Азербайджанський косплей. Навіщо Алієви зіграли в Андервудов
Президент Азербайджану Ільхам Алієв призначив свою дружину Мехрібан першим віце-президентом. Якщо б в тому була потреба, він цілком міг би відбутися жартами: мовляв, чому б фанатам "Карткового будиночка" не влаштувати косплей в дусі містера і місіс Андервуд? Але такої потреби, на жаль, немає. Хоча це було б, принаймні, цікаво. А так - все прозаїчно і серйозно.
А з іншого боку, що тут такого? Кого ще він міг призначати? Що, чужу дружину - було б краще? Тепер, якщо з Алієвим відбудеться щось, чого він не зможе виконувати президентські обов'язки, його місце займе Мехрібан. Так, і ще: "перший віце-президент" - це назва посади. Можуть бути й інші віце-президенти, з номерами 2, 3, 4 і так далі. В принципі їх число нічим не обмежена і можна навіть весь Азербайджан так розрахувати по порядку віце-президентських номерів. Втім, Мехрібан перша ще й на цій посаді, оскільки інститут віце-президентів був введений буквально днями, за результатами референдуму про зміни до Конституції Азербайджану, що пройшов у вересні 2016-го.
Референдум ж, у свою чергу, був призначений для підготовки країни до постнефтяному періоду. У всякому разі, так заявив у вересні помічник президента (не плутати з віце-президентом!) Алі Гасанов. І треба сказати - це схоже на правду. Ціна на нафту і обсяги видобутку падають, манат летить вниз, а на горизонті, якщо уважно вдивитися в бік моря, виразно вимальовується тінь невеликого хутрового звіра. Звір-то, може, і не дуже великий, а тінь у нього - ого-го яка здоровенна. А період можна було б назвати постдоходным або навіть постденежным. "Постнефтяної" - це такий делікатний евфемізм, тонкий натяк.
На щастя, народ до натяку виявився тямущий, всі схопив на льоту, буквально з півслова - і референдум підтримав, зімкнувши ряди. Хотілося б, звичайно, сказати "підтримав як одна людина", але явка склала 100%, а лише 70%, і фраза "підтримав як 0,7 людини" прозвучала б двозначно.
Як би те ні було, за збільшення терміну повноважень президента з п'яти до семи років голосували 91,2% учасників, за відмову від вікового цензу на виборах парламенту і президента - 88,3% та 91% відповідно, за введення інституту віце-президентів - 89%
Народ сказав своє слово, а президент, почувши волю народу, озирнувся в пошуках гідних. І, природно, побачив свою дружину - спортсменку, комсомолку, - правда, в молодості і просто красуню. А ще у Ільхама і Мехрібан Алієвих є троє дітей - Лейла, Арзу і Гейдар. І підростають троє онуків. Ну, загалом, ви зрозуміли.
Можна було б ще довго сміятися над бакинським "всенародно обраним президентом", який успадкував трон свого батька, члена Політбюро ЦК КПРС Гейдара Алієва. Якби не одне пренеприятное але. Сьогоднішній Азербайджан - без демократії, без громадянського суспільства, без перспектив і втягнутий в безнадійну війну, кінця якої не видно - це один з варіантів українського завтра. Найгірший варіант, але, тим не менш, можливий. І ось про це варто поговорити серйозно.
Сімейство Алієвих, осідлала Азербайджан, не виникло нізвідки. Гейдар Алієв спирався на зв'язку радянських часів і вибудувану ним корупційну мережеву структуру, що охопила всю країну. Він звалив Абульфаза Ельчібея, цілком демократичного прозахідного патріота, відштовхнувшись від військових невдач в Карабасі. Втім, якщо бути точним, Ельчібея звалила Росія: спочатку підкинувши зброю та інструкторів карабахським вірменам, і забезпечивши тим самим успішне наступ, а потім озброївши з "випадково залишених" в Гянджі складів бунтівників Сурета Гусейнова. Далі все пішло вже майже само собою. Загнаний в кут Эльчібей сам запросив досвідченого Алієва на роль спочатку прем'єра (від чого той розсудливо відмовився), а потім парламентера і примирителя між урядом і повстанцями. Тим часом армія, обурена бардаком в тилу, не хотіла битися, вірмени наступали, а азербайджанських призовників доводилося відловлювати на вулицях. Військо Гусейнова, звернувши свій патріотизм в тил і майже не зустрічаючи опору, наступало на Баку. Підсумком цих провалів і став референдум 28 серпня 1993 р. про довіру Эльчибею, на якому за його відставку проголосувало 97,5% громадян країни. Ну, а на позачергових виборах вже передбачувано переміг Гейдар Алієв, в якому всі побачили останню надію на порядок і стабільність і прагматичного політика. Після чого Азербайджан був прагматично перетворений Алієвим на особисту вотчину його сімейства.
