Альтернатива для Лаврова. Навіщо німецьких опозиціонерів покликали в Москву
Користуючись внутрішніми труднощами німецької популістської партії "Альтернатива для Німеччини", Кремль намагається направити її розвиток в зручному для себе напрямку
З 8 по 10 грудня на запрошення Держдуми РФ в Москві, знехтувавши карантинні обмеження, побували два депутата Бундестагу від опозиційної партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН): співголова АдН Тіно Крупалла і експерт фракції АдН в Бундестазі з питань зовнішньої політики Армін-Пауль Хампель. Їх візит розпочався із зустрічі з головою МЗС РФ Сергієм Лавровим.
Спочатку планувалося, що в Москву приїде і співголова АдН в Бундестазі Олександр Гауланд, але він відмовився від візиту, пославшись на стан здоровʼя. З урахуванням віку Гауланда, якому 79 років, причина відмови може бути цілком реальною, тим більше що до неї зараз додалися і епідемічні побоювання. Але Гауланд і раніше під різними приводами відхиляв запрошення в Москву. Його ставлення до Росії можна назвати прагматично-двоїстим — при тому, що його батько назвав сина на честь російського царя Олександра I. Втім, 45-річний Крупалла — протеже Гауланда, який запропонував його кандидатуру замість себе рік тому, прийнявши рішення залишити пост співголови АдН в звʼязку з похилим віком.
Що являє собою АдН
"Альтернатива для Німеччини" народилася як партія протесту в 2013 р. Це відображено і в її назві, яка зʼявилася як відповідь в дусі "є така партія!" на заяву Меркель про безальтернативність фінансової допомоги Кіпру і Греції. Позиція АдН зводилася до того, що Німеччина не повинна розплачуватися за боргами інших європейських країн і повинна залишатися німецькою національною державою, а не стерильно-безликою частиною ЄС.
Згодом АдН стала кілька радикальніше. Зараз вона виступає за жорсткий контроль на зовнішніх кордонах ЄС і самої Німеччини, за негайну депортацію всіх, хто отримав відмову в притулку, і за забезпечення тих, хто отримав дозвіл залишитися, в першу чергу роботою і тільки в крайньому випадку — соціальною допомогою.
АдН також виступає за чільну роль традиційної німецької культури, відкидає ідею розведення її ісламом і скептично ставиться до боротьби з парниковими газами. Саме з її молодіжного крила висунулася "Анти-Грета", 19-річна Наомі Зайбт.
Україно-російський конфлікт в програмних документах АдН не згадується. Що стосується Росії, то АдН виступає за зняття з неї санкцій без попередніх умов, оскільки це "є передумовою міцного миру в Європі" і "в інтересах Німеччини залучити Росію в загальну структуру безпеки, не випускаючи з уваги власні інтереси, а також інтереси наших союзників". Крім того, на думку ідеологів АдН і, перш за все, вже згаданого Гауланда, активний розвиток відносин з Росією дозволить врівноважити вплив США, що, в кінцевому підсумку, забезпечить Німеччині можливість проводити власну, тобто саме німецьку зовнішню політику, повертаючись до традицій, які існували до 1914 р.
У 2017 р. АдН вперше пройшла в Бундестаг, ставши найбільшою опозиційною силою. Але в партії намітився розкол на радикальне і більш помірне крило. До найближчих парламентських виборів, що плануються на 26 вересня 2021 р., АдН потрібно визначитися з напрямком розвитку і програмними гаслами, в звʼязку з чим в її рядах точиться неабияка боротьба.
Крупалла, як і Гауланд, належить до числа радикалів, в той час як 63-річний Хампель — сірий кардинал, що вважає за краще діяти з тіні, не позначаючи публічно свою приналежність до жодної зі сторін. Другий співголова АдН, 59-річний Йорг Мойтен, що представляє помірну частину партії і свідомо лояльний до Росії, залишився вдома, "на господарстві".
Надія Лаврова
Внутрішньопартійні дискусії в АдН породжують ряд проблем у відносинах як з владою ФРН, так і з Росією, оскільки радикали, які утворили всередині неї обʼєднання "Крило", виносять на публічне обговорення вкрай незручні і табуйовані теми. Це вже призвело до звинувачення в правому екстремізмі, яке в березні озвучив на їхню адресу на спеціальній прес-конференції глава федерального відомства ФРН з охорони конституції (BfV) Томас Гальденванг. І хоча ці звинувачення виглядають явно перебільшеними, вони вже стали приводом для тиску на партію. Звичайно, для заборони "Крила", а тим більше АдН в цілому, і навіть для відкриття проти всієї партії або її частини кримінальних справ, фактів поки не вистачає. Але навіть позасудове звинувачення, висунуте BfV, дозволило офіційно виявляти держслужбовців, які перебувають в рядах "Крила", і вимагати від них або вийти з нього, або подати у відставку, а також неофіційно, але теж ефективно, пресувати членів "Крила", які не перебувають на держслужбі, чинячи тиск на їх роботодавців.
Що стосується Росії, яка бажає розвивати співпрацю з АдН, то для неї радикали створюють чималі труднощі. Москві не дуже зручно співпрацювати з політиками, які заявляють, що німцям слід повернути собі право "пишатися успіхами німецьких солдатів" в Першій і Другій світових війнах, і що 8 травня, День Перемоги в Європі, не може бути святом, оскільки це "суперечлива дата, день абсолютної поразки, втрати більшої частини Німеччини і втрати можливості вибору напрямку розвитку ", як це заявляв Гауланд, і одночасно декларувати згубність перегляду історичних оцінок Другої світової війни. І якщо приручити Гауланда Кремлю так і не вдалося, зате стосовно Крупалла така спроба може спрацювати. Особливо якщо залучити до переговорів "позафракційного прагматика" Хампеля.
Звичайно, зниження градуса радикалізму може привести до відходу з лав АдН ряду харизматичних фігур, на яких тримається успіх партії в федеральних землях, таких як Бйорн Хеке з Тюрингії, який називав меморіал Голокосту в Берліні "памʼятником ганьби". З ними буде втрачена і частина електорату. Але Москва може запропонувати компенсувати ці втрати своєю прямою і непрямою підтримкою. Ймовірно, про це і йшла розмова Крупалла і Хампеля з Лавровим, організована в перший день візиту, явно щоб задати тон подальшого спілкування з гостями. На їх приручення і схиляння до співпраці були націлені і всі заяви, зроблені з російської сторони.
Розмова з Лавровим тривала довго, скільки саме — точно невідомо, але тільки спільний обід зайняв три години. Така увага голови МЗС РФ до контакту з депутатами іноземного парламенту — велика рідкість. З ними частіше працюють представники Держдуми, тим більше, коли мова йде не про лідерів парламенту, а про представників опозиції. Іншими словами, Москву, що називається, приперло. Їй гостро необхідна група підтримки у складі нового Бундестагу.
Наскільки успішно пройшли переговори, сказати поки складно. Крім того, навіть якщо Лаврову вдалося переконати Крупалла, що далеко не очевидно, тому, в свою чергу, належить переконувати колег по радикальній фракції. Але, безсумнівно, що в Москві дуже постаралися бути максимально переконливими.
Реакція німецьких ЗМІ
"Політики з АдН виступили на великій зовнішньополітичній сцені. Натомість, відповідаючи перед пресою на питання щодо відносин між Берліном і Москвою, вони в багатьох випадках ставали на бік Росії, — пише Süddeutsche Zeitung. — Зовнішньополітичні конфліктні теми Хампель узагальнив словами "нас не стосується". Український конфлікт є, за його словами, питанням України та Росії, конфлікт в Білорусії стосується лише Москви і Мінська.
"Все, що потенційно послаблює і розколює західні демократичні країни, радує Кремль. Він позиціонує себе як жертву очолюваної Німеччиною антиросійської змови. Так, за словами глави пресслужби МЗС РФ Марії Захарової, Німеччина є "локомотивом нових санкцій проти РФ" всередині ЄС. Напевно, Кремль сподівається, що АдН зможе стримати німецький уряд ", — підсумовують автори статті.
"Представники антиєвропейської та антидемократичної німецької партії були прийняті міністром закордонних справ авторитарного російського режиму, який роками намагався вбити клин в ЄС і послабити західні демократії. Їх демонстративний прийом став нагородою за запобігливість правих популістів перед Москвою і хорошою ілюстрацією того, що Німеччина може очікувати від обох сторін, — пише Frankfurter Allgemeine Zeitung. — З російської точки зору захід, мабуть, також мав стати свого роду помстою за регулярні зустрічі німецьких політиків з російськими правозахисниками".
"У ході цієї зустрічі складно було відокремити ввічливість Лаврова по відношенню до гостей з АдН від тролінгу ним МЗС Німеччини", — пише Der Spiegel.
"Багато хто запитує, що в даному випадку криється за гостинністю Кремля? Відповідь не викличе здивування. АдН просто намагається зміцнити контакти з Росією, — пише Die Tageszeitung. — Відносини між Москвою і Берліном зараз гірше нікуди. Тому поговорити з політиками, які виступають за зняття санкцій щодо Росії і говорять про нормалізацію відносин двох країн, не помічаючи, наприклад, спробу отруєння Олексія Навального, Кремлю просто приємно. Так Москва симулює готовність до діалогу, але насправді мова йде тільки про одне: розколоти і поляризувати німецьке суспільство. І те, що АдН надає їй в цьому свою допомогу, говорить саме за себе".
Не слід, втім, переоцінювати значущість негативних оцінок візиту, даних в ЗМІ, навіть не дивлячись на їх численність. У АдН є стійкий електорат, на який така критика не зробить помітного впливу. Але цей електорат неоднорідний, що і викликало назріваючий в АдН розкол. Можливий також і сценарій, при якому радикали поведуть за собою більшу частину голосів, і навіть партійний бренд, а фракція "помірної АдН", що виживе, перетвориться в маловпливову меншість, що балансує на межі поглинання ХДС. Хоча, з іншого боку, ідея підкинути ХДС групу політиків, заздалегідь лояльних Москві, якраз і може становити лавровський "план Б".
