Ятаган в спину. Чому Ердоган з Києва загрожує Путіну
Погіршення відносин між Анкарою і Москвою на Близькому Сході і в Північній Африці було справою часу в силу нерозв'язного протиріччя інтересів. Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган не соромився публічно демонструвати. В тому числі і за допомогою свого візиту в Київ, де він привітав українських військових словами "Слава Україні!". Більш ніж символічний меседж Москві. Градус протистояння у відносинах турків і росіян в останній місяць зими суттєво підвищився. І відразу за кількома напрямами - на північному заході Сирії і в Лівії.
Формальною точкою відліку став кінець січня, коли ВКЗ Росії нанесли авіаудар по цивільних об'єктах у Ідлібі - останньому оплоті помірної опозиції, підтримуваної Туреччиною, внаслідок чого загинуло щонайменше 30 мирних жителів. 3 лютого міноборони Туреччини повідомило, що артилерія сил Башара Асада обстріляла турецькі війська в зоні деескалації, хоча, як стверджують у відомстві, сторонам конфлікту були передані координати щоб уникнути бойових сутичок. В Анкарі також повідомили, що зазнали втрат через дії режиму Асада: четверо військових загинули, дев'ять отримали поранення.
Турецькі F-16 і САУ негайно завдали удару по 46 об'єктів асадовцев. Ердоган перед вильотом в Київ на переговори з президентом України Володимиром Зеленським повідомив журналістам, що станом на ранок були нанесені 122 артилерійських і 100 мінометних ударів, загинули 30-35 сирійських військових. "Туреччина не має наміру припиняти операцію в Ідлібі. Ті, хто випробовує терпіння Туреччини підлими провокаціями в Ідлібі, усвідомлюють хибність своїх дій", - пообіцяв турецький президент насамперед "куратору" Асада - Москві, яку 29 січня звинуватив у зриві домовленостей щодо Сирії і зажадав припинити підтримку сирійського диктатора.
В підтвердження того, що Ердоган жарти жартувати не буде, в район Рейханлы (провінція Хатай, Туреччина) - до кордону з Идлибом - були перекинуті дві сотні танків. У Дамаску ж стверджують, що танки перетнули кордон і йдуть назустріч до сил Асада.
Це цілком може бути правдою. Тим більше, що у місті Ель-Баб (провінція Алеппо), розташованому на північний схід від Ідліб, як повідомлялося 1 лютого, підтримувані Туреччиною бійці Сирійської вільної армії (ССА) вступили в бій з військовими Асада, змусили російських військових залишити позиції й спалили триколор. Російські ВКЗ не залишилися в боргу і 2 лютого вдарили по місту. Не асадовцы, а саме росіяни атакували території, які в Анкарі вже давно вважають своїми, адже Ель-Баб, який перейшов під контроль ССА і Туреччини на початку 2017 р., входить в горезвісну буферну зону на сирійсько-турецькому кордоні.
З урахуванням поточного положення справ не дивно, що Ердоган, м'яко кажучи, зол. Турецький лідер фактично висунув ультиматум Путіна, заявивши, мовляв, не можете зупинити Асада - не плутайтесь під траками турецьких танків. Хоча очевидно, що Асад діє з благословення та за підтримки росіян, отже, неприхована загроза Ердогана стосується насамперед дислокованих в Сирії російських військ і найманців.
До останніх турецький президент сповнений особливої "любові". Усвідомлюючи ступінь і наслідки втручання російських "ихтамнетов", Ердоган з ентузіазмом прийнявся їх викривати. У тому числі в Лівії, де найманці ПВК "Вагнер" воюють на боці командувача Лівійської національної армією Халіфи Хафтара. У грудні президент, готуючись відправити військових у допомогу супернику Хафтара - Фаизу Сараджу, публічно підтвердив, що це правда. Чим неабияк стурбувало Москву, бо це незавуалированная претензія і натяк на план дій турків в Лівії. І в ньому є місце "вагнеровцам", в числі яких, повідомила напередодні німецька Bild, є і бойовики ЛДНР. Які, як і інші авантюристи, незабаром можуть дуже близько познайомитися з турецькими військовими, танками та винищувачами. Якщо ще не познайомилися.
Пастка для Кремля
Схоже, що Володимир Путін потрапив у турецьку пастку, дбайливо розставлену Ердоганом як елемент реалізації плану підвищення до рангу ключового регіонального гравця. І в приблизних межах (неофіційних, звичайно) Османської імперії, яку турецький лідер відроджує багато років: десь інвестиціями, десь вигідними контрактами, десь міжнародними угодами сумнівної якості, а де-то з допомогою військової сили.
У Сирії ж Анкара, судячи з усього, розіграла чергову багатоходівку, мета якої посунути росіян і іранців. Спершу у жовтні минулого року Туреччина провела вже третю військову операцію в Сирії, що отримала назву "Мирна весна". Сполучені Штати не втручалися, хоча під вогнем виявилися союзні курдські Загони народної самооборони. Де-факто Дональд Трамп схвалив її проведення і дав зрозуміти, що перешкоджати турецької армії не буде. Та й майже нікому - більшу частину американських військ він відкликав.
Святе місце порожнім не буває, бо в пролом, що утворився поспішили протиснутися росіяни. В Анкарі не заперечували. І ось вже в Манбидже, де раніше турки проводили спільне патрулювання з американцями, почали прогулюватися росіяни. Мабуть, у Москві наївно вважали, що тепер їм відкрита дорога до сирійської нафти, деякі родовища якій сирійський парламент віддав двом компаніям, пов'язаним з "кухарем" Путіна Євгеном Пригожиним, який вважається покровителем і "Вагнера", і "ольгинских тролів". Тільки от невдача. Американці не всі пішли - частина залишили якраз для захисту нафтових родовищ на північному сході Сирії. Саме ці хлопці і не пропустили до них російських військових, судячи з усього, якраз "ихтамнетов". Тим довелося спіймавши облизня забратися геть.
Все це відбувалося паралельно з бомбардуваннями Ідліб, а значить, і з зростанням ескалації у відносинах між Росією і Туреччиною, що вилилося в прямолінійні загрози і авіаудари турецької військової авіації. Тепер вже Путіну треба якось відреагувати. Але якою б реакція була, Кремль опинився в невигідному становищі. Якщо росіяни вийдуть з конфлікту з турками, зіллють Ідліб, Асада і свої інтереси, це буде втратою престижу і значним ослабленням позицій в Сирії. Якщо ж Москва дасть зелене світло ескалації, то не виключені зіткнення щонайменше "вагнеровцев" з турецькими силами, в тому числі і в Лівії. Третій варіант передбачає спробу домовитися, але і це буде мінус до репутації, оскільки доведеться щось давати Анкарі. У будь-якому випадку, як бачимо, в спину Путіну встромили ятаган.