Українська історія жахів. У США сексу немає
Слідом за свідченнями екс-посла Марі Йованович три комітету Палати представників оприлюднили стенограми свідоцтв колишнього спецпредставника Держдепартаменту з питань України Курта Волкера і посла США в ЄС Гордона Сондленда. Розслідування конгресменами ймовірного тиску адміністрацією Дональда Трампа на Банкову не збавляє обертів, і, як результат, згідно з опитуванням ABC News/Washington Post, чинний президент вже програє 17% екс-віце-президенту Джо Байдену. До того ж ще і 16% опитаних республіканців зізналися, що підтримують тепер кандидати від Демпартії. Намагання примусити Україну допомогти у знищенні рейтингу Байдена дуже дорого обходяться нинішньому лідерові США. Але давайте поглянемо на іншу грань Украиногейта - на його медиасоставляющую, тобто на те, як в американській пресі висвітлюється історія і який образ створений для України.
З легкої руки американських ЗМІ Україна сприймається як "ще одна" країна третього світу. Така асоціація намертво приварена до України за відносно короткий проміжок часу. Фактично їй створений образ токсичного, неймовірно корумпованого і досить відсталої держави. Так, безумовно, корупція в Україні є - і на високому рівні, і на низовому, де постійно виправдовуються гниючої з голови рибою. Але в тому, як подається інформація про Україну в Європі і по той бік Атлантики, спостерігається певний перекіс у справедливості суджень і оцінок.
Взяти хоча б недавню публікацію The Wall Street Journal про покинула Україну наприкінці вересня місії МВФ і про те, що Фонд заморозив надання Києву фінансової допомоги. З посиланням на джерела, обізнані про хід переговорів, пише WSJ: Міжнародний валютний фонд побоюється, що Володимир Зеленський не зможе повернути виведені з банків, включаючи Приватбанк, кошти - близько $15 млрд. Також МВФ, згідно статті, турбують тісні зв'язки між Зеленським і олігархом Ігорем Коломойським. З цих причин Фонд не дуже-то вірить, що Україна виконає дані обіцянки, в тому числі з-за системної корупції. Тобто фактично мова йде про спробу тиску на українське керівництво зважаючи на його зв'язків з цілком конкретною людиною, однак WSJ подає матеріал під загальним заголовком "Стурбованість корупцією в Україні зірвала надання допомоги МВФ" (Ukraine corruption concerns stall IMF bailout). І потенційні збитки для України від цього заголовку, думається, цілком порівнянні з сумою чергової неодержаного траншу.
Безсумнівно, підстав критично писати про українське керівництво - і не тільки - більш ніж достатньо. Однак обсяг матеріалів про Україну, знаходиться зараз в трендах інформпростору США, за сукупністю виглядає як вдалбливание певних кліше.
Так, 4 листопада агентство Reuters, знову-таки посилаючись на джерела, пише: "Україна має намір звільнити прокурора, обсуждавшего Байдена з адвокатом Трампа Руді Джуліані". Мова про Костянтина Кулика, підстав для звільнення якого ще не так давно глава ГПУ Руслан Рябошапка знайти не міг. Може бути, ситуація змінилася і виник якийсь скандал, спроба покарати людину, яка, серед інших, заподіяв Україні незручність через контактів з Джуліані? Немає. Виявляється, як пише Reuters, Кулик всього-навсього не побажав проходити переатестацію, а тому буде звільнений, як і група інших прокурорів, які прийняли таке рішення. До речі, куди більш цікавою є інформація агентства про те, що ці самі "інші прокурори" вважають переатестацію чищенням і спробою Зеленського взяти ГПУ під контроль. Але ж таке в заголовок не винесеш.
