Без Сі і Путіна. Як Європа і США боротимуться за Глобальний Південь

9 вересня у Нью-Делі розпочинається саміт країн "Групи двадцяти" (G20), який відбувається на тлі глобальних викликів для світової безпеки, зокрема й продовольчої через бойкот Росією Чорноморської ініціативи.

На відміну від самітів і зустрічей "Великої сімки" (G7), позиції учасниць якої щодо російської війни консолідовані, захід "Великої двадцятки", навпаки, відрізнятиметься неоднорідністю думок і протиріччями.

По-перше, так, на саміті в Індії буде присутня російська делегація, а отже й супутні кремлівські деструктивність і брехня. Най і на чолі з головою МЗС РФ Сергієм Лавровим, адже клієнт МКС Володимир Путін знов не наважився їхати за кордон. Тим більше Росія зараз проводить свої псевдовибори.

По-друге, і це ключовий момент, у G20 представлено також Китай і країни Глобального Півдня, ставлення яких до агресії РФ проти України позбавлене певної чіткості і жорсткості.

Втім, є й гарні новини – на саміті окрім Путіна буде відсутній і лідер КНР Сі Цзіньпін.

Чим, власне, і мають намір скористатися наші партнери – ЄС та США, прагнучі інтенсифікувати взаємодію з Глобальним Півднем, що, вочевидь, включає в себе конкуренцію за вплив з Китаєм та РФ в Африці, Латинській Америці та Південній Азії.

Конкурування з боку Євросоюзу, за даними Bloomberg, приміром, має форму вигідної для тієї ж Африки пропозиції у вигляді постійного членства Африканського союзу у G20. Тож цей союз у разі схвалення заявки набуде того ж статусу у "Двадцятці", що й ЄС. Окрім підвищення цього статусу Африканського союзу, ЄС може отримати непогані політичні гешефти – спробу поховати вже спадщину колоніалізму, на якій зараз активно грає Москва, в тому числі і для підбурювання переворотів і змов в Африці.

В цьому Європі допомагатимуть і Сполучені Штати, які мають за спиною найбільшу економіку і політичний авторитет. Так, телеканал CNN теж повідомляє, що президент Джо Байден у Нью-Делі за відсутності Сі та Путіна теж планує поліпшити відносини з Глобальним Півднем. Для цього Вашингтон може запропонувати допомогу від Світового банку та інших подібних організацій, на додачу до виразної демонстрації максимально серйозного ставлення до цих країн. Та й взагалі без Сі, який би каламутив воду у розмовах з іншими членами G20, Байдену буде легше здобувати прихильність країн, що розвиваються.

На додачу "спокушати" Африку намагається й ООН, а саме генсек Антоніу Гутерріш, який під час Африканського кліматичного саміту у Найробі (Кенія) 5 вересня висловився за отримання Африкою одного місця у Раді Безпеки ООН на постійній основі, що також, за його словами, посприяє досягненню справедливості і подоланню колоніального минулого.

Втім, результативність Гутерріша під великим питанням через брак авторитету та політичної волі як його, так і ООН. Особливо після заяв Міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні про недостатність доказів геноциду українського народу росіянами.

З іншого боку, як тло для активніших міжнародних гравців, пропозиція Гутерріша все ж може бути корисною.

І до речі про міжнародних гравців. Опосередковано в контексті саміту G20 на сцені також з’являється Велика Британія. Її поява набуває формату ініціативи прем’єр-міністра Ріші Сунака провести 20 листопада саміт лідерів країн, що найбільше постраждали від зростання цін на продукти через російську війну і блокаду РФ експорту українського зерна.

Йдеться, зрозуміло, про країни Глобального Півдня – насамперед про Африку. Лондон по собі має намір очолити зусилля з реальних кроків, направлених на подолання продовольчої кризи і наслідків дій Росії. Серед останніх – вихід РФ з Чорноморської зернової ініціативи і цілеспрямоване знищення українського зерна (зменшено вже третину експортних спроможностей України, за оцінкою Сунака), що мало йти до країн Африки в тому числі.

Саміт у Британії проводитиметься із залученням не тільки лідерів країн, але й також неурядових організацій, бізнесу, тощо. Сунак вже має підтримку і допомогу в організації з боку ОАЕ, Сомалі, а також Фонду Білла та Мелінди Гейтс і Дитячого інвестиційного фонду. Кількість учасників, вочевидь, зростатиме. Та й захід має непогані перспективи дійсно стати теж і механізмом політичного впливу на Африку.

Діяти ж Європу і США спонукає не тільки збільшення присутності РФ та КНР, але й, як наслідок їх політики, те, що в Африці дійсно склалася певна смуга нестабільності. Зокрема в Сахелі. Згадаймо нещодавні перевороти у Нігері і Габоні. А до цього, буквально за два роки, перевороти з російським "душком" відбулися у Малі (2020), Судані (2021), Чаді (2021), Гвінеї (2021), Буркіна-Фасо (два перевороти – січень і вересень 2022). 

Тому зараз "колективний" Захід об’єднує зусилля або діє самостійно з однією метою – повернути і привернути Глобальний Південь, використовуючи дипломатію і цілком конкретні пропозиції, забезпечені більшими ресурсними можливості у порівнянні навіть з Китаєм.