Вставання з колін. Чому британці вирішили, що жорсткий Brexit принизить Меркель
12 березня парламент Великобританії знову провалив угоду про вихід з ЄС, незважаючи на різноманітні уточнення (правда, не змінюють суті), якими Брюссель підсолодив гірку для британців пігулку.
Передбачуване фіаско
Взагалі-то, чергове фіаско було "трохи передбачуваним", оскільки уряд втратив більшості, йому не вистачає двох мандатів, а прем'єр втратила контроль над своєю партією (у ній задає тон екстремістська фракція ЕРМ, що штовхає країну до жорсткого випадання з ЄС). Схоже, Тереза Мей потай сподівалася на лейбористів (на жаль, вони не подарували їй успіху), або на стимульоване переляком прозріння в таборі торі, але і тут її надії не справдилися. Правда, деякі підстави для варіанту, при якому цей кабінет, а з ним і вся Великобританія ще як-то "вивернеться", все ж є. Хоч і досить хиткі.
Чим ближче день краху сепаратистських ілюзій, 29 березня, тим голосніше в лондонських коридорах влади розмови про відстрочку Брекзита. Причому деякі стали вказувати на необхідність дворічного періоду, що, з якого боку не подивися, виглядає одіозно. Тригером для подібних обговорень стала раптова солідарність прем'єра Терези Мей з деякими депутатами від власної партії, які закликають її скористатися таким правом - звернутися до ЄС з відповідним листом. Але заковика в тому, що відстрочку повинні - як і у випадку з ще недавно служили предметом угоди угодою про вихід Великобританії з Союзу - затвердити всі країни-члени.
Враховуючи, що на узгодження угоди, від якого члени Спілки не бажають відступати, пішло два роки, навіть дозвіл на відстрочення стане приводом потягнути жили остаточно заплуталися британців. Більш того, в останніх серіях трагікомедії - спроб Мей як-небудь змусити ЄС відмовитися від "ірландської поправки" (згідно вже двічі проваленої операції кордон Ольстера та Республіки Ірландія повинна продовжувати функціонувати так, як сьогодні), - лідери ЄС уточнили, що якщо і дозволять затягнути Брекзит, то зовсім ненадовго і при конкретних обґрунтуваннях. Екстремістська частина торі сприйняла цей маневр як чергове підвищення ставок.
Спочатку слід розуміти наступне: в британській політиці і суспільстві в цілому існує значна група людей, які свято вірять (чи вірили до недавнього часу), що від Брекзита більше втратить ЄС. Тому Брюссель, Берлін і Париж будуть бігати за Лондоном з пропозиціями, але Королівство прийме горду позу, в якій стане через губу відкидати ці жалюгідні прохання. Але нічого подібного не сталося.
Більш того, європейські лідери проявили образливу турботу про простих громадян Великобританії, яким Брекзит не несе нічого, крім зубожіння. А перспектива розвалу країни, яку обіцяє не тільки сам по собі Брекзит, не підтримуваний ні в Шотландії, ні в Північній Ірландії, ні в самому Лондоні, але і відрізання від загального ринку Республіки Ірландія (чим брекзитиры надумали шантажувати Дублін і Брюссель), взагалі не приходила в голову твердолобим сепаратистам, як ніби зійшла зі сторінок Діккенса. Їх розрахунок був на те, що європейці будуть ради укласти з ними торгова угода начебто канадського або більш широкого норвезького.
Однак замість цього Дональд Туск констатував, що для брекзитиров знайдеться місце в пеклі і навіть не подумав за це вибачатися. В кінці лютого почали розвалюватися обидві провідні британські партії: противники Брекзита вийшли на світло і відмовили у підтримці як Мей, так і лідеру опозиції Корбину. З одного боку, це посилило позиції екстремістів у партії торі, що стискають хватку на горлі прем'єр-міністра: вони прагнуть до виходу без всяких угод. Сподіваючись, таким чином, що це посилить переговорні позиції Сполученого Королівства (чому їх живлять такі надії - про це трохи нижче). З іншого боку, у правлячої партії нарешті злякалися і почали шукати якийсь вихід із ситуації, проте стали очевидними дві речі.
Перша - помірні втратили владу в Консервативній партії. Приблизно так само, як у США Республіканська партія втратила центр. Які-ніякі центристи ще є, але їх буквально виштовхують - що і сталося у формі створення "Незалежної групи", хоча поки що там більше втікачів лейбористів. А новоявлені пристосуванці до радикалізму у формі Брекзита вважають, що вітер правого популізму дме в їх вітрила і так буде тривати довго. Цю проблему й справді інакше як виборами не вирішиш - враховуючи, що у Великобританії мажоритарна система з перемогою в окрузі простою більшістю. Тільки вибори, дострокові або календарні, а перед ними праймеріз можуть показати, чи підтримують виборці позицію своїх обранців. Але доводити ситуацію до виборів після провалу внутрішньопартійного заколоту і невдалої спроби винесення вотуму недовіри уряду Терези Мей - кілька нерозумно.
Правда, судячи з опитувань 9-11 березня (YouGov, Kantar Public), консерватори зберігають лідерство у 9-10% голосів, але голосу не завжди конвертуються в місця. Відставання лейбористів швидше пов'язано з їх внутрішніми проблемами - вони намагаються всидіти на двох стільцях, як Брекзита, так і симпатій їх виборця до ЄС, а це практично неможливо. Іншими словами, торі намагаються догодити агресивного охлократическому руху за Брекзит, але і лейбористи теж намагаються це робити, але з меншим успіхом. На жаль, це тільки частина проблеми.