Описані матеріали WSJ або Reuters в якійсь мірі більш-менш інформативні, але, повторимося, схильні до впливу загального негативного тренду українського. А є, скажімо так, "дуті" публікації з претензією на сенсаційність в рамках Украиногейта. Наприклад, 27 вересня на сайті The Washington Post опублікована стаття, що Верховна Рада може провести розслідування у зв'язку з можливими спробами адміністрації Трампа домогтися від України компромату на Байденов. При цьому матеріал базується здебільшого на словах і намірах екс-глави СБУ Валентина Наливайченка, який пройшов у парламент від "Батьківщини". І лише в кінці статті з'являється голова САП Назар Холодницький, який говорить, що якщо США запросять інформацію про Байденах і Burisma, то українська сторона в цьому допоможе.
Нічого нового, втім, у цих новинах немає. Так само Вашингтону пропонував взяти участь у розслідуванні на рівних і екс-генпрокурор Юрій Луценко. Який ККД цієї інформації в підсумку? Що стосується вирішення завдання домогтися від України розслідувань щодо Байденам, то зрушень тут немає, є лише нардеп від "Батьківщини", що збирає підписи в Раді.
До речі, про "Батьківщині". Напередодні видання The Daily Beast і Buzzfeed спекли пиріг схожий, який виявився не дуже свіжим. Були опубліковані "сенсаційні" матеріали про "таємну зустріч" Джуліані і Юлії Тимошенко в грудні 2018 р. Варто відзначити, що ніякої таємниці насправді і не було, оскільки сайт української політсили про це писав 7 грудня минулого року. І в обох публікаціях згадується навіть це повідомлення, однак при цьому у читача статті створюється враження, що зустріч Джуліані і Тимошенко - щось секретне і незвичайне.
Більш правильно акценти у висвітленні цієї події розставила газета The Washington Post, яка зосередилася на колишньому конгрессмене від Республіканської партії Роберта Лівінгстоні і його лобістській фірмі Livingston Group, посодействовавших цій зустрічі. Причому WP пише про Лівінгстоні в тому ключі, що він, ймовірно, причетний до кампанії за звільнення посла Марії Йованович, а також повідомляє про інших учасників Украиногейта в США, які або допомагали організувати поїздку Тимошенко, або з якими вона зустрічалася: працівник Держдепартаменту Крістофер Андерсон, Курт Волкер і Адам Шифф, голова комітету з розвідки Палати представників, бере участь у розслідуванні надання Трампом тиску на Україну.
Таким чином WP розкриває як би "внутрішню кухню" Украиногейта, в той час як BuzzFeed, приміром, проектує якусь конспірологію, натякаючи на можливу причетність Тимошенко, по-перше, до історії з Байденами, по-друге, до організації зустрічі Джуліані з Луценком для розмови на цю ж тему.
Клікайте, панове
Так чому ж американські ЗМІ, в тому числі користуються повагою і авторитетом, вдаються до таких стилістичним і смисловим маніпуляціям? Ні, все зрозуміло: читача потрібно залучити, і всі ЗМІ так надходять допомогою інтригуючих заголовків. Але є все ж різниця між інтригою, на чомусь базується, і інтригою, оказывающейся пшиком або ж банальним продукуванням штампом, виходячи із загального тренда.
Україна на сьогоднішній день входить в топ часом в інформаційному просторі Сполучених Штатів. І в гонитві за хайпи окремі ЗМІ прагнуть заробити на ньому пару-трійку (сотень, тисяч, мільйонів - в залежності від частки на ринку) прочитань. Неважливо, наскільки позбавленим сенсацій у результаті виявляється опублікований текст, адже читач все одно клацне і прочитає. Тобто, з одного боку, це очевидний кликбейт. З іншого - таким чином в цілому знижується якість аналітики у виданнях, на які рівняються інші як у Штатах, так і в світі.