Аналогій з Україною тут до непристойності багато. Нерішучість українського уряду, що діє в кризові моменти за принципом "як-небудь устаканиться" плюс неминуча втома суспільства від війни - прекрасна основа для подібного сценарію. Нинішня блокада ОРДЛО - яскравий приклад адміністративної неспроможності. Влада демонструє аморфність, відсутність власної точки зору і виразної стратегії і повну нездатність проводити в життя хоча б скільки-небудь послідовну політику щодо принципових питань. З іншого боку, в ході АТО в Україні склалася дуже серйозна нова сила. Це — пасіонарні патріоти, з недавнім досвідом бойових дій. В силу їх неискушенности, в масі своїй у політичних питаннях і розкладах, вони дуже вразливі перед різного роду маніпуляторами. З іншого ж боку, до влади, за три роки не виконала по-справжньому жодної із заявлених антикорупційних та реформаційних програм, можна пред'явити масу справедливих претензій. І ці претензії можна винести навіть на площу, підкріпивши їх підтримкою людей зі зброєю і досвідом війни. Особливо в тому випадку, якщо не надто замислюватися над подальшим ходом подій, над тим, яка сила має реальні шанси спливти на хвилі невдоволення, багато в чому, якщо не майже у всьому, абсолютно справедливого.
А країна-агресор, воює проти України, докладає величезні зусилля для маніпуляції української пасіонарної масою, щоб її ж руками зламати хребет української незалежності рівно так само, як колись це було зроблено в Азербайджані
Але повернемося до бакинських справах. Який прогноз для Баку? Падіння цін на нафту означає для Азербайджану, чия економіка прив'язана до експорту сировини навіть більше, ніж російська (уявіть собі, буває і таке!), кінець нинішньої епохи - застійної, корупційної, мафіозної, але відносно стабільною. Двадцятирічне правління Алієвих прийшло до занепаду, у всякому разі в його нинішньому вигляді. Але сімейка буде до кінця чіплятися за владу і гроші і спробує зробити ребрендинг. Саме для цього Алієв і вибудовує багаторівневу оборону з ланцюжка призначуваних їм підставних осіб Втім, і сам він за великим рахунком - підставна особа, як і його батько. Алиевское сімейство було в першу чергу інструментом Москви для утримання Азербайджану в сфері впливу Росії, в очікуванні слушного моменту для його поглинання. Не виключено, до речі, що цей шанс з'явиться у Кремля саме на зламі епох і позбавлення від Алієвих обернеться падінням в дірку СНД.
За великим рахунком сенс призначення Мехрібан? У можливості перездачі колоди під зручним приводом і в зручний момент
Адже нездатність виконувати обов'язки президента не обов'язково означає фізичну смерть. Приміром, Ільхама Алієва в якийсь момент можуть визнати неосудним і вивести в тінь, захистивши діагнозом від відповідальності. Тут-то і вступить в гру чарівна Мехрібан - благодійниця, берегиня, миротворица, зразкова мати трьох дітей і зразкова дружина, яка піклується про хворого чоловіка, а також і про всієї нації. Словом, азербайджанський варіант Еви Перон. Благо для такого старту все готове заздалегідь: Мехрібан-ханум вже другий десяток років є депутатом парламенту, а ще вона заступник голови правлячої партії "Ені Азербайджан" ("Єдиний Азербайджан"), в якій налічується близько 700 тис. членів при населенні країни менше 10 млн осіб. Тобто якщо відкинути старих і дітей, членом партії є приблизно кожен п'ятий азербайджанець - КПРС і не снилося таке злиття з народом. А ще Мехрібан - голова Фонду Гейдара Алієва. Загалом, для старту на роль "мами всіх азербайджанців" все цілком готове.
Втім, висновок вперед Мехрібан - варіант поки запасний. Найімовірніше, що на першому етапі зростання народного невдоволення, коли несвідомі 30% (не підтримали референдум) звалять на вулиці, Ільхам Алієв спробує пограти на загострення під гаслом "вітчизна в небезпеці" і спалити пасіонарні елементи несподівано загострилася карабахської війни. В якій, до речі, роль миротворця номер один теж зуміла зайняти Росія. І тут напрошується маса аналогій і паралелей з Україною. Словом, до процесів в Баку варто придивитися уважніше. Щоб не отримати через декілька років схожий сценарій, з нескінченними рядами підставних осіб, що зображують патріотів, державників і президентів.
