Аахенський формат. Макрон і Меркель замінили Путіна Волкером

10 травня в Аахені відбулася зустріч президента Петра Порошенка, канцлера ФРН Ангели Меркель і лідера Франції Емманюель Макрона, яку деякі охрестили "Нормандія мінус один", що невірно. Однак, безумовно, переговори є заділом для зустрічі власне "нормандської четвірки". І навіть для чогось більшого в геополітичному масштабі.

Символічно, що зустріч пройшла в Аахені, колишньої столиці імперії Карла Великого, премії імені якого удостоївся Макрон. Аахен називають столицею Першого рейху, і він також є столицею Франкської імперії. У такому світлі зустріч натякає на якесь повернення до загальним для Франції та Німеччини коріння, до витоків могутності Європи в контексті українського питання, так і в загальноєвропейському. І місію по зміцненню Євросоюзу Берлін і Париж символічно ділять на двох.

Якщо розглядати зустріч з позиції інтересів України, то одним із сигналів, що ретранслюються Києвом, було єдність з Європою. Фраза президента "проукраїнська коаліція буде говорити одним голосом" - ключова. А сам по собі візит Порошенка - свідчення того, що Україна не забута в ЄС, її протистояння з Росією, як і раніше залишається в топі порядку денному європейської політики.

Щоб поставити тут крапку, український президент під час зустрічі з президентом Європейської Дональдом Туском закликав блок ввести нові санкції відносно Росії в тон з діями Вашингтона. Новий пакет заходів став би підтвердженням єдності ЄС в питанні тиску на РФ і готовність рухатися далі в цьому напрямку. Хоча не можна сказати, що Європа озирається по сторонах, щоб у зручний момент втекти. Ні, навпаки спостерігається яскраво виражена недовіра до Кремля і його вигадкам. Особливо після подій у Солсбері і Думі. Щоправда окремі фігури в ПАРЄ і реванш Сільвіо Берлусконі в Італії створюють певною мірою тривожну атмосферу.

Але повернемося все ж до зустрічі Порошенка з Меркель і Макроном. Він також піднімав ще одне гостре питання - рух України в напрямку до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Зрушення є. І є деструктивна позиція Будапешта, проводить свою мовну вендету шляхом зриву засідань комісії Україна-НАТО, ніж тішить Москви. Очевидно, що Порошенко обговорював поведінка Угорщини з фронтменами блоку в контексті, мовляв, вплинути на Віктора Орбана, якого 10 травня знову переобрали прем'єр-міністром. Тим більше, що глава угорського уряду псує нерви не тільки Україні, але і Європі своєю антимігрантською риторикою і політикою, і Штатам - війною з Центрально-Європейським університетом Джорджа Сороса.

Основне ж місце в аахенских переговорах займала підготовка зустрічі "нормандської четвірки" на рівні лідерів країн. Всі деталі Порошенко обговорив з Меркель і Макроном, а 18 та 23 травня вони будуть уламувати Путіна на проведення цього саміту. Пора б уже, адже останній був у минулому році. За словами Порошенка, найбільш імовірним місцем його проведення є Париж. Досить з недавніх пір негостинний, до речі, місто для кремлівських переговірників і особисто Путіна. То Франсуа Олланд не захотів зустрічатися з ним у жовтні 2016 року, тому в підсумку кремлівський самодержець не поїхав у столицю Франції; то Макрон, який не забув і не пробачив інсинуацій російських пропагандистів під час виборів, влаштував крижаний душ президента РФ в розпал літа рік. А трохи раніше - в березні 2017-го, нагадаємо, в Парижі проходила зустріч "четвірки" на рівні политсоветников, яку російська сторона демонстративно проігнорувала. Загалом, як-то не щастить Москві з Парижем.

