48 годин. Чи наважиться Іран на війну з Ізраїлем

Американське видання Vox 4 квітня з посиланням на джерела в ЦРУ і арабських країнах повідомило про те, що Іран впродовж 48 годин може почати військову операцію проти Ізраїлю. Видання, зокрема посилаючись на ліванський телеканал Al Mayadeen, також пише, що Тегеран начебто планує запустити по стратегічних об’єктам Ізраїлю "дощ" з беспілотників і ракет.

З погрозами на адресу "сіоністів", при чому на івриті, виступив і верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї. 

Причина бурхливої реакції Тегерану і початку ймовірної військової атаки – це авіаудар ізраїльських ВПС по будівлі іранського консульства у Дамаску 1 квітня, внаслідок чого були ліквідовані сім офіцерів "Аль-Кудс", спецпідрозділу Корпусу вартових ісламської революції (КВІР). Це еліта серед еліт, яка, зокрема, відповідала за операції Ірану в Сирії і Лівані.

І тут маємо зазначити, що саме 9 квітня, тобто в останній день Рамадану, Іран масово святкує "всесвітній день "Аль-Кудс". Враховуючи нищівний удар по репутації режиму аятол, Тегеран цілком може бути вимушений зіграти в символізм дат.

Іранські каштанотягачі

З 7 жовтня, з початку нападу проіранських проксі-сил на Ізраїль, режим аятол старанно робив вигляд, що хоч він є суцільно на боці палестинців і традиційно палає ненавистю до Ізраїлю, але нібито не причетний до цієї агресії.

Водночас інформаційним простором ширилися докази його участі у цій війні і безпосередньої підтримки палестинських терористичних угруповань на кшталт ХАМАСу чи "Ісламського джихаду"; бойовиків ліванської "Хізболли", які обстрілювали і обстрілюють північні районі Ізраїлю; єменських хуситів, що створили серйозну загрозу судноплавству у Червоному морі і запускають беспілотники у напрямку Ізраїлю; а також бойовиків в Сирії та Іраку, які окрім того завдавали ударів по військовим об’єктам США в цій країні.

Окрім того зараз Тегеран намагається створити ще один фронт на схід від Ізраїлю – в Йорданії, де він, по-перше, активно підбурює місцевих палестинців до протестів проти Ізраїлю і давнього союзника США і Великої Британії – короля Абдалли ІІ; по-друге, намагається підготувати бойовиків для вторгнення до Юдеї і Самарії.

Полювання на КВІР

Попри заперечення Ірану, його роль у конфлікті є очевидною і для Єрусалиму, і для союзників Ізраїлю. Тож немає нічого дивного в тому, що Ізраїль на додачу до операцій проти іранських проксі-сил визначив своїми цілями офіцерів КВІР.

Починаючи з 7 жовтня минулого року ізраїльська армія ліквідувала вже 18 командирів і військових радників КВІР переважно на території Сирії.

Авіаудар ВПС Ізраїлю по дипмісії Ірану в Дамаску 1 квітня – черговий епізод полювання на іранських ляльководів. Однак він є також є найбільш руйнівним, в тому числі з точку зору кількості втрат Ірану, адже одномоментно було ліквідовано одразу сім топових офіцерів КВІР, в тому числі командувача "Аль-Кудс" і його заступника в Сирії та Лівані – Мохаммада-Резу Захеді і Мохаммада-Хаді Хаджі-Рахімі.

Аятоли в шпагаті

Інцидент 1 квітня поставив іранський теократичний режим у вкрай складне становище, адже рішучої відповіді від нього зараз вимагають не тільки місцеві "яструби", але й його критики.

Зазначимо, не помститися Іран просто не може. Але йому треба ухвалити важке рішення – чи припиняти вже свій аналог кремлівської гри в "настамнєт", чи віднайти такі варіанти "священної помсти сіоністам", яка не свідчила про слабкість Тегерану. Гіпотетичні варіанти можуть включати в себе "відповідь" у вигляді відтермінованих спланованих акцій чи ураження не стратегічних об’єктів, а, наприклад, ізраїльських дипмісій чи окремих осіб; і до ще більшої активізації своїх проксі або ж до повномасштабної війни з Ізраїлем.

Насправді ж перший і останній сценарії видаються найменш вірогідними. Перший – бо "яструби" і не тільки вимагаються реакції тут і зараз. Останній – бо Іран, скажімо так, "не потягне" повномасштабну війну з Ізраїлем.

До того ж існує ризик ескалації у відносинах зі Сполученими Штатами, які, хай і тиснуть на Єрусалим в питанні припинення вогню чи засуджують окремі його військові дії (на кшталт удару по гуманітарному конвою World Central Kitchen у місті Рафах), проте водночас, за даними The Washington Post, таємно схвалили передачу Ізраїлю 25 винищувачів F-35A і 1800 бомб MK84 і 500 бомб MK82. І ці бомби цілком можуть полетіти до стратегічних об’єктів вже Ірану. Хоча навряд адміністрація Джо Байдена, яка зараз з головою пішла у передвиборчі перегони, санкціонує певні кардинальні кроки, хіба обмежиться ударами у відповідь в разі чергових атак проіранських сил на американські об’єкти.

Тому найімовірнішими сценаріями розвитку події лишаються активізації бойовиків "Хізболли", хуситів, іракських і сирійських бойовиків і, звісно ж, палестинських угруповань; і, з іншого боку, якась імітація рішучої помсти. Як це було, для прикладу, з тріумфальним нібито ураженням Іраном "об’єкту МОССАДу" в Ербілі, столиці Іракського Курдистану.

До речі, не виключено, що Тегеран реалізує обидва сценарії одночасно.

Ще один важливий момент: окрім безпосередньої шкоди від гіпотетичних ударів тієї ж ізраїльської авіації ескалація між Тегераном та Єрусалимом може призвести до серйозних політичних зрушень в регіоні. А саме прискорити зближення двох союзників США — Ізраїлю із Саудівською Аравією, попри те, що Ер-Ріяд не так давно вирішив стабілізувати відносини із Тегераном.

Правда також треба зважати на те, що союзниця Ірану Росія, чия причетність до нападу 7 жовтня вже погіршила взаємовідносини із Ізраїлем, радше за все підштовхуватиме Іран до ескалації, прагнучі створити Штатам більше проблем на Близькому Сході.

З іншого боку, всі ці чинники також можуть обумовити більш чітку позицію Ізраїлю у низці питань, зокрема і у ставленні до РФ та розв’язаній нею війни проти України. Особливо, якщо Іран застосує проти Ізраїлю російську зброю, передану в обмін на БПЛА. Аж до підтримки Ізраїлем, та й Саудівською Аравією української формули миру.