Навчи мене поганого. Як австрійський міністр поплатився за путінський стиль роботи
Ряду представників дружньої до Кремля австрійської Партії свободи (АПС), і зокрема, главі МВС Герберту Киклю доводиться розсьорбувати наслідки своїх дій, результатом яких було втоптанное в бруд "добре ім'я" Федерального відомства із захисту конституції і боротьбі з тероризмом (BVT). Спеціальна парламентська комісія почала розслідування відносно і Кикля, і його соратників з АПС. До її складу увійшли шестеро представників Народної партії (партнери АПС по коаліції), стільки ж есдеків, п'ятеро членів Партії свободи, а також по одному представнику політсил "Нова Австрія та Ліберальний форум" і партії Петера Пилца. Союзників партії Себастьяна Курця по коаліції підозрюють у зв'язках з Росією та перешкоджання роботі BVT. Важливо і те, що все це почалося на тлі візиту австрійського канцлера в Україну.
Мова про скандальні обшуків, проведених у лютому працівниками підконтрольного Киклю спецпідрозділу поліції по боротьбі з вуличною злочинністю (EGS) в штаб-квартирі BVT і, що ще більш дивно, в будинках співробітників спецслужби. У вівторок, 4 вересня, як пише Die Presse, вже почався опитування комісією свідків і "постраждалих". Один зі співробітників спецслужби розповів про своє здивування, коли до нього додому нагрянули з обшуками, причому, за його словами, не обійшлося без загрози фізичного насильства.
Але що ж шукали підопічні глави МВС? Вони вилучили якісь документи з інформацією про угрупованнях ультраправих радикалів, пов'язаних з Партією свободи. Сам Кикль стверджує, що все відбувалося в рамках закону, однак нарив вже розкритий. Причому на слова міністра відкидає тінь "пакт про співпрацю" з "Єдиною Росією", укладений в 2016 році, а також періодично звучить критика антиросійських санкцій. Очевидно, що опитувані парламентською комісією особи розкажуть ще багато цікавого. Причому спливаючі факти також обіцяють розкол між партнерами по коаліції, і, як наслідок, політична криза в парламенті і країні. Тимчасові рамки ймовірної кризи зав'язані на терміни парламентське розслідування. У разі якщо партія Курця збереже свій настрій - розібратися з російською присутністю в Австрії.
У сукупності ж з втручанням у роботу спецслужби і зв'язками з Росією в цій політичній реторті вийшла гримуча і токсична суміш. Настільки токсична, що колеги зі спецслужб інших західних країн максимально скоротили контакти з BVT. 17 серпня The Washington Post написала, що ймовірні зв'язки Австрії з Росією тому причиною, а каталізатором стали горезвісні лютневі обшуки. Мало того, як уточнив в коментарі Die Presse джерело в BVT, "є побоювання, що деякі з цих (вилучених секретних) документів могли опинитися на робочому столі Володимира Путіна вже на наступний день". Загалом, спасибі Киклю за те, що західні спецслужби шарахаються від BVT.
Австрійська спецслужба насправді стала небажаним "іншому" в очах колег, а деякі з них не посоромилися публічно її розкритикувати. Так, екс-глава Федеральної служби розвідки Німеччини (BND) Аугуст Ханнинг в інтерв'ю Bild заявив, що "до спецслужбі, яка не здатна захистити секрети, інформацію та джерела своїх партнерів, слід ставитися з побоюванням". І наголосив на необхідності гарантій збереження таємниці. Ханнинг, безумовно, прав, враховуючи поточний рівень відносин між ЄС і Росією і деструктивні і відверто ворожі дії останньої.
Але є в цій всій ситуацією з BVT і Партією свободи і позитивна сторона. По-перше, те, що таке розслідування взагалі проводиться. По-друге, розуміння крайнього ступеня токсичності Москви, коли мова заходить про державні справи. На черзі просвітлення бізнес-кіл, хоча б часткове. По-третє, загравання Вени з Москвою стало предметом обговорення і невдоволення партнерів в Європі і по той бік Атлантики. Причому питання актуалізувалося настільки, що канцлеру Себастьяну Курцу навіть довелося де-факто особисто вибачатися за союзників по коаліції перед Україною, і знову запевняти всіх у тому, що Австрія - частина європейського простору і підтримує політику Брюсселя на російському напрямку.
Так, голова австрійського уряду закликав Москву повернутися до переговорів в рамках "нормандського формату". "Я висловлююся не тільки в якості канцлера Австрії, але і в якості голови Ради Євросоюзу: потрібна ясна реакція на російську агресію", - зазначив Курц під час спільного брифінгу з президентом Петром Порошенком. А його обіцянку виділити 1 млн євро на гуманітарну допомогу жителям Донбасу походить на моральну компенсацію державі, на сьогоднішній день найбільш постраждалому від агресії Кремля.
Візит канцлера покликаний поліпшити враження про Австрії після скандального запрошення главою МЗС Карін Кнайсль (теж з Партії свободи) на своє весілля Путіна. До речі, саме це публічний прояв лояльності щодо Росії могло стати останньою краплею, що переповнила чашу терпіння ЄС і США. Танцями з російським президентом представниця АПС перегнула палицю. І, між іншим, сама Кнайсль нітрохи не кається. Хоча спробувала виправдатися, мабуть і не припускаючи, що приїзд Путіна в Штирію так обурить європейців.
31 серпня міністр закордонних справ привнесла в дипломатію новий метод ведення переговорів - танці. Під час зустрічі з колегами з країн ЄС, що відбулася 30 серпня, вона розповідала, як же це надихає потанцювати самбу і боса-нову з британським, грецькою, польською і румунською колегами в кулуарах. Особливо тепло Кнайсль відгукувалася про главу МЗС Британії Джеремі Хантом: "прекрасний танцюрист і чарівний джентельмен". Що називається, понесло. Та так, що Федерике Могерини довелося з посмішкою попросити Кнайсль "зупинитися". Але вона і не думала, оскільки 4 вересня заявила про необхідність Євросоюзу визнати Росію партнером і налагодити діалог, відштовхуючись від вирішення сирійського конфлікту.
Не сказати, що міністр таким чином допомогла своєму однопартійцю Киклю. Швидше навпаки. Такого роду риторика лише зміцнює західних партнерів Австрії в правильності обраного курсу на "воспитательскую роботу" щодо Вени. Адже цілком імовірно, що розслідування щодо місцевих кремлефилов спровокували у Вашингтоні, давно доглядає за рухами Вени в напрямку Росії. Що, в свою чергу, як і політика урядів Угорщини чи Італії, "підточує" єдиний антиросійський вектор ЄС. Якщо свого роду втручання США мало місце бути, то Австрія незабаром може суттєво відкоригувати взаємодія з Москвою. Не потрібно говорити, що Україна від цього тільки виграє. До того ж, можна очікувати і крапки у справі про екстрадицію Дмитра Фірташа, якого бажають отримати і в Україні, і в США, і в Іспанії.
