Велика угода Трампа. Як Ізраїль і США перекроять Палестину
28 січня в східному крилі Білого дому в компанії задоволеного глави ізраїльського уряду Біньяміна Нетаньягу президент США Дональд Трамп презентував розрекламовану "угоду століття" по Близькому Сходу - план мирного врегулювання конфлікту між Ізраїлем і Палестиною. Правда, з невеликим запізненням - її в Білому домі обіцялися представити ще 17 вересня 2019 р. Причиною затримки став, очевидно, політична криза в Ізраїлі, який зумовив проведення вже третє парламентських виборів за неповний рік. Про що, до речі, свідчить репліка Трампа про історично тривалому прем'єрства Нетаньяху. Тепер же "угода століття" повинна стати повітряною кулею для ізраїльського прем'єра, на якому той взмоет вгору - до переконливої перемоги.
Що з себе представляє план, над яким, серед іншого, працював радник і зять Трампа Джаред Кушнер, добре знайомий з одним Нетаньяху Роном Дермером? І чому Нетаньяху порівняв Трампа з Гаррі Труменом? Не тільки тому, що 45-й президент ласий на лестощі, але й тому, що в разі реалізації представленого мирного плану його наслідки будуть цілком порівнянні з визнанням Ізраїлю 33-м президентом США в 1948 р.
Отже. По-перше, мова все ж йде не про одній державі, що ще на початку каденції не виключав Трамп, а про двох - ізраїльтян і палестинців. При цьому Палестинська автономія отримує столиці в Східному Єрусалимі, де Штати також обіцяють відкрити своє посольство. Між тим Єрусалим залишається неподільною столицею Ізраїлю. Тобто палестинцям просто з барського плеча дають свій кут в ізраїльській столиці.
По-друге, Трамп пообіцяв збільшення територій Палестинської автономії більш ніж удвічі. На карті, опублікованій в Twitter-акаунті президента США, видно, що Палестина буде відокремлена від Йорданії ізраїльської територією, але з'єднана з Хашимітським королівством двома автотрасами. Палестинцям також обіцяють клаптик території на півдні Ізраїлю - біля кордону з Єгиптом, де планується створити індустріальний і аграрний кластери і звідти протягнути дорогу в підконтрольний (поки) ХАМАСу сектор Газа. Ізраїль між тим пожне плоди своєї тактики дроблення палестинських територій допомогою поселень - отримає Йорданську долину і всі єврейські поселення на 30-40% території Іудеї і Самарії. На подумати палестинцям дають чотири роки. На цей термін ситуація в Самарії буде заморожена, а після Палестинська держава може розраховувати на 40% її площі.
По-третє, зберігається статус-кво Храмової гори і, відповідно, роль Йорданії як посередника. По-четверте, від Палестинської автономії вимагають не більше допомагати грошима рідним тих, хто нападав на ізраїльтян. По-п'яте, більш адекватне і договороспособное керівництво автономії на чолі з Махмудом Аббасом має отримати контроль над сектором Газу і забезпечити демілітаризацію, тобто роззброїти ХАМАС. Сектор Газу з територій передбачуваного держави палестинців з'єднають тунелем.
Палестинців погодитися на ці умови спокушають пряником вартістю $50 млрд у вигляді інвестицій. Батіг: Палестинської автономії висунули ультиматум - це ваш останній шанс на власну державу. Ця теза озвучили і Трамп під час брифінгу, і Кушнер в інтерв'ю CNN і Al-Jazeera.
Про палестинців без палестинців
Відразу після презентації відбулася телефонна розмова Аббаса і лідера Хамас Ісмаїла Ханії. Обидва погодилися, що план Трампа - нікчемний. І навіть гірше: як висловився Ханія, спрямований на ліквідацію палестинського державного проекту. Лідер Хамасу закликав Аббаса об'єднатися і всім палестинським світом дати відсіч. Аббас, пише інформагентство Wafa, "високо оцінив" пропозиція Ханії об'єднатися для зриву плану США. Сторони також домовилися зустрітися в Рамаллі і подумати, як же, власне, зривати реалізацію угоди.
Правда, це далеко не означає, що Аббас і ФАТХ підуть однією дорогою з підтримуваним Іраном ХАМАСом. Причин тому кілька. Перша прописана в мирному плані Трампа про демілітаризацію сектора Газа. Для лідера Палестинської автономії це чудова можливість позбутися від радикальних побратимів і стати єдиним лідером палестинців.