Друга річ - проблематичність самої Терези Мей. Спрощуючи, ні Черчілля, ні Тетчер, ні Блера з неї не виходить. Можливо, вона занадто довго просиділа в партійних аппаратчиках і не здатна йти проти волі партії, подсевшей на охлократію. Можна помітити, що на посаду секретаря з Брекзиту (так само як і на деякі інші посади) вона третій рік призначає або ідейних брекзитиров, або таких консерваторів, в чиїх округах більшість виборців голосувало за брекзит. Здається, на посаді міністра у справах сецесії змінюється вже третій консерватор. Мабуть, вже можна віддати цей пост комусь із північноірландських уніоністів. Результат буде той самий, але британці хоча б розважаться, як, загалом, і континент.
Конспірологи і конспіратори
Отже, прем'єр боїться партії. Партія боїться екстремістів у своїх лавах і натовпу (чи вулиці). Всі вони разом бояться лейбористів, незважаючи на те що ті відстають у рейтингу. Лейбористи теж бояться суспільства, не знаючи, чого від нього очікувати. Це глибокий і безвихідний криза хваленої британської політичної системи.
У лівих, втім, є конструктивна пропозиція - залишитися в митному союзі з ЄС. Але от біда - ЄС втомився від Великобританії і поки що не готовий обговорювати що-небудь настільки фундаментальне, тим більше, що судова система на острові навряд чи дозволить зробити такий фінт вівсянкою, оскільки питання референдуму було сформульовано досить чітко. Зокрема, мається на увазі, що голосує за вихід голосує за вихід з усіх інститутів та структур ЄС, а митний союз - один з них.
Обговорювати варіант лейбористів можна буде, по-перше, після виборів в Європарламент. Причому за участю або вже неучастю британських політиків у них відбувається якась мутна історія - досі не до кінця ясно, що до чого, з-за загального правового маразму Брекзита.
По-друге, після того, як в Лондоні буде інший уряд. Але за час, що залишився вибори ніяк не провести, а на нинішній основі у лейбористів не вистачить голосів, навіть якщо уявити, що вони взагалі зберуть усіх недругів торі (торі обох напрямків - екстремістів і помірних) і ірландських уніоністів. Не вистачить трьох мандатів - Мей не вистачає двох. Тобто треба, щоб від консерваторів знову стався скол. Але ці відколи не відбуваються на користь лівих і їх планів.
Однак це фантастичний варіант. Тому що шотландські націоналісти в принципі не хочуть виходити з ЄС - раз. Швидше штовхають до другого референдуму. Але та частина лейбористів, яка підтримує старого симпатика комунізму Джеремі Корбіна, - теж підсаджена на охлократію, до ЄС ставиться прохолодно, прагне дострокових виборів, а не референдумом, а якщо до референдуму, то такому, на якому підступно обговорювалися б три (а то й більше) питання: так, немає і Брекзит в якій формі.
Ліберальні демократи терпіти не можуть, як Мей, так і Корбіна, а близька їм "Незалежна група" в основному сформована противниками останнього. Сім мандатів від ірландських націоналістів з Шинн Фейн традиційно не голосують, ще 11 незалежних і одного "зеленого" треба переконати, а четверо уельських націоналістів скоріше підтримують Брекзит, оскільки так проголосував Уельс. Одне місце так і взагалі вакантне. Загалом, не складається навіть такий еклектичний альянс.
Тому екстремісти-ізоляціоністи з Консервативної партії, якими керують Джейкоб Рииз-Могг і частково Борис Джонсон, так легко тримають Мей за горло, і якщо говорити про перший з них, то він, схоже, цілком свідомо перетворює торі з партії в секту.
Саме створення ізоляціоністської секти, до якого, мабуть, доклав руку і загадковий спонсор Брекзита з дивними зв'язками в Росії Аарон Бенкс, - і пояснює впертість "Групи європейських досліджень", цієї крайньої фракції консерваторів.
Аргументи давно вже не в моді - є непохитна віра в те, що Європейський Союз (ЄС під в цих колах взагалі розуміють Берлін і особисто Ангелу Меркель) страшно боїться Великобританії. Варто лише натиснути - і все вийде. А Мей і її кабінет у цій картині світу - просто замасковані агенти Юнкера і Туска, ось тому-то все йде не так, як планувалося. Але хай вже дороблять брудну роботу. Брекзит без операції - це те, за що голосував народ, європейцям самим буде гірше, вони скоро прибіжать з пропозиціями про зону вільної торгівлі, а поки Лондон зможе говорити на рівних з Вашингтоном, а може, і з Пекіном. Ірландці ж повинні прийняти свою долю, а краще - повернутися під скіпетр англійської монархії, з шотландцями і розмовляти нема чого, програли референдум (хоча він був не про те, а вас обвели навколо пальця) ось і живіть з цим. Про це всім невпинно твердить і армія тролів в коментарях до будь-якої статті на тему Брекзита, що, зрозуміло, знову на щось натякає.
Найближчим часом кабінет винесе на голосування проект постанови про недопущення або згідно з виходом з ЄС без операції - ймовірно, щоб отримати підстави для відстрочення виходу. В кишені у Мей завдяки рішенню Європейського суду є "ядерний" для прихильників сецесії варіант - простий лист про скасування запиту ініціації Статті 50 Союзного договору. Тобто просто-напросто повідомлення про скасування Брекзита. Але, звичайно, це буде і внутрішній, і зовнішній скандал. Надто вже далеко все зайшло. У Єврокомісії тим часом готуються до виходу ЄС з Великобританії, можливо, з деякими її частинами, а також до погіршення політичної ситуації в Північній Ірландії. Схоже, вірусний мем Брекзита, запущений екзистенційні противником Великобританії в Кремлі, добирається до життєво важливих органів Сполученого Королівства. Але буде оголошений карантин і якщо буде, то ким, - поки невідомо.
