Палестинська афера. Чому ООН перейшла на бік зла

Аналіз записів із вцілілих відеокамер виявив участь палестинських співробітників агентства ООН БАПОР у погромах на території Ізраїлю 7 жовтня. Копнули глибше – дізналися більше: нині щонайменше 190 співробітників БАПОР із приблизно 30 тисяч, 13 з яких локалізовані у секторі Гази, викрито у тому, що вони є членами ХАМАС. Але навіть це тільки найвища верхівка айсберга: справжнього розслідування все ще не було.

Але БАПОР існує на внески країн-спонсорів. І у відповідь вже 18 західних держав та організацій, які несли основні витрати на його утримання, призупинили фінансування, вимагаючи розібратися у ситуації. Фінансування призупинили США ($343,9 млн. на рік), Німеччина ($202,1 млн.), Європейський Союз ($114,1 млн.), Швеція ($61 млн.), Японія ($30,2 млн.), Франція ($28,9 млн.) .), Швейцарія ($25,5 млн), Канада ($23,7 млн), Великобританія ($21,2 млн.), Нідерланди ($21,2 млн.), Австралія ($13,8 млн.), Італія ($18 млн.). ), Австрія ($8,1 млн.) Фінляндія ($7,8 млн.) Нова Зеландія ($560,8 тис.), Ісландія ($558,7 тис.), Румунія (210,7 тис.), Естонія ($90 тис.). Це ще не весь бюджет БАПОР, але більша його частина.

У відповідь оонівська бюрократія на чолі з Гутеррішем почала шантажувати світ "гуманітарною кризою" в Газі, а пропалестинське лобі в країнах, які призупинили фінансування, — чинити тиск на їхні уряди. Водночас керівництво ООН та БАПОР робить все можливе для приховування доказів співпраці БАПОР та ХАМАС.

Необхідне розслідування діяльності БАПОР, але хто його зможе провести – незрозуміло. ООН виразно не зможе, а західні країни, які взялися за таке розслідування, оголосять упередженими. Словом, глибока криза ООН — цього породження порочного зв'язку Ялти-1945 і Мюнхена-1938, вкотре вилізла назовні, представши перед світом у всій красі.

Що таке БАПОР

БАПОР (англ. UNRWA) — агентство ООН, чиєю заявленою метою є допомога палестинським біженцям та їх захист.

Загалом у світі на першу половину 2023 року налічувалося 114 мільйонів осіб, які офіційно визнані біженцями. Насправді їх, звісно, набагато більше. Палестинських біженців – 4,7 мільйона осіб – менше ніж 5% від загального офіційного числа.

Справами всіх біженців, окрім палестинських, займається Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ). Справами палестинських – окремо створене агентство. Число співробітників УВКБ — 21 тисяча осіб. Число співробітників БАПОР — 30 тисяч. Бюджет УВКБ – менше мільярда доларів. Бюджет БАПОР — 1,3 мільярди доларів. Відповідно, на кожного простого біженця припадає $8, а на палестинського біженця преміум-класу — $276. А ще палестинські біженці — єдині у світі, чий статус автоматично передається у спадок, а також у рамках укладання шлюбу з небіженцем.

Незважаючи на величезний бюджет, що виділяється десятиліттями, грошей БАПОР катастрофічно не вистачає. Що не дивно, оскільки більшість бюджету агентства витрачається на утримання ХАМАС – наприклад, на будівництво мережі підземних тунелів під Газою; істотна частина привласнюється верхівкою ХАМАС — вони всі мільярдери, і в Газі, природно, не живуть, щось проїдається чиновниками ООН, які отримують величезні зарплати, а щось ними розкрадається. У результаті на власне "палестинських біженців", які насправді ніякі не біженці, а живий щит, що використовується ХАМАС у війні з Ізраїлем, не залишається майже нічого. І БАПОР постійно нишпорить у пошуках додаткового фінансування. Але жодне збільшення фінансування не змінить ситуацію без повного демонтажу БАПОР, який по суті став фінансовим підрозділом ХАМАС.

Розкрадання коштів БАПОР та їх нецільове використання очевидні — але щоб схопити розкрадачів і спонсорів тероризму за руку, очевидності недостатньо. Потрібно зібрати системну доказову основу. А це вкрай складно, оскільки існуючий стан справ цілком влаштовує антизахідний блок, що склався в ООН, а також антиізраїльський блок, інтереси якого в даній ситуації збігаються. Це забезпечує чиновникам БАПОР стійку підтримку в рамках як Радбезу, так і Генасамблеї ООН.

Що можна було б зробити

Спойлер: але Захід для цього не вистачить рішучості.

Оскільки ключовими донорами ООН, і БАПОР зокрема, є західні країни, найбільш вірною позицією стала б відмова від фінансування БАПОР, що триває, аж до виконання низки умов.

- відходу всієї верхівки ООН на чолі з Гутеррішем з формулюванням "у зв'язку зі втратою довіри";

- розформування БАПОР у його окремому від УВКБ вигляді, із звільненням усіх нинішніх працівників. І з подальшим відтворенням з новим штатом, як підрозділ УВКБ, із загальним з УВКБ бюджетом;

- призначення комісії з контролю за витрачанням коштів БАПОР із представників найбільших донорів, з правом призупинити надходження коштів на рахунки БАПОР у будь-який момент, у будь-якій неясній ситуації, аж до повного її прояснення. Так, щоб випадки "ми приїхали перевірити об'єкт, а нас не пустили якісь озброєні люди" були б неможливими. Не пустили – одразу ж закінчилися гроші. І доти, доки не пустять, а озброєних людей, які перешкоджали роботі перевіряльників, не встановлять і не затримають, грошей не буде. Нічого страшного, якщо це займе багато часу, донори зачекають. Якщо знадобиться – вони зачекають і на рік, і на два, і на три… Гуманітарна катастрофа? Ні, не чули. Є арабські країни, які співчувають палестинцям, є Росія, Китай, Іран. Є КНДР нарешті. Ніхто не зможе заборонити їм наповнювати бюджет УВКБ з позначкою "для БАПОР".

А фінансувати безпосередньо, оминаючи ООН – можна? Ні, не можна – Ізраїль буде проти.

Ось, до речі, про Ізраїль: частину бюджету оновленого БАПОР, що виділяється на Газу, потрібно в обов'язковому порядку спрямовувати на демонтаж інженерних споруд, збудованих ХАМАС. Заодно у населення Гази, яке жорстоко страждає від безробіття, з'явиться і робота: засипати і затоплювати тунелі. А за правильним перебігом робіт зможуть простежити інспектори ЦАХАЛ — напевно, вони не відмовлять БАПОР у цій послузі.

Доречною та своєчасною була б і публічна заява з боку групи країн-донорів, яка покладає на нинішнє керівництво ООН та БАПОР пряму відповідальність і за багаторічне фінансування ХАМАС, і за події 7 жовтня, і за все, що за ними було.

Цей вихід очевидний, і, за належної наполегливості, приніс би ефект. Але Захід надто сильно загрузнув зараз у власних кризах, щоб серйозно взятися за ООНівську бюрократію, влаштувавши їй показову прочуханку перед усім світом. Подібна акція загрожує серйозними дискусіями в ООН, під час яких вилізуть й інші проблеми цієї організації. Зокрема, незаконність перебування Росії як у складі ООН, як такої, так і у складі Ради безпеки, як постійний член з правом вето. У результаті все прийде до серії голосувань на Генасамблеях, з неясним для Заходу результатом, і неілюзорними шансами програти. На такий ризик Захід піти не може, а отже, the show must go UN. І тому скандал з БАПОР, з ймовірністю, близькою до 100%, спустять на гальмах.

Чому ООН порушує власний Статут

Тут все очевидно. Рівність прав усіх країн-членів ООН із самого початку прирікала цю організацію на нездатність до ефективних дій, залишаючи за нею роль дипломатичного клубу для обміну думками і не більше. У міру інституалізації країн Третього світу в систему міжнародних відносин ця трансформація набула свого нинішнього, потворно-закінченого вигляду. Окрім того, ооновська бюрократія, зміцнившись, оформилася як самостійний гравець. Як і будь-які інші бюрократи, це їхня загальна властивість, оонівські функціонери ловлять у вітрила будь-який попутний вітер. Вітри ж, що дмуть зараз в ООН, мають стійкий антизахідний напрямок. Просто тому, що незахідних країн там явно більше, а антизахідний блок, загнаний у кут наростаючими економічними труднощами, які, в міру технологічного розвитку світу, набули для нього екзистенційного характеру, стає дедалі агресивнішим. Причини зростання його агресивності також очевидні: відсталий анти-Захід швидко програє Заходу, економічно і технологічно. Єдиний шанс антизахідного блоку зміцнити свої позиції, і продовжити існування своїх режимів – розгойдати ситуацію у світі та обрушити посткапіталістичну трансформацію розвинутих країн за рахунок спалювання їх ресурсів у багатьох локальних конфліктах. Момент для цього зараз найсприятливіший, оскільки трансформація Заходу породжує всередині нього складну кризу структурної зміни та зростання. Як наслідок, західна відповідь на дії чотирьох головних антизахідних гравців — Китаю, Росії, Ірану та КНДР, навколо яких групуються решта антизахідних сил, включаючи ХАМАС, — виявляється максимально ослабленою. Зокрема це відбувається і в ООН.