Найясніші співачки. Повторить Даріга Назарбаєва шлях Гульнари Карімової?
6 березня генпрокуратура Узбекистану повідомила, що суд замінив покарання засудженої дочки покійного президента країни Іслама Карімова Гульнарі. Термін, що залишився їй належить відбувати в колонії загального режиму статус позбавленої волі. І це не пом'якшення покарання, як могло б здатися тим, хто тільки чув про дуже серйозні звинувачення на адресу Гугуши (псевдонім, під яким президентська дочка співала і записувала альбоми) і про винесення їй ще в 2015 і 2017 роках вироків з 5-річними термінами (у другому випадку опальну колишню "принцесу" спочатку посадили на 10 років, але потім, "виявляючи гуманність" та враховуючи обіцянку "повернути награбоване в мозолясті руки", термін переполовинили).
Гульнара Исламовна опинилася в колонії загального режиму не так, як більшість ув'язнених, які потрапляють у подібні заклади в кінці терміну за "хорошу поведінку" в місцях ув'язнення з більш жорстким режимом. Як виявилося, вона і не була в них, хоча, як вже писала "ДС", звинувачувалася з шести досить важким статтями: вимагання (рекет і рейдерство), ухилення від сплати податків, приховування валюти, підробка документів, привласнення та розтрата державного майна (тільки фінансова складова показувала $2 млрд, які "принцеса" та її спільники вийняли з державного бюджету та з кишень узбекістанських і іноземних бізнесменів).
Термін Гульнара відбувала під домашнім арештом в ташкентській квартирі своєї дочки Іман (якщо вона і була у місцях відбування покарань, то, ймовірно, недовго). Однак Карімової, яку розглядали в якості спадкоємиці батька на президентському посту, було важко оцінити "виняткову" гуманність, виявлену нової узбецькою владою по відношенню до неї. Внаслідок чого суд "у зв'язку зі злісним порушенням порядку та умов відбування покарання" постановив відправити її в колонію. Що і виконали узбецькі силовики, які, за словами Іман, витягли її мати з ванною і відвезли "в незрозумілому напрямку".
Ці порушення полягали в покидання квартири дочки як мінімум один раз, за що було винесено попередження. Послухала чи Карімова цим застереженням, не роз'яснюється (чутки про те, що вона на якийсь час оселилася в дубайському готелі, підтвердження не отримали). Але кажуть, що після цього попередження вона користувалася, всупереч забороні суду, засобами зв'язку. А слідом за цим пунктом у повідомленні узбецької генпрокуратури йде наступний: "активно перешкоджала відшкодуванню завданої нею шкоди".
Мабуть, звинувачення пов'язані один з одним, адже будучи в Ташкенті, Гульнара могла перешкоджати поверненню в Узбекистан грошей з європейських банків, в основному тільки використовуючи "засоби зв'язку, включаючи Інтернет". І цілком можливо, що досягла успіхів: 15 лютого Стокгольмський окружний суд визнав, що ні Карімова, ні представники шведської компанії "Telia" не порушили закон, коли перша отримала від останніх деяку суму, покликану полегшити скандинавам доступ на узбецький ринок. Логіка цього рішення дуже проста: Карімова на момент отримання подарунка не займала у владних структурах своєї країни посту, з якого могла б впливати на телекомунікаційну галузь Узбекистану (в шведському переліку подібних постів посади "диктаторська дочка" немає). І тому формальних підстав трактувати угоду як хабар немає.
Узбецькі влади могли припустити, що так само закінчаться і інші звинувачення проти Карімової в європейських країнах: тамтешнє антикорупційне законодавство орієнтоване на боротьбу з "рідними" хабарниками і взяткодателями і нічого не може вдіяти в центральноазіатських державах. Адже їх корупційна модель грунтується ще на традиціях східних бакшишей і радянських знаків поваги". І Узбекистану, який став завдяки "бавовняному справі" символом корупції в СРСР, це стосується більше інших. Так що узбецької казні може виявитися тільки на користь ізоляція колишньої "принцеси" від зовнішнього світу. А то до кінця терміну ув'язнення Карімової може виявитися, що з виведених з нею країни мільярдів повернулися копійки. Тим більше, що і п'ятирічний термін ув'язнення вже може підходити до кінця, якщо вважати за початок домашнього арешту перші місяці 2014 року, коли покійний батько посадив її під замок офіційно, хоча і таємним рішенням суду (початком опали Гульнари і реального обмеження Ісламом Карімовим свободи дій дочки вважають 2012-2013 роки, коли в європейських країнах всерйоз почали розслідувати порушені проти неї справи). Того і дивися, "випурхне" відбула своє покарання Гульнара до так і не повернутих грошей в Женеву чи Лондон, де підтримують її син Іслам.
Існують, щоправда, й інші версії причин посилення ізоляції Гугуши. Найочевидніша: подільниками Гульнари могли виявитися представники нинішньої влади. Аж до президента Шавката Мирзиеева, який довгі роки очолював уряд Узбекистану і не міг не знати про її схемах. Так що дочка колишнього шефа йому зовсім не потрібна на волі і з необмеженим доступом до ЗМІ. За іншою версією посилення пов'язано з необережними висловлюваннями Іслама Карімова-молодшого про політичні амбіції матері, про яких ДС вже писала в грудні минулого року.
До цих версіями дуже уважно прислухаються в сусідньому Казахстані, який досі очолює людина, як і Іслам Карімов, який керував країною ще під час перебування її в статус союзної республіки. Нурсултану Назарбаєву явно не хочеться для своєї старшої дочки Дариги тієї ж долі, яка випала дочки покійного колеги (вони, до речі, очолили свої республіки з різницею в один день). І хочеться повторити досвід колеги з Азербайджану Гейдара Алієва, який зумів передати владу синові Ільхаму.
Непрямі підтвердження цього можна побачити як в етапах політичної кар'єри Дариги Нурсултановны, протягом останніх років 15 посилено набирающейся досвіду на різних державних посадах, так і в її зрослої останнім часом активності. Вона стала часто висловлюватися про питання, не дуже стикуються з її компетенцією голови сенатського Комітету з міжнародних відносин, оборони і безпеки. Тільки минулого місяця ЗМІ ретранслювали її думки про необхідність створення нового міністерства з питань торгівлі, про роботу Нацбанку, судової системи та журналістики, про питання молодіжної політики і т. д. На тлі відставки уряду, що сталася 21 лютого, вона здавалася найбільш вірогідним претендентом на посаду прем'єра, але і на цей раз не отримала від батька посади, з якої могла б придивлятися до його президентського - крісла.
Причиною цього могла стати складна ситуація в країні: Назарбаєв вперше відправив у відставку весь уряд цілком, а не тільки прем'єра, і сталося це на тлі не дуже масових, але поширених протестів. Заворушення почалися після пожежі, в якій загинули п'ятеро дітей. Батьки залишили їх без нагляду, тому що були змушені разом виходити в нічну зміну, щоб прогодувати сім'ю. Поки що протестні настрої вдалося знизити, в тому числі і обіцянками, що новий уряд буде опікуватись багатодітні сім'ї, але призначення в такій обстановці на прем'єрський пост потенційного наступника могло б обнулити його шанси здобути "народну любов".
Хоча перешкодити Дарізі просунутися ближче до трону могли і з'явилися в ЗМІ матеріали, які розповідають, що років п'ятнадцять-двадцять тому вона зі своїм покійним чоловіком Рахатом Алієвим вела бізнес не краще, ніж Гульнара. Дуже недоречно для неї відбувся злив навів багатьох на думку, що за ним може стояти хтось з двох інших головних кандидатів у наступники - президентський племінник Самат Абиш, який займає посаду першого заступника голови комітету нацбезпеки РК, або чоловік однієї з сестер Дариги Тимур Кулібаєв, що вважається "смотрящим" за казахстанської економікою (про складні стосунки всередині цього "трикутника" і назарбаевской Сім'ї взагалі, ДС вже докладно писала).
Так що, незважаючи на раніше немислимі заяви високопоставлених казахстанських чиновників про те, що Назарбаєв не буде балотуватися на президентських виборах-2020, главі держави все ж доведеться в черговий раз покластися на дієвість рецептів довголіття тибетських знахарів (до яких, за чутками, його допустив, будучи головою КНР то Ху Цзіньтао, то сам Цзян Цземінь). І вже в цьому році, коли увага світової спільноти прикута до виборів у Європарламент, до українських президентських і парламентських виборів, до ситуацій навколо Сирії й КНДР, провести в тіні цих процесів чергові позачергові перевибори себе на президентський пост. Піти на такий крок його може змусити необхідність не допустити в нинішній нестабільній ситуації розв'язування потенційними наступниками нещадної боротьби на знищення один одного. Це "з розумінням" сприймуть як Росія з Китаєм, так і Захід, яким вигідно закрити очі на не зовсім демократичні методи, здатні зберегти стабільність у регіоні, що межує з вельми неспокійним Афганістаном.