Друга - обіцяний золотий дощ. Причому сума в $50 млрд озвучувалася і півроку тому. Хоча і з цим пряником не все так однозначно. Хоча б з тієї причини, що більше половини суми дійсно планувалося вкласти в території Палестини протягом десятиліття. Решта поділяється між Єгиптом, Ліваном і Йорданією для проектів, які, мовляв, будуть корисні палестинцям. Відповідно, така ціна згоди сусідів за вирішення палестинського питання по американсько-ізраїльського сценарієм.
І саме з сусідами, а не з Палестинською автономією обговорювалося і буде обговорюватися цей план. Палестинців на ділі просто виключають з переговорного процесу. Тут, до речі, не можна не провести паралель з фейковими республіками Донбасу: у той час, як Росія зі шкіри геть лізе, щоб записати представників ОРДЛО в учасники переговорів, Штати та Ізраїль, навпаки, палестинців безапеляційно попросили вийти за двері. Заявлена сума фактично йде на відкуп покровителям і купівлю палестинських еліт. Тому-то Аббас цілком може, насвистуючи, відійти в сторону.
Що до Хамасу, то він практично гарантовано буде спиратися і далі на Іран. Проте не варто виключати, що в ситуацію втрутиться Туреччина, яка офіційно мирний план Трампа вже засудила. Анкарі, отримала руку і серце глави лівійського уряду, не складе труднощів знайти підхід і до керівництва Хамасу, спокусивши ресурсами. З одного боку, у турків тоді з'явиться свій інструмент впливу на Ізраїль, а значить, і можливість втиснутися в ізраїльсько-кіпрсько-грецькі газові проекти в Середземномор'ї. З іншого боку, Єрусалиму було б вигідно, якби Туреччина відібрала ХАМАС в Ірану, оскільки з першої набагато простіше домовитися.
До того ж Іран зараз в умовних геополітичних лещатах. І водночас є важливим фактором у переговорах з урядами регіону щодо майбутнього Ізраїлю. З Йорданією ізраїльтяни за сприяння США давно вже порозумілися. Досить рівно вибудовуються стосунки і з Саудівською Аравією, чиє міністерство закордонних справ вчора схвалив план Трампа. Мало того, Ер-Ріяд відіграє далеко не останню роль в реалізації "великої угоди". Ще влітку з'являлася інформація, що кронпринц Мохаммед бін Салман таємно зустрічався з Аббасом і пропонував йому $10 млрд інвестицій протягом 10 років, якщо той погодиться на план. Лідер автономії тоді начебто відмовив, побоюючись за свою політичну кар'єру. Тільки з тих пір спливло чимало часу, і Аббасу могли надати і політичні гарантії, і матеріальні - будиночок де-небудь на Лазурному березі, де критику співвітчизників чути практично не буде.
Не будуть заперечувати і васали саудитів в регіоні. Неспроста в Білому домі при оголошенні Трампом деталей плану були присутні представники ОАЕ, Бахрейну, а також Оману. Єгипет? Єгипет може побурчати, але: а) він також зацікавлений в газовій співпраці з Ізраїлем; б) йому перепаде частина від тих $50 млрд; в) Каїр зараз дружить з Єрусалимом проти турків, затіяли переділ сфер впливу на півдні Середземного моря; г) може може перепасти соковитий контракт на американську зброю.
Нова інтифада
Хто точно проти мирного плану за винятком Хамасу і, на словах, Махмуда Аббаса, так це Іран. Адже це означає посилення його ідеологічного і релігійного противника - Ізраїлю поряд з різким ослабленням місцевих проксі. Консолідація ж арабських режимів навколо ізраїльського питання обіцяє неприємності і самому Тегерану. Отже, іранці будуть підвищувати ставки. Втім, цим аятолли вже зайнялися, коли передбачили, а по суті - анонсували нову інтифаду. Зрозуміло, що руками простих палестинців, так і бойовиків Хамасу, які в найближчому майбутньому, швидше за все, отримають нові фінансові вливання і зброю. Аббаса ж виразно іранці будуть обробляти, щоб не дати йому вислизнути, поки ХАМАС буде кидатися на ізраїльських військових.
Не менш цікавою є позиція Росії. На заяви Трампа в МЗС РФ відреагували вельми стримано. Заступник голови відомства Михайло Богданов покартав Штати за те, що не проконсультувалися з палестинцями. У Москві сказали, що поки хочуть вивчити план, а потім вже давати оцінку. Росіяни вичікують неспроста - з Вашингтона до Москви відразу ж прилетів Нетаньяху, а значить, хочуть дізнатися, що конкретно запропонує ізраїльський прем'єр в обмін на непідтримку Хамасу та Ірану.
