Вода і контроль. Чому Ізраїль і Сирія ніколи не поділять Голанські висоти
Недільного ранку 2 червня Ізраїль завдав ракетних ударів по базах сирійської армії поблизу Дамаска. Як повідомила прес-служба ЦАХАЛ, були атаковані дві артилерійські установки, кілька позицій, що належать розвідувальним армійським структурам, система ППО SA-2 (радянська С-75).
Це стало відповіддю на подію днем раніше, коли ППО Ізраїлю засікли запуск двох ракет, а можливо, і реактивних снарядів з Сирії з території в районі гори Хермон на Голанських висотах. При цьому Ізраїль називає цей район своєю територією, і його право на неї визнають США, а Сирія вважає Голани своїми, окупованими Ізраїлем, і з нею солідарна ООН.
В ніч на 3 червня ВПС Ізраїлю нанесли ще один удар, на цей раз по складах і військових баз іранського Корпусу вартових ісламської революції, які базуються на сирійському військовому аеродромі в провінції Хомс. Сирійська сторона повідомляє про загибель не менш як п'яти осіб.
Раніше прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив, що ізраїльська армія продовжить завдавати ударів по території Сирії до тих пір, поки Дамаск не припинить ракетний обстріл Голанських висот. "Ми будемо відповідати з великою силою на будь-яку атаку проти нас", — заявив він. Але оскільки сирійці вважають Голани своїми, окупованими Ізраїлем, то обстріл вони точно не припинять.
Голанські висоти — гірське плато загальною площею близько 1200 кв. км. Володіння ними дозволяє домінувати над значними територіями Лівану, Сирії та Ізраїлю. До 1967 р. вони були сирійською територією. Потім під час Шестиденної війни їх захопив Ізраїль анексував у 1981-м. В даний час на Голанських висотах проживають близько 40 тис. чоловік: це єврейські поселенці, друзи і невелике число алавітів, причому частина друзів і алавітів вважають себе сирійцями.
Історія боротьби за Голани сходить до 1964-1966 рр. Все почалося зі зіткнень між Сирією та Ізраїлем водних ресурсів. У червні 1964-го Сирія почала гідротехнічне будівництво з метою відведення вод ріки Йордан, що впадає в ізраїльське озеро Кінерет, на свою територію. Це викликало чотири великих прикордонних інциденту з участю танків і авіації в 1964-1965 рр., а в липні 1966-го ізраїльська авіація знищила важку техніку, зайняту в роботах з водовідведення, припинивши їх остаточно, а також збила сирійський Мить.
Тоді ж, у 1965-му, була утворена Організація визволення Палестини, що декларувала своєю метою виправлення кривд, заподіяних, на її думку, палестинським арабам, і знищення Держави Ізраїль. Її воєнізована організація "Ель-Фатх" 2 січня 1965 р. здійснила свою першу операцію проти Ізраїлю і теж завдала удару по водопостачанню, напавши на всеизраильский водопровід.
Під час війни Судного дня 1973 р. Сирія спробувала повернути собі Голанські висоти, але зазнала поразки. Між ізраїльськими і сірійськими військами була створена нейтральна демілітаризована смуга, яку контролюють сили ООН.
З тих пір Дамаск називає повернення частини або всіх Голанських висот умовою будь-якої мирної угоди з Ізраїлем. Спроби прямих сирійсько-ізраїльських переговорів, так само як і переговорів за участю посередників, завершувалися без результатів. У 1981 р. Ізраїль оголосив Голани своєю територією, що не було визнано ООН, але резолюцію Радбезу Ізраїль проігнорував.
Повернути Голани Ізраїль не зможе ні за яких обставин, оскільки це поставило б під загрозу всю його безпеку. По-перше, висоти мають для нього ключове значення як джерело забезпечення прісною водою, яка наповнює річку Йордан і озеро Кінерет. А по-друге, Голани розташовані всього в 60 км від Дамаска, що дозволяє Ізраїлю контролювати пересування військ на найважливішій частині сирійської території, у разі їх повернення такої ж зможуть здійснювати контроль над територією Ізраїлю сирійці.
Військово-стратегічне значення Голан показала війна в Сирії, під час якої Іран і його союзники з ліванського руху "Хезболла" могли діяти в безпосередній близькості від кордонів Ізраїлю. Це стало ще одним аргументом ізраїльської сторони, яка вказує на небезпеку, витікаючу від Ірану і "Хезболли", і важливу роль Голан як буфера безпеки. Однак і Сирія не збирається поступатися.