І в додаток до єтому формується, не завжди виправдано, образ загрузнула в корупції України, від якої цивілізованого світу одні біди. Дуже добре показує стаття WSJ про МВФ. Ну, насправді, наскільки це новина, що у МВФ невдоволені корупцією в Україні? Ключовий-то меседж - Фонд, який Вашингтон регулярно використовує в якості політичного інструменту, конфліктує з Банковою з метою примусити дистанціюватися від Коломойського. Але у главу кута все одно виноситься узагальнене поняття корупції. Безумовно, репутація України підмочена, причому далеко не в останню чергу зіпсував її американський президент, який і сам не без скелетів у шафі, намагаючись натиснути на керівництво іншої країни.
Невидима корупція
Що примітно, корупція є і на Заході - в Європі і США. Просто в публічному просторі вона називається як завгодно інакше - перевищенням повноважень, нецільовим використанням коштів і т. п. Сам же термін майже не використовується, що є свого роду формою політкоректності: "У нас цивілізована держава: ми не можемо говорити про те, що у нас є корупція". Хоча дії з ознаками корупції відбувалися (і, ймовірно, продовжують відбуватися) і на Капітолійському пагорбі, і в Білому домі.
Наведемо кілька прикладів.
Нещодавно Штати депортували в Росію іноземного агента впливу Марію Бутіну. У США Бутини займалася налагодженням зв'язків з впливовими представниками істеблішменту, в чому їй допомагав активіст Республіканської партії Пол Еріксон. Куратор Бутиной в РФ виділив на ці цілі щонайменше $125 тис. За сприяння Еріксона у квітні 2015 р. Бутини побувала на конференції Національної стрілецької організації (NRA), членами якої значаться чимало видних республіканців. На конференції Бутини домовилася про візит членів NRA до Москви, який відбувся в грудні того ж року. Через два роки організувала поїздку 16 росіян на Національний молитовний сніданок у Вашингтоні, допомогла одному з російських депутатів зустрітися з вже колишнім конгресменом Даної Рорабакером. Скільки в цілому грошей пішло на організацію таких контактів і хто саме в них брав участь, американське слідство не розкриває.
Далі. Отримали свою дещицю популярності партнери Джуліані Лев Парнас і Ігор Фруман, як з'ясувалося, влили мільйони доларів в політичну систему США. Парнас, згідно з обвинувальним висновком прокуратури США, пожертвував $50 тис. на виборчу кампанію Трампа. Також компанія Global Energy Producers, яку пов'язують з Парнасом і Фруманом, перерахувала $325 тис. на рахунок протрамповской організації America First Action. В обмін на вливання Парнас зустрівся з Трампом у Білому домі, а також разом з Фруманом і з Дональдом Трампом-молодшим. Крім того, вони обіцялися зібрати $20 тис. для конгресмена, імовірно, Піта Сешнса, який і розпочав кампанію за відставку Йованович. Ще два кандидати з Невади отримали від Фрумана по $10 тис. корупцією Але ніхто ці переклади і зустрічі не назвав. Так, вони розслідуються зараз, проте це просто викликають питання махінації.
Аналогічно, слово "корупція" не прозвучало, коли в Палаті представників почали вивчати інформацію про те, що чиновники та представники іноземних урядів, можливо, бронювали номери в готелях Трампа, часом не заселяясь зовсім або займаючи лише частина кімнат. І чинили вони так з метою домогтися розташування президента США. Профільний комітет нижньої палати Конгресу допустив факт "грубого хабарництва", але не вийшов за рамки табу на слово "корупція". Що характерно, тут діє той же шаблон, що і в СРСР щодо сексу: ну немає його - і крапка.
У той же час саме "корупція" зустрічається суцільно й поруч у публікаціях американської преси, коли мова заходить про Україну. Таке навішування ярликів дуже зручно, оскільки пояснює все, не пояснюючи нічого. Щоб відіпрати пляму з репутації, підуть роки, навіть якщо корупція в Україні зменшиться до рівня країн Заходу. Це ключова відмінність в оцінці цивілізованими державами себе і навколишнього світу.
