Олланд в бездушному залі Мінська. Три лідера, Путін і його ліжко
Газета "Тиждень" опублікувала одкровення екс-президента Франції Франсуа Олланда про лідера РФ Володимира Путіна і про переговори в Мінську в 2015 році з книги колишнього учасника переговорів у рамках "нормандського формату" - "Уроки влади" (Les leçons du pouvoir). Мемуари Олланда, які можна придбати на Amazon за 22 євро, насправді з'явилися на книжкових полицях Франції ще в квітні цього року. До цього часу продано 100 тис. примірників. Сам автор встиг поїздити по країні презентуючи і підписуючи твір, а французькі і англомовні ЗМІ минулої весни, та й на початку літа, приділяли чимало уваги мемуарів. І тепер з частиною, присвяченій Україні, пощастило ознайомитися і, власне, українцям.
Насправді ті кілька сторінок про Україну - дуже цікаве чтиво. Не скандальне по своїй суті, але вкрай цікава і промовиста. Однак крім того уривок з мемуарів, з яким ознайомили українців, цілком може стати елементом інформаційного впливу. Не з боку, звичайно, колег з "Тижня", але сам по собі і в руках тієї ж Банкової, якщо забажає.
Олланд згадує про "довгої ночі з 11 на 12 лютого", коли в "бездушному залі" Палацу Незалежності в Мінську зустрілися він сам, а також канцлер ФРН Ангела Меркель, президент України Петро Порошенко і господар Кремля Володимир Путін. Екс-лідер Франції постає в образі літописця - учасника переговорів, але насамперед спостерігача, оскільки "виховували" Путіна Порошенко і Меркель, домагаючись режиму припинення вогню. Олланд був незадоволений скасуванням вечері і "жахливими бутербродами", однак розумів, що на кону стоїть дуже багато. В цілому ж, слід виділити наступні персони, выгадывающие або, навпаки, програють від публікації даного уривка - це Порошенко, Меркель, Путін, і, в перспективі, Емманюель Макрон.
Путін
У своїй книзі Олланд детально описав поведінку президента РФ під час тих знакових переговорів. Подача і контекст демонструють, що у Європи тоді не було ілюзій щодо намірів Кремля щодо України. І щодо того, що ватажки бойовиків на Донбасі були самостійними фігурами, в чому намагалися і намагаються досі переконати всіх в Росії. Ну, і розповідь Олланда дає уявлення про негативне сприйняття поведінки, в тому числі і брехня, російського президента європейськими лідерами.
"Наміри Володимира Путіна були цілком очевидними, - пише екс-президент. - Він хотів зберегти свій вплив на російськомовні регіони і максимально послабити проєвропейську владу в Києві... Я швидко зрозумів, що Путін хоче виграти час і відстрочити припинення вогню на якомога пізніший час, щоб дати можливість сепаратистам оточити українську армію і завоювати додаткові позиції".
Олланд звернув увагу на те, як Путін спочатку твердив, що не має прямого зв'язку з ватажками "ЛДНР", але при цьому пізніше, вранці 12 лютого "після безсонної ночі", декілька разів виходив із зали, щоб "проконсультуватися" з ними. "Їхні емісари теж в Мінську. Де саме? В якомусь готелі чи в сусідньому з нами кабінеті? Принаймні ми так і не побачили", - зазначає колишній президент Франції. Другий раунд консультацій" стався, коли Путіну пригрозили ізоляцією. Той вийшов, щоб подзвонити, а після повернення заявив, що бойовики, з яким він, мовляв, незнайомий, згодні на припинення вогню, відведення озброєння і обмін полоненими.
Що стосується хамської поведінки Путіна, то Олланд, судячи з усього, дуже зачепило те, що коли Путін у перший раз йшов "консультуватися" з ватажками фейкових республік, то пропав на два години. Поки інші учасники переговорів дрімали в кріслах, очікуючи четвертого, "він влаштувався у великому кабінеті з ліжком" і поспав кілька годин.
Автор мемуарів крім опису ходу зустрічі поділився своїми висновками про суть нинішнього протистояння між Заходом і Росією. На його думку, він відрізняється від періоду холодної війни, оскільки зараз іде мова про боротьбу національних інтересів". Путін, зазначає Олланд, прагне спровокувати конфлікти в "незалежних, але ослаблених" Україні, Грузії, Молдові та Азербайджані біля своїх кордонів, щоб створити "сіру зону". "Путін залякує, щоб зручніше вести переговори. Він не завойовує, а відкушує території", - резюмує Олланд.
Однак свою оцінку лідеру РФ Олланд дає не тільки, описуючи події 11-12 лютого 2015 року. Ще раніше, у квітні, французька газета Le Nouvel Observateur призвела уривки з книги, присвячені вражень екс-президента від особистих зустрічей з Путіним. Так, він згадують свою, "без сумнівів", найскладнішу зустріч з російським лідером в червні 2012 року. Олланд називає його цинічним, "сильним і загадковим" людиною, і, в той же час, двоїстим, що грає в "поганого", то в "доброго поліцейського", то насторожує співрозмовника, то зваблюючи його.
Звабити Олланда Путін намагався щонайменше двічі. Перший раз - перевіреним способом - під час зустрічі в Єлисейському палаці в 2014 році за участю тодішнього глави МЗС Франції Лорана Фабіуса. "Мій погляд впав на ізотермічну сумку, яку він тримав у руці. Я виявив, що в ній лежала пляшка горілки, яку він хотів з нами розпити, подбавши про те, щоб вона була потрібної температури. Він вимовив безліч тостів на славу франко-російської дружби", - розповідає Олланд. Другий раз - через кілька місяців в аеропорту Москви, коли вони обговорювали Крим і Сирію. Тоді президент РФ намагався задобрити французького колегу Наполеона листом, написаним під час Російської кампанії. Виходячи з книги, горілка і лист не мали ефекту.
"Такий російський лідер - холодний і рішучий, непередбачуваний і делікатний, - констатує автор книги. - Він може ужитися з Європою тільки при тій умові, що вона буде слабкою і розколотою. З одними він грає, використовуючи економічну та енергетичну зброю, з іншими - розміщуючи свої війська на кордонах". Олланд підкреслює його підступність і цинізм. І фактично українцям він нагадав про те, що з себе представляє особисто Путін, і що плани Кремля, спрямовані на розкол, або хоча б розхитування України, так