До речі, виходячи з вчорашньої заяви міністра закордонних справ Німеччини Хайко Маасу під час зустрічі з російським колегою Сергієм Лавровим, Берлін і Париж мають намір чітко розділити "нормандський формат" між собою. Лідерам країн "четвірки" відвели французьку столицю, а ось глав зовнішньополітичних відомств - Берлін. Саме там Маас запропонував зустрітись. Лавров ніби як не проти. Глава МЗС ФРН заявив у четвер, що хоче надати "нову динаміку" мінським процесу. Іншими словами, перезавантажити його. При цьому якщо з боку Франції основним двигуном нормандського процесу є сам Макрон, то у Меркель в колоді, як бачимо, є ще й сповнений ентузіазму Маас. І його позиція, можливо обумовлена особистими амбіціями, значною мірою відрізняється від підходу Франка-Вальтера Штайнмайера і Зігмара Габріеля до вирішення українського-російського конфлікту.

Так чи інакше, Франція і Німеччина докладає чималі зусилля для виведення "нормандського формату" зі стану коми - тим більше що справи з переговорами за участю спецпредставника Держдепартаменту Курта Волкера і радника Путіна Владислава Суркова йдуть не краще.

Може здатися, що Берлін і Париж перетягують на себе ковдру у вирішенні російсько-українського конфлікту, намагаючись посунути Штати. В піку Вашингтону з-за його іранського рішення, а також війни мит. Хоча не все так просто. Канцлер і президент формують, або якщо хочете, відроджують, ще один центр світової політики. Але не в противагу США, а паралельно. Меркель учора також повторила своє висловлювання про те, що Європі потрібно не сподіватися на захист Сполучених Штатів, а самостійно працювати в цьому напрямку. Аналогічну заяву зробив і Макрон.

Заяви двох лідерів говорять не про проведення риси по Атлантиці, не про розкол, а навпаки про консолідацію, чудовою ілюстрацією чого став освітлений до Дня Європи в кольори ЄС Эмпайер Стейт Білдінг в Нью-Йорку, рідному місті Трампа.

Щось подібне Білий дім і Обами, і Трампа робить на Близькому Сході, плекаючи тісну співпрацю зі своїми союзниками. Зокрема, Ізраїлю, заткнувшего Москви за пояс на цьому тижні, і Саудівської Аравії. Такий підхід ефективніший, оскільки Штатам не доведеться тягнути лямку самостійно.

Незважаючи на існуючі розбіжності у поглядах на мита і іранське питання (нагадаємо, в ЄС засуджують вихід Трампа з ядерної угоди і закликають Тегеран не приймати все так близько до серця), не заважають протиріччя координації Вашингтона і Брюсселя (читаємо, Парижа і Берліна) в питанні протидії Москві. Ніхто не перетягує ковдру - швидше дошивають величезний клапоть. Тим більше, що останнім часом, після виборів Путіна, в медіапросторі помітно пожвавився Волкер. Він до всього іншого 14 травня прибуде в Україну. Так що гра поновилася, і в ній беруть участь і Штати, і Німеччина, і Франція.

Можливі переговори "нормандському форматі" можуть виявитися марною тратою часу. Це потрібно допускати, пам'ятаючи про те, як у Кремлі люблять брикнути. Важливо розуміти, що суть зустрічі буде узгоджена заздалегідь - під час вищезазначених переговорів з Путіним лідерів Франції та Німеччини. У Кремлі ж уже заявили, що ніяких пропозицій не отримували. "Дійсно, пауза вже досить велика в нормандському процесі виникла з різних причин. Тому будемо чекати якихось конкретних ініціатив", - заявив Пєсков, товсто натякаючи: ви пропонуйте, ми слухаємо. А Лавров, у свою чергу, привніс конкретику щодо торгів. Це звичайно ж "Північний потік-2". Зі слів голови Мзс РФ слід, що Москва хоче цей трубопровід, а натомість готова зберегти транзит газу через Україну. Меркель буде жонглювати цим питанням, використовуючи трубу через Балтію в якості примусу Росії погодитися на місію ООН на Донбасі. І не в "обрізаному форматі", на якому наполягає Кремль. Щоб підсолодити пілюлю, Росії можуть запропонувати невелику пом'якшення санкцій, а в іншому випадку - їх посилення. Паралельно слід очікувати синхронного тиску і з боку Волкера.