Король і Путін. Салман купує Москви за 3 мільярди

Король Саудівської Аравії Салман бен Абдель Азіз аль-Сауд знаходиться зараз в Москві і провів у четвер, 5 жовтня, переговори з російським президентом Володимиром Путіним. В РФ його візит назвали історичним, оскільки, хоч Салман і бував в Росії 11 років тому, але не в якості короля СА. Та і його батько не бував. Тобто це перший візит монарха за 90 років з моменту створення саудівського держави. Інша справа, що в Москві будь намічається прогрес у відносинах з сунітським королівством завжди сприймали як щось надзвичайне.

З чим прибув монарх

Крім сотень слуг і шикарного автопарку головний саудит привіз угоди. Після зустрічі з Путіним таких було підписано 14. Вони стосуються інвестиційних фондів в сфері енергетики та високих технологій розміром в два мільярди доларів; співробітництва в дослідженні космосу, атомної енергетики, продажу ліцензії на виробництво автоматів Калашникова, 3-мільярдної угоди з постачання ЗРК С-400 "Тріумф"; співробітництва Saudi Aramco з Російським фондом прямих інвестицій і "СИБУР Холдинг" щодо реалізації проектів у сфері нафтопереробки.

Реальні цілі

Їх кілька. По-перше, як відомо, сьогодні де-факто країною керує крон-принц Мухаммед. А нинішній візит його батька Салмана в Москву - подарунок спадкоємцю, який закладає потужний базис під переговори з Кремлем в 2018 році, коли Мухаммед стане королем, а в РФ пройдуть президентські вибори.

По-друге, очікувано в главу кута поставлений питання скорочення видобутку нафти. В рамках ОПЕК мораторій діє до 2018 і в березні обом сторонам потрібно буде домовитися про продовження. Ер-Ріяд і Москву цікавить насамперед підвищення вартості на "чорне золото" до комфортних 60 доларів за "бочку". А програма мінімум - утримати ціну не нижче 50 доларів за барель.

Доходи СА після її гри на пониження в 2014 році з-за торпедування рівня видобутку сильно скоротилися. Зараз ситуація покращується, але дефіцит як і раніше перевищує 19 мільярдів доларів. У росіян ситуація ще гірша - 22,6 мільярда доларів. З іншого боку, саудитів діра в бюджеті змусила активніше працювати на енергетичну диверсифікацію, на відміну від россяин. На чому, до речі, може заробити Росатом, оскільки Ер-Ріяд зацікавлений у масовому будівництві АЕС. Для реалізації таких планів і потрібно нафтове статус-кво, яке дозволить накопичити грошенят для переходу економіки СА на інші рейки. Росії ж приплив нафтодоларів дасть можливість продовжувати фінансувати конфлікти за кордоном і кинути кістку виборцям, у чиї кишені Кремль заліз з головою, на тлі майбутніх виборів.

По-третє, скорочення видобутку нафти один з ключових елементів процесу зниження ваги Ірану в регіоні. І Салман не приховував, чого хоче від Кремля: "Безпека і стабільність регіону Затоки і Близького Сходу, найбільш затребувана необхідність, актуальна необхідність для досягнення безпеки і стабільності у світі. Це вимагає від Ірану відмови від втручання у внутрішні справи держав регіону, відмови від діяльності по дестабілізації ситуації в цьому регіоні".

Але і РФ це потрібно, оскільки, як би не пнулися в Москві, в тій же Сирії задає тон Іран. Поки Росія надає військову підтримку Асаду, шиїтський Тегеран обробляє ідеологічно алавітський Дамаск. Тому очевидно, що росіяни програють регіон ситуативно союзному Ірану. Однак і їм відмовитися від співпраці складно, з урахуванням гострого дефіциту тих країн, які готові вести справи з Росією.

По-четверте, Саудівська Аравія зацікавлена в стабілізації ситуації в Сирії, визнаючи росіян одним з ключових гравців, т. к. з Іраном переговори неможливі. Принаймні в осяжному майбутньому. Саудитам потрібні зони деескалації, щоб прокласти трубопроводи через Сирію в Європу. Правда з цього питання сторонам буде дуже складно домовитися. Торги будуть жорсткими, а ставки високими. Поки що Ер-Ріяд може запропонувати скорочення фінансування опозиційних груп в Сирії. З іншого боку, це не настільки вже привабливий товар для РФ, яка будує зовнішню політику на довгограючих конфліктах. Тому цікавіше буде для частка росіян в цих сирійських проектах СА або істотні інвестиції в російську економіку.

Пряники Салмана

Щоб внести ясність і підтвердити серйозність намірів, король прибув не з порожніми руками. Нехай і на папері. Одним із сигналів явно є купівля у Росії комплексів С-400. Такі ж росіяни постачають Ірану. Але тут з'являються саудити і кажуть: ми купимо у вас ці ЗРК. Москві то що. Оборонка дає величезні прибутки і будує палаци усім у годівниці.

І до речі. Деякі закупівлю російської зброї саудити сприйняли як спробу утерти ніс Штатам. Мовляв, Ер-Ріяд досі не відійшов після Обами і всіма силами прагне вийти зі сфери впливу Вашингтона, який, між іншим, загравав з Катаром, хоча у СА і ведених арабських монархій з еміратом зараз конфлікт. І навіть візит Трампа в Ер-Ріяд, а також багатомільярдні військові контракти не розтопили лід. Дуже сумнівно. Яку б гру не вела СА, візит Трампа став символом перезавантаження. Швидше за все, З-400 знадобилися Ер-Ріяду з метою, щоб їх не отримав Тегеран, а не тому що відчуває гостру необхідність, збивати, наприклад, ракети, що випускаються проіранськими силами Ємену. Для поповнення своїх арсеналів російський ВПК королівства-то й не потрібен, адже Ер-Ріяд закуповує більш просунуті зразки в США, Великобританії, Франції, Німеччини. Безглуздим буде відмова від цієї зброї і переклад саудівської армії (якою б вона не була) на російські озброєння. Тому 3 мільярди доларів на С-400 - стільки коштує переконати Кремль менше дружити з Тегераном.

З іншого боку, в такому світлі видніється натяк і на чергову багатоходівку у виконанні Ер-Ріяда і США, яка цілком могла бути розроблена як раз під час приїзду Трампа: використовувати фінансові проблеми РФ, щоб якось стабілізувати Сирію, посунути Іран, отримати доступ на європейський ринок і зробити Москву після поступливішою. А стурбованість Пентагону у зв'язку з купівлею С-400, про що заявила речник Міноборони Мішель Балданза, - лише гра на публіку, щоб посилити ілюзію розриву між Штатами і Саудівською Аравією. Та й сам Салман - давній союзник Вашингтона, який вже десятки років періодично вставляє Москві палиці в колеса. Наприклад, у 80-х він співпрацював з ЦРУ і Ісламабадом на тлі вторгнення "рад" у Афганістан. Принц Салман займався збором коштів у багатих саудівських сімей, які йшли на підтримку афганських моджахедів.

Тому не можна зі 100-відсотковою, навіть з 80 - або 70-відсотковою упевненістю стверджувати, що з візиту взагалі щось вийде в майбутньому. Навіть при реформатора Мухаммеда бін Салмане. Занадто часто у відносинах двох країн відбувалися різкі падіння після злетів. Згадаймо Чечню, "арабську весну", так і Сирію.