Білорусь таки отримає дешеву нафту з РФ. Як Лукашенко налякав Путіна Межморьем

У 1990 році, коли СРСР вже валився, лідер білоруських націоналістів Зенон Позняк висунув ідею створення так званого балтійсько-чорноморського нафтового (пізніше - нафтогазового) колектора. Тобто труби, що з'єднує Литву, Латвію, Білорусь, Україну та Молдову. Такий маршрут дозволяв би країнам-учасницям отримувати енергоносії як з Балтики, так і з Чорного моря, вибираючи найкращу для себе ціну.

Але головне - колектор повинен був забезпечити енергетичну незалежність всіх цих пострадянських країн від Росії - паливного монополіста як тоді, так і зараз. Більш того, колектор повинен був стати стрижнем нового міждержавного утворення - Балтійсько-чорноморського союзу, того самого Міжмор'я, про який багато говорять і сьогодні.

Проте в 1994 р. Зенон Позняк програв вибори Олександру Лукашенку, а в 1996-му був змушений тікати з Білорусі (зараз він живе в США). Лукашенко проголосив курс на об'єднання з РФ, в республіку хлинули дешеві російські вуглеводні, і ідея балтійсько-чорноморського нафтогазового колектора, здавалося, була похована.

Але через 25 років до неї довелося повернутися: союзу з Росією не вийшло, зате нафтові і газові війни з нею стали біля Мінська постійними.

"Український потік"

Ще на початку січня, коли РФ припинила постачання нафти на білоруські НПЗ, посол України в Білорусі Ігор Кизим заявив, що наша країна готова надати для транспортування нафти послуги трубопроводу Одеса - Броди.

І ось тепер заступник голови білоруського державного концерну "Белнефтехим" Володимир Сизов повідомив журналістам: поставки нафти на білоруські НПЗ України нафтопроводом Одеса - Броди почнуться вже в березні. Точніше, за маршрутом Одеса - Броди до точки перетину з українським відгалуженням "Дружби", а вже звідти - до Мозиря. Виходить трохи "буквою ЗЮ", але все одно набагато вигідніше, ніж везти нафту з Одеси по залізниці.

Вигідно це і Україні: зараз труба пустує, тобто збиткова. Використання трубопроводу Одеса - Броди, крім іншого, дасть Україні можливість подавати свою нафту на переробку для створення стратегічного резерву. Останнє - її обов'язок згідно з договором про асоціацію з ЄС.

"Поставки по Одеса - Броди почнуться найближчим часом, у березні. Обсяг - кілька танкерів", - сказав Сизов. За його словами, можлива закупівля як азербайджанської, так і російської нафти. Неофіційно в Мінську також говорять про казахської, румунської та навіть близькосхідної, іракської, і іранської нафти. Ну і про американську нафту, обіцяну Майком Помпео, не забули.

Нагадаємо, що з початку цього року НПЗ у Мозирі та Новополоцьку працюють на половину своєї потужності через відсутність довгострокових контрактів з російськими постачальниками: Мінськ і Москва довго сперечалися з приводу ціни на нафту в умовах російського податкового маневру в нафтовій сфері. Потім до чогось домовилися, але все одно зрозуміло, що колишніх надприбутків (завдяки нафти на 30% дешевше світової ціни) білоруським НПЗ (і бюджету) вже не бачити.

У січні-лютому нафту в Білорусь постачали тільки російські компанії Михайла Гуцерієва, якого пов'язують дружні стосунки з Олександром Лукашенко. Планувалося поставити 950 тис. т нафти. Білорусь також закупила 86 тис. т норвезької нафти - її доставляють з порту Клайпеди по залізниці. Також 11 лютого "Белнефтехим" повідомив про паркані російської технологічної нафти з транзитного нафтопроводу "Дружба" для постачання на НПЗ.

До речі, Білорусь по трубопроводу Одеса - Броди вже отримувала азербайджанську нафту в 2011 і 2016 рр.., в періоди попередніх нафтових воєн з РФ. Як вважає Ігор Тишкевич з Українського інституту майбутнього, ще в 2020 р. за цінами сировини український маршрут буде менш вигідним для Білорусі, ніж отримання нафти безпосередньо з РФ, але вже в 2021-му можна буде виходити на довгострокові контракти і обсяги.

