийшло, і все зависло в невизначеності.

Усі розуміли, що Москва тисне на Йоганнесбург із очевидною метою: відмова ПАР виконати ордер МКС поставила б під сумнів повноваження цього органу як такі. Путін побачив у цьому свій шанс, тим більше, що ПАР вже мала славу слабкої ланки у групі країн, які підписали Римський Статут. У 2015 році там побував президент Судану Омар аль-Башир, на якого теж був виписаний ордер МКС, і влада ПАР дозволила йому полетіти додому, всупереч постанові суду, який зобов'язав аль-Башира залишатися в країні, чекаючи на запит МУС про його арешт. Щоправда, високому гостеві довелося залишити ПАР у зовсім непристойному поспіху, проте прецедент був створений. Ймовірно, Путін припустив, що якщо ПАР не сварилася з Суданом, то з Росією не стане сваритися тим більше. В останній момент поїздку можна було б і скасувати або навпаки, приїхати як переможець. У свою чергу, Рамафоса вже прикидав "план Б": прийняти Путіна, петляти два дні, затягуючи судові слухання, а потім розвести руками – мовляв, так, був, але полетів, і нашої вини тут немає, це рішення суду запізнилося.

Прорахувавши план президента, прокуратура вирішила зіграти на випередження, заздалегідь провівши судові процедури щодо підготовки арешту Путіна — для того, щоб затримати його прямо на трапі літака. Прокурори мали свій інтерес: посилення позицій як усередині ПАР, так і на міжнародному рівні. І вони переграли Рамафосу, який з досадою нарікав у листі, що, мовляв, прокурор звернувся до суду передчасно, не маючи ясності щодо того, чи Путін взагалі буде присутнім на саміті.

"Остаточного рішення про те, що він дійсно приїде до Південної Африки, поки не прийнято. Таким чином, за нинішнього стану справ не існує видимої законної причини, яка могла б обґрунтувати мандат для арешту та видачі президента Путіна", — писав Рамафоса, прозоро натякаючи, що проблему Путіна краще вирішувати дипломатичним, а не формально-судовим порядком. "Кабінет вирішив, що саміт БРІКС буде проведено таким чином, щоб гарантувати дотримання Південною Африкою своїх міжнародних та юридичних зобов'язань", — написав він, наголошуючи на тому, що не всі плани можуть бути публічно озвучені. Але судді з Рамафосою не погодилися і ухвалили викласти у відкритий доступ усю інформацію, яку вони вимагали у зв'язку з можливим візитом російського президента.

Фінал вимальовувався цілком чітко: рішення суду на користь прокуратури, неприємні пояснення південноафриканського посла в Москві, та інформація на офіційному рівні від МЗС ПАР до МЗС РФ, про ситуацію, що склалася, та відкликання гарантій безпеки Путіну та решті членів російської делегації, даних 19 травня. Прокуратура заявила, що жодні дипломатичні чи міжнародні гарантії не можуть поширюватися на ордер МКС, а суд, ухваливши до розгляду звернення прокурора, фактично підтвердив це.

Путін, діти та геноцид

Спроба продавити появу Путіна на саміті в ПАР була лише частиною заходів щодо виведення російського диктатора з-під звинувачень у геноциді у зв'язку з масовим викраденням українських дітей з окупованих територій і вивезенням їх до Росії для позбавлення надалі української ідентичності. Слідом за Путіним та Марією Львово-Бєловою ордери МКС у рамках цієї ж справи вже найближчим часом можуть виписати на Олександра Лукашенка та ще кількох білоруських чиновників, причетних до цього злочину. Наразі в Україні порушено понад сто кримінальних справ за фактами незаконного примусового вивезення дітей до Білорусі та Росії, і всі вони можуть бути матеріалом для МКС.

Ще однією спробою відіграти ситуацію назад стали переговори про повернення українських дітей, започатковані за посередництвом Саудівської Аравії та Туреччини, інтереси Путіна на яких представляє Роман Абрамович, який уже не раз виступав у ролі посередника: він намагався налагодити мирні переговори між Росією та Україною, а також, на спочатку, брав участь у підготовці обміну військовополоненими. Контакти здійснюються вже кілька місяців, але тема настільки болюча, що представники Росії та України відмовляються спілкуватися один з одним, і навіть інформація про те, що такі переговори йдуть, щойно просочилася у Financial Times. Загалом шансів зіскочити у Путіна практично немає, зате є хороші шанси сидіти на лаві підсудних у великій компанії. Але це його не гріє, оскільки зайняти позицію "я нічого не знав, все робилося за моєю спиною" напевно не вийде.

Уламки обличчя

Про збереження особи в цій ситуації вже не йшлося, але можна було принаймні уникнути ганебного для Путіна рішення суду, зробивши його неактуальним. І вже в середу Кремль капітулював, погодившись надіслати замість Путіна – Лаврова. Але лишилося й кілька питань, на які хочеться знайти відповідь.

Головне питання: а Росія точно стала б воювати з ПАР через Путіна? Ну, ось, уявимо ситуацію: Путін прибуває на саміт, впевнений, що його не посміють заарештувати, і, що, які б рішення не виносив суд у Гаутенгу, їх не посміють виконати, а його заарештовують, і швидко відправляють до Гааги, щоб не перевантажувати і так переповнені правопорушниками в'язниці Південної Африки. Як реагувала б охорона Путіна: боролася б до останньої людини чи здалася б без бою? Як реагував би сам Путін: чинив би опір під час арешту – він же дзюдоїст, мачо, цілувався з тигрицею і літав із журавлями, чи тихо здався б? Як би відреагував Шойгу – чи кого там Путін залишає на ядерно-ракетному господарстві за себе, коли відлітає на саміт за кордон? А до речі, кого? Втім, неважливо, але як би реагував цей хтось? Чи завдав би ядерний удар по ПАР? Чи надіслав би кілька БДК з морською піхотою і поспішно відреставрований авіаносець "Кузя"? Чи показав би двійника, заявивши, що це і є справжній Путін, який у черговий раз усіх переграв, а той, що в ПАР – це якраз двійник?

І, нарешті: хай навіть у ПАР все пройшло гладко. Але впродовж усієї траси польоту, будь-яка ПВК, що має бази в Африці (не обов'язково "Вагнер", хоча, чому б і не він?) і має хоча б пару старих, 50-70 літніх винищувачів могла б запросто перехопити президентський літак, примусивши його до посадки — будь-де, на будь-якій ВПП, і видати потім Путіна в Гаагу, сподіваючись на прощення власних гріхів. Що б зробила б у цьому випадку Російська Федерація?

Ключові слова тут: "ордер МКС". Без ордера спроби перехоплення президентського літака – будь-якого, навіть путінського, були б актом тероризмом, проти якого ополчився весь світ. А з ордером МКС, така сама дія стає актом допомоги правосуддю, який заслуговує на заохочення. Путін просто ще не усвідомив усієї глибини ями, в яку його опустили.

Втім, літати до Лукашенка Путін поки що зможе. До Сі Цзіньпіна і до центральноазіатських диктаторів – вже складніше. Начебто й може, але… мало які ідеї розміну можуть з'явитися у сусідів? Краще посидіти вдома, а до них послати гінця, наприклад, безвідмовного Лаврова.

А що робити, як і на Лаврова випишуть ордер? Тоді, напевно, доведеться посилати Дмитра Медведєва: по-перше, не шкода, а по-друге, він, напевно, запасся довідками від нарколога та психіатра. Лукашенко, до речі, довідка від психіатра теж є, ще радянська. Можливо, вона прокотить і в Гаазі.