Atlantic Council довів, що в ракетному скандалі з КНДР стирчать вуха Путіна
При цьому автор зазначає, що для того, щоб в комплексі розібратися в даному питанні потрібно згадати заяви президента РФ Володимира Путіна які він зробив ще в 2007 році на Мюнхенській конференції з безпеки.
Тоді розчарований впливом США і втратою контролю Кремля над пострадянським простором Путін в Мюнхені оголосив, що "необхідно зруйнувати однополярний світ, орієнтований на Вашингтон".
"Силове домінування неминуче підштовхне ряд країн до побудови зброї масового знищення. Настав час переглянути архітектуру глобальної безпеки", - цитує Путіна автор матеріалу.
При цьому Кослицки звертає увагу на те, що у цей контекст добре вписується і той факт, що ізольована і залежна від китайської і російської підтримки Північна Корея приєдналася до особливої групи "друзів Москви", які отримують певну політичну, економічну та військову підтримку. Адже ще в часи жорстокої диктатури Йосипа Сталіна військово-технічне співробітництво між Кремлем і Пхеньяном процвітало.
"Путін, схоже, йде по його (Сталіна. - ред.) стопах. Він став першим російським президентом, який офіційно відвідав Північну Корею, відновив військово-технічне співробітництво і надав допомогу розвитку північнокорейського військово-промислового комплексу, надаючи доступ до російських технологій. Російське зброю допомогло безжального північнокорейського режиму модернізувати армію, в тому числі портативні системи ППО і інші ракетні системи. Більше того, Москва пробачила Пхеньяну 90% боргу перед СРСР (а це-близько 11 мільярдів доларів), компенсувавши ще 10% спільними проектами", - йдеться в статті.
Саме у відповідь на "дружні жести" Путіна Пхеньян формально підтримує геополітичні амбіції Росії, зокрема агресію проти України.
Незважаючи на заяви в Мюнхені про те, що Росія ніколи не буде використовувати військову силу без дозволу ООН і "завжди буде діяти суворо в рамках міжнародного права", Путін порушив міжнародний закон, коли окупував Крим, після чого вторгся на Донбас у 2014 році.
Таким чином, йдеться в статті, вперше після Другої світової війни постійний член Ради безпеки ООН використовував військову агресію для анексії суверенної території іншої країни в Європі. При цьому Північна Корея підтримує таку войовничу політику Москви і входить в крихітний список залежних від Кремля країн, які визнають Крим як російську територію.
І саме в такому контексті чомусь Україну запідозрили у поставках ракетних двигунів КНДР.
"На жаль, звіт Майкла Еллемана, на якому базувалася стаття New York Times, схожий на черговий приклад російської "гібридної" атаки проти західних демократій. Його стаття містить елементи комплексної спеціальної розвідувальної операції російських спецслужб", - пише експерт.
По-перше, для таких операціях традиційно відбирається "компетентний" спеціаліст, бажано американець чи виходець із Західної Європи. Його ретельно відбирають за психологічним і моральним якостям. Ділові і особисті переваги такої особистості вивчаються, так само як і ризики для її репутації. Еллеман, який працює на шановний західний інститут, звинувачує Україну, а не Росію, в незаконному постачанні технологій КНДР. Його слова мають вагу, хоча дуже мало відомо про нього самого або його рівні професійної об'єктивності.
По-друге, вибирається відоме західне видання. В даному випадку вибір припав на New York Times. Але причини, чому саме ця газета стала майданчиком для публікації недопрацьованою антиукраїнської статті, не відомі.
По-третє, російські спецслужби використовують різного роду маловідомі західні "незалежні" інтернет-джерела, часто профінансовані РФ, для посилення впливу дезінформації. У випадку з ракетними двигунами для КНДР були залучені псевдозападные, проросійські, антиглобалістські ЗМІ, а також російські блоги нібито "американського піхотинця" для поширення фейкової історії.
По-четверте, коли дезінформація отримала серйозний міжнародний ефект, російські ЗМІ починають використовувати ці результати для того, щоб максимально нашкодити західної демократії і українським інтересам у сфері національної безпеки. В даному випадку, на думку автора, Росія роздмухувала так званий "український ракетний скандал" з метою приховати свою передачу ракетних технологій КНДР, переводячи при цьому міжнародне увагу на Україну. При цьому, розвиток нових американо-українських відносин страждає, міжнародна підтримка для України ризикує скоротитися, а у прихильників скасування санкцій проти Росії з'являється новий аргумент.
Нагадаємо, в The New York Times була опублікована стаття, автори якої заявили, що успіхи ракетної програми КНДР, зокрема, створення міжконтинентальної ракети з ядерною боєголовкою, здатної загрожувати основної території США, можуть бути обумовлені таємницею закупівлею потужних ракетних двигунів, вироблених в Україні.