"Балтійський потік"

Другий компонент поки що гіпотетичного балтійсько-чорноморського нафтового колектора - трубопровід Полоцьк - Вентспілс. Їм володіє компанія "ЛатРосТранс" (співвласник - російська "Транснефть"), яка в результаті судових позовів повинна Білорусі 60 млн євро. "ЛатРосТранс" в 2010 р. зупинила роботу цього трубопроводу, оборот "ЛатРосТранса" за 2019 р. - 10 млн євро.

Якщо вони програють чергову апеляцію, то або заплатять (а грошей у них немає), або "Транснефть" спробує викупити пакети акцій співвласників. Але це неможливо: не дає згоди антимонопольна служба Латвії. Залишається процедура банкрутства, в результаті чого Білорусь цілком може забрати трубу на радість латвійському бюджету.

Також доступ білоруських НПЗ до портів Балтійського моря можливий через Польщу, через використання нафтопроводу "Дружба" в реверсному режимі. Але для цього потрібні гарантовані обсяги, поки поляки не дуже хочуть брати участь, так як самі заробляють, використовуючи трубу для транзиту російської нафти. Тут буде багато залежати від того, чи відновиться російський транзит по "Дружбі" (поки до цього йде).

Москва проти

Як тільки з країн Міжмор'я знову почав бродити привид балтійсько-чорноморського нафтового колектора, в Росії кинулися миритися з Лукашенком. Спершу глава "Роснафти" 18 лютого примчав у Мінськ на переговори з білоруським президентом. Потім, 21-го, Путін особисто подзвонив і запропонував якусь знижку на нафту (до цих пір незрозуміло яку, у Мінську та Москві називають різні цифри).

Далі російська "Транснефть" повідомила, що отримала від російських компаній заявки на прокачування нафти в Білорусь на білоруські НПЗ. Нарешті, РФ офіційно підписала протокол про компенсації за брудну нафту з розрахунку $15 за барель. Це не дуже багато, менше $100 млн, тоді як Лукашенко говорив про $1 млрд збитків. Але то Лукашенко, він багато говорить...

Виходить, Москва почала йти на компроміси, а значить, Білорусь може розраховувати на цінові умови, близькі до умов минулого року (з урахуванням коливання цін на світових біржах). Питання тепер лише в тому, чи наступить офіційний Мінськ в черговий раз на старі граблі монопольних поставок дешевої нафти з РФ.

Україні зараз, напевно, саме час згадати, що вона в жовтні 2007-го підписала з Азербайджаном, Грузією, Литвою і Польщею угоду про співпрацю в енергетичному секторі. Тоді країни домовилися про створення і розвиток комерційно привабливого коридору для транспортування вуглеводнів з регіонів Каспійського моря на міжнародний ринок через Азербайджан, Грузію, Україну і Польщу.

Учасники договору також вирішили розвивати мережі транзиту, в тому числі морських перевезень і трубопровідного постачання вуглеводнями з регіону Каспійського моря. Нарешті, сторони домовилися про визначення додаткових джерел і розробці маршрутів постачання і транзиту вуглеводнів.

"Метою цієї угоди є політична підтримка освіти транспортного коридору, що визначає ступінь співробітництва між сторонами в енергетичному секторі", - говорилося в підписаному документі.

При цьому всі розуміли, що для доставки азербайджанської нафти в Європу за вказаним маршрутом потрібно використання комбінованих перевезень (залізничні та морські), що неминуче позначиться на вартості нафти. Тому також обговорювалися варіанти наповнення труби сировиною з Казахстану, Узбекистану або Туркменістану.

Сьогодні до цієї ідеї можна повернутися вже з участю Білорусі - ключовий країни для повноцінного Балтійсько-чорноморського союзу. Того самого Міжмор'я.

P. S.

До речі, ось що писали про балтійсько-чорноморський нафтової колектор російські ЗМІ в 1995 р. Написано ніби сьогодні, можна хоч зараз передрукувати - різниці ніхто особливо не побачить.