Анаконда і незаймана. Африканські пристрасті в нормандському форматі

Новина, яка зробила мій день - це трагікомічна історія, що розігралася в Південній Африці. Молодята Майдиби відправляються на медовий місяць. Примітна за теперішніх часів деталь: до шлюбу вони сексом не займалися, і взагалі, наречена - незаймана. І ось, коли пристрасті розжарюються до межі, і охоплений бажанням чоловік постає перед нею в усій бойової, так би мовити, готовності, молода в панічному жаху від побаченого розбиває об його голову пляшку з вином, а потім намагається ще й придушити плюшевим ведмедиком - подарунком коханої.

В результаті містер Майдиби з черепно-мозковою травмою опиняється в лікарні, а місіс Майдиби йде в глуху несознанку, на всі розпитування відповідаючи лише, що у її обранця "великий член - довгий як огірок, волохатий і страшний, як кущ". А всього і треба було проявити трохи любопыства. Добре, припустимо, тест-драйв виявився небажаний з релігійних причин. Але поцікавитися, з чого раптом товариші по футбольній команді дали її обранцю прізвисько Анаконда, можна було?

Смішно? Ще смішніше те, що Україна - принаймні та її частина, яка живе в інформаційному просторі або хоча б часом навідується до нього, опинилася в тому ж двозначному становищі, що і місіс Майдиби. Але їй можна пробачити, як-ніяк, перший раз замужем. А що до нас... Ось, начебто всі пам'ятають прізвисько ВВП, але досі забувають про нього, пристосовуючись до контексту. І в підсумку виходить те саме - пляшкою по голові після жорсткого петтінга. Однозначно радує, що ми, а не нас, але суть від цього не змінюється.

Отже, по порядку. У суботу напередодні подачі Парижем на розгляд РБ ООН украй неприємною для Москви і Дамаска резолюції по Сирії Франсуа Олланд дає бліц-інтерв'ю журналісту TF-1 Уго Клименту, в якому заявляє про свої сумніви в доцільності зустрічі з Путіним в ході візиту в Париж, який той запланував на 19 жовтня. Повне інтерв'ю виходить ввечері в понеділок, і майже одночасно з ним помічник президента РФ Юрій Ушаков із Стамбула повідомляє РІА Новини, що 19 жовтня відбудеться зустріч в нормандському форматі. А на наступний день російський посол у Франції Олександр Орлов мчить на ефір радіо Europe-1, де просторікує про цілі візиту Путіна ("приїде говорити про чутливих речі") і як би ненароком згадує, що ці розмови будуть проходити, серед іншого за вечерею у Ангели Меркель - так-так, 19 жовтня. Гра, начебто, нескладне: мовляв, Олланд може говорити що завгодно, а зустріч все одно відбудеться, хоч і в іншому вигляді. Міжнародна ізоляція? - Не, не чули. Що говорите? Вже навіть Париж не хоче з нами знатися? - Та як же не хоче, коли зустріч призначена?

Київ, треба відзначити, від цієї нехитрої стимуляції прийшов-таки в порушення. Ця ажитація була, прямо скажемо, чудова. І заяви про те, що ми, мовляв, не давали згоди на Нормандський формат, і який у всьому цьому сенс без дорожньої карти виглядали цілком собі спокусливо. І навіть сухий коментар АП, мовляв нас ніхто й не кликав, виглядав досить пікантно. Настільки, що питання "а чи був хлопчик?", тобто, в курсі Меркель, що її секретарка вже заварює чай і дістає бутерброди з мікрохвильовки, на публіці так і не пролунав. А шкода, тому що новина ця так і не вирушила в турне по світових новинним стрічкам. Ви вірите, що в якомусь Reuters забули розповісти про гостинність німецького канцлера? Я - ні.

Правда, про підготовку саміті написав Bild - але, по-перше, без посилання на джерело, а по-друге - обмовившись, що інформації про нього з Берліна не надходило. Ну, не чудово чи що?
Цілком резонним і навіть виправданим виглядає припущення, що якесь обережне дипломатичне зондування на рахунок саміту дійсно мало місце. Росіяни ж подібно містерові Майдиби взяли і почали... ем, цим... потрясати. То загрозливо, то принадно - в даному випадку абсолютно неважливо. Пляшкою їм таки прилетіло. Та й ведмедиком теж - бо відмову Путіна їхати в Париж під приводом чого-то там духовно-невідкритого - це таке дуже виразне мукання з кляпом у роті (не вірите - знайдіть відповідну сцену в Pulp Fiction).

Ось тільки Путін - далеко не єдиний, кому перепало в цій історії. Свою пляшку отримав і Олланд - справа тільки за ведмедиком. Причому тут особисто мені абсолютно незрозуміло, заслужено чи ні. Тобто, нам, безумовно, є що пред'явити йому - і коливання "продавати чи ні Містралю Росії" в цей список взагалі не потраплять. На відміну від постійних до недавнього часу розмов про бажаність зняття санкцій з РФ. Але те, що він, начебто, наговорив в ході пленарного засідання ПАРЄ про нормалізацію ситуації на Донбасі, - насторожує.

Точніше навіть не це, а надто мале число джерел, почули фразу, яка незмінно призводить Київ у стан праведної люті: спочатку вибори, потім - кордон. Якщо порівняти звіт неназваного кореспондента "Європейської Правди" зі спічем Олланда, розміщених на сайті ПАРЄ, то схожість тональності в тому, що йдеться про Україну, видно без праці - але не більше того. У той же час, дивно, що настільки чутливе заяву - і в настільки прямолінійною формою вислизнуло від уваги всіх, хто займався висвітленням сесії ПАРЄ. Всіх - крім одного.

Везіння це чи ж тепер Київ створює привід для заяв про безглуздість зустрічей у Нормандському форматі, я говорити не беруся. Але якщо спочатку нашою метою було максимально можливе затягування переговорного процесу, і якщо ця мета, як і раніше превалює в розрахунках Банковій, то привід виходить цілком собі нічого. Вже точно витонченіше "терористів в тапках", сварганенных свого часу Москвою. Шкода тільки, якщо Олланд дійсно його дав.