Пеклова сотня. Як тане популяція зрадників України

Як вже писала "ДС", на околиці Хасавюрта (Дагестан) загинули два офіцери кримської "Альфи", зрадили Україну в 2014 р.

За словами Юрія Бутусова, дагестанські партизани знищили оголошених в Україні в розшук за дезертирство підполковників Олександра Байбутлова і Дениса Ракицького (обидва 1977 р. народження), які так само, як і 90% складу СБУ в Криму, перейшли на бік окупантів. У 2016-му обидва були нагороджені медаллю "За повернення Криму" (Ракицький отримав відзнаку "За хоробрість") і відправлені будувати "русский мир" на Кавказ. Там їх, як і інших зрадників, для перевірки лояльності посилали на найнебезпечніші завдання. Не стало винятком і останнє: "зачистка" в селищі Балюрт Хасавюртівського району Дагестану. Зрадників України направили перевірити підвал в будинку Алі Батраева, який перебував під наглядом агентів ФСБ після вбивства російським спецназом його рідного брата. На відміну від колишніх есбеушників господар будинку зрадником не став і ховається у нього в підвалі відомого учасника чеченського опору Дахмана Шабанова не видав. Перевіряти підвал довелося дезертирам, що і стало останнім завданням: Шабанов вибрав смерть полоні. Беззбройний Батраев був розстріляний на місці.

Випадок під Хасавюртом - далеко не перший приклад незавидної долі тих, хто в 2014 р. змінив присяги, даної народу України. Багато з них були покарані відданими ними товаришами по зброї. Як, наприклад, брав участь у розгоні Майдану колишній боєць Внутрішніх військ з Харцизька Михайло Требушков, який вступив в сепаратистську банду "Схід". Його, як і залишився в Криму, а після приєднався до терористам з ДНР колишнього капітана ЗСУ Ігоря Василега, відплата наздогнала в березні минулого року під Авдіївка.

Зрадники України також гинули, допомагаючи Путіну відвернути увагу світового співтовариства від своїх злочинів в Україні (шляхом ескалації сирійського конфлікту). Так, у листопаді 2015 р. на Близькому Сході загинув Володимир Жук, капітан другого рангу, командир 102-го загону спеціального призначення ВМФ Росії. У 2014 р. він обіймав посаду командира 801-го окремого загону боротьби з підводними диверсійними силами та засобами ВМС України. А за місяць до цього Головне управління розвідки Міноборони України повідомило, що в окупований Севастополь з Сирії доставили тіла 26 російських військовослужбовців. Вони служили в 810-ї окремої бригади морської піхоти Берегових військ ЧФ РФ і загинули в результаті бойових дій. Скільки серед них колишніх українських військовослужбовців - не уточнюється, але зв'язок цих смертей із російською агресією в Україні очевидна: Путіну не треба було б так сильно доводити свою потрібність світової спільноти на Близькому Сході, якби не вона. Нещодавно стало відомо про смерті в Сирії ще одного колишнього українського військовослужбовця. Правда, він перейшов у російську армію не в 2014-му, а після того, як відслужив строкову службу в ЗСУ в 2016 р. Але і для нього підписання контракту з армією країни агресора закінчилося плачевно: 2 червня нинішнього року Сергія Вольнова відправили в Сирію, де всього через тиждень він загинув.

А вже зовсім недавно (13 серпня) українська розвідка повідомила, що в складі контингенту ЗС РФ в Сирії загинули вісім бойовиків, що воювали на стороні ДНР. Невідомо, чи були серед них змінили української присяги. Повідомлялося лише, що загиблі не були громадянами РФ, так що, швидше за все, були вихідцями з Донбасу чи Криму.

Відрізнялися зрадники України в Сирії і тим, що "зливали" у відкритий доступ секретні відомості, як це зробив морпех-перебіжчик Микита Горевий. Його фотографії в соцмережах дозволили визначити місцезнаходження опорного пункту тієї ж 810-ї окремої бригади морської піхоти Берегових військ ЧФ РФ в 7 кілометрах від авіабази Хмеймим. Як склалася його доля після цього, невідомо.

Але й у тих зрадників, які поки що не стали гарматним м'ясом, вистачає приводів пошкодувати про те, що не залишилися вірними присязі. Від Чорного моря до Білого потягнулися не по своїй волі:

- колишній начальник другого відділу головного відділу контррозвідки севастопольського управління СБУ, підполковник Сергій Цесельський (служить у Карелії),

- екс-оперуповноважений головного відділу військової контррозвідки СБУ в Севастополі, старший лейтенант Олексій Ваврик (служить в Мурманську),

- колишній провідний спеціаліст організаційно-інформаційного сектора цього ж відділу Анатолій Ковалевич (там же),

- екс-начальник сектору, підполковник Роман Осика (там же),

- колишній оперуповноважений управління СБУ в Севастополі, старший лейтенант Микола Захарюгин (р. Кандалакша Мурманської області),

- колишній старший оперуповноважений з особливих важливим об'єктам головного відділу військової контррозвідки СБУ в Севастополі Олександр Бориславський (р. Сєвєроморськ Мурманської області).

Не стримали (як і в попередніх випадках) обіцянки не переводити від теплого моря до холодного окупанти та колишніх співробітників відділу військової контррозвідки управління СБУ в Севастополі, капітана другого рангу Віталія Аністратенко і капітан-лейтенанта Сергія Лавренова, несучих тепер службу на Камчатці.

До холодних морях відправляються і зрадники, які раніше служили у Збройних силах України. ГУР МОУ повідомило в лютому цього року про перекидання на кримський аеродром Кача п'яти нових льотних екіпажів для літаків-амфібій Бе-12 та військово-транспортних літаків Ан-26. А замінні ними екіпажі з колишніх українських військових поїдуть служити в складі Північного флоту РФ.

Але більше всього шансів повторити шлях двох ославившихся підполковників у їх севастопольських колег:

- колишнього начальника сектору кадрового забезпечення Управління військової контррозвідки кримського главку СБУ Сергія Бережного, який був переведений у Владикавказ (Північна Осетія), де і зараз служить,

- колишнього старшого оперуповноваженого з особливо важливих об'єктах відділу військової контррозвідки управління СБУ в Севастополі, підполковника Віталія Тихонова (той же Владикавказ),

- екс-начальника першого сектору відділу по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю севастопольського управління СБУ, майора Дениса Насипаного (відправлений в Дагестан).

А ось доля їх колишнього начальника, полковника Петра Зими, очолював перед анексією севастопольське СБУ і призначеного 2 березня 2014 р. Гобліном-Аксьоновим керувати спецслужбами всього Криму, може опинитися в руках українських силовиків. Останнє відоме місце його роботи - глава "держбезпеки ДНР", куди він потрапив після недовгої служби в московських підрозділах ФСБ. В Україні його чекає суд не тільки за дезертирство, але і за активну допомогу окупантам під час незаконного анексії Криму.

Що ж, почекаємо.