Трагедія системних лібералів. За прогнози про 20 років стагнації Путін дасть Улюкаеву 10 років в'язниці
Коль скоро Йосип Сталін вважається в нинішній Росії ефективним менеджером, то його методи гріх не використовувати в системі державного управління — принаймні, деякі. Начебто "чорних воронків", які під покровом темряви зачищають владну вертикаль за сфабрикованими справами. Перший такий чистильник в ніч на сьогодні як раз відвіз в будинок на Арбаті міністра економічного розвитку Олексія Улюкаєва. Відзначимо це зворушливе взаєморозуміння "компетентних органів" — воно, безумовно, не випадково: розробкою міністра займалися луб'янські, тобто ФСБ, а про арешт оголосив Слідчий комітет. Його співробітники провели і перший допит.
Як випливає з повідомлення слідчого комітету росії, Улюкаєв нібито вимагав та отримав 14 листопада хабар у розмірі $2 млн за видану Мінекономрозвитку позитивну оцінку, дозволила "Роснефти" придбати належний державі пакет "Башнафти" (50% акцій). Хто дав хабар міністру, поки залишається невідомим. В даний момент він є єдиним фігурантом цієї кримінальної справи.
У цій історії дивно все. Почнемо, мабуть, з безпосереднього приводу. Що таке $2 млн російських владних колах? Сума, прямо скажемо, скромна. Можна, звичайно, пригадати анекдот — "копієчка до копієчки...", проте тут виникає нове "але". Але не у випадку, коли мова йде про операцію на таку суму. Нагадаю: "Роснєфть" викупила державну частку акцій "Башнафти" — 50,0755% — за 329,69 млрд руб., що відповідає $5,30 млрд. Брати топу на п'яти "ярдів" якихось два "ляма"? Помилуйте, це проти всіх правил пострадянського держкапіталізму. І тут ми підходимо до чергового "але": є люди і структури, з яких брати не можна. Ні мало не можна, ні багато, ні за яких обставин. Табу.
"Роснефть" — саме така структура, а її президент і путінський приятель з часів дрезденської резидентури Ігор Сєчін — саме така людина. Міг російський чиновник з четвертьвековым стажем цього не знати? І якщо він зважився на такий крок, це в компетенції психіатрів, а не слідчих. Тому прав глава РСПП Олександр Шохін, кажучи, що простіше повірити, ніби Улюкаєв збив бабусю, ганяючи по нічній Москві в "гелендвагене", ніж в історію з хабарем.
До речі, тут є ще один нюанс: який сенс і які підстави вимагати хабар за операцію, суму якої російське експертне співтовариство визнало ринкової, та ще через місяць після того, як про це заявив з трибуни форуму "Росія кличе" особисто Володимир Путін? Ні, в Кащенко, однозначно.
Але це якщо виходити зі здорового глузду, а не доцільності. Тієї самої, яка виражається в максимі "була б людина, а стаття знайдеться". ФСБ, за словами офіційного представника СК Світлани Петренко, прослуховувала телефон Улюкаєва з літа, так що часу щось нарити у чекістів було більш ніж достатньо. І тут варто відзначити наступний момент: та ж Петренко стверджує: "В його розмовах з представниками "Роснефти" при обговоренні питання приватизації "Башнафти" лунали погрози".
Улюкаєв на перших порах дійсно виступав проти участі в торгах сечинской фірми, називаючи його недоцільним, і схилявся до того, щоб підтримати "Лукойл". Дійсно, якщо мета приватизації — роздержавлення, то участь у ній держкомпанії, безумовно, має зворотний ефект (хоча б путінський прес-секретар Дмитро Пєсков і доводив, що юридично "Роснефть" такою не є, оскільки державі належать 69,5% її материнської структури — "Роснефтегаз").
Згодом, однак, Улюкаєв передумав, пославшись на те, що законодавство подібних угод не забороняє. Які б не були причини його згоди, їх точно не можна оцінити у два мільйони. Хоча б тому, що якщо без "Башнафти" на долю "Роснефти" доводилося 36% всієї російської видобутку, то з нею всі 40%. Втім, цю суму могли запропонувати йому як частина компенсаційного пакету і згодом благополучно злити (тим більше, що результати приватизації "Башнафти" жодною мірою не оскаржуються).
Тому можуть бути відразу декілька причин. По-перше, крім помсти власне Сєчіна, "особлива думка" в оцінці економічної ситуації в Росії і її перспектив. Не завжди песимістичний, але найчастіше вибивається із загального ладу. Прогнози щодо масштабів падіння економіки, завершення рецесії і початку 20 років (!) стагнації, зниження ВВП і так далі нерідко йшли врозріз з тим, що озвучували у прем'єра і президента.
Остання за часом сварка сталася у Улюкаєва з міністром фінансів Антоном Сілуановим з-за макроекономічного прогнозу в ході підготовки бюджету. Дмитро Медведєв підтримав останнього. До речі, він повинен представити бюджет на розгляд Держдуми сьогодні. Очікувалося, що після цього Улюкаєв піде у відставку: заяву він написав ще в жовтні, причому зам Улюкаєва Олексій Ведев був призначений в.о. глави відомства, як з'ясувалося, ще до арешту.
Таким чином, Улюкаєв зламав традицію не чіпати діючих міністрів хіба що де-юре, але не де-факто.
Звідси, тим не менш, слід другий пункт — на нього вказала на своїй сторінці у ФБ Наталія "Няша" Поклонська, нині заступник голови комітету Держдуми з безпеки і протидії корупції: "недоторканних в Росії немає". Правда, розуміти це слід аж ніяк не в розумінні верховенства закону, а саме в контексті чищення владної вертикалі. Чищення, що передбачає викорінення інакомислення в системі державного управління, а також заміни "старих більшовиків" і спеців "з колишніх людей" виконавцями, для яких лояльність системі тотожна лояльності Володимиру Путіну.
Більше того (і це в-третіх), справа Улюкаєва, навіть якщо він сам незручний чолі уряду, черговий удар по системним лібералам. Але якщо в ході парламентських виборів вони несли в першу чергу іміджеві втрати (згадаймо хоча б нападки на Медведєва з боку Кремля і людей з путінського ближнього кола, що перемежовувалися розмовами про його швидку відставку) заради покращення реноме президентської сили, то тепер справи серйозніше. У разі перемоги на президентських виборах у США Хілларі Клінтон медведєвська група системних лібералів могла б розраховувати на роль негласного посередника в контактах Кремля з Білим домом.
Але оскільки переміг Трамп, у московських "яструбів" з'явилася відмінна можливість якщо не вивести з гри, то ще більше послабити конкурентів. Тим більше, що їх корисність для режиму і на внутрішньому терені також під питанням: днями "Дощ" повідомляв, що у зв'язку з результатом виборів у США питання про дострокові президентські вибори в РФ в 2017 р. знятий. Стало бути, можна не розтрачувати ресурси на ігри в імітацію демократії.
Так що цю контрольовану опозицію можна засунути. Заодно зміцнивши принцип єдиноначальності і в черговий раз продемонструвавши боротьбу з корупцією. Ось ця полювання на корупціонерів, до речі, може виявитися цілком відповідним замінником для полювання на шпигунів кінця тридцятих років. Тим більше якщо врахувати, що через економічних проблем простір для корупційної ренти стрімко скорочується і ближнє коло президента — вершина харчового ланцюга — змушений проріджувати годуються сходинкою нижче.
Що, до речі, буде подаватися і як сильний сигнал. Внутрішньої аудиторії — те саме "недоторканних немає". Що ж до зовнішньої, то на інвесторів навіть посадка міністра навряд чи справить сильне враження. Вони керуються іншими міркуваннями. А ось як свідчення подальшої консолідації влади цей крок, безумовно, зацікавить і Європу, і Америку. Особливо останній, зокрема, як запрошення Трампа до розмови в дусі "двох серйозних і рішучих людей, які ламають систему". Так що арешт Улюкаєва може виявитися першим кроком на шляху до консервативної перезавантаження. Путін намагається стати Обамою навпаки. З тими ж, втім, шансами на успіх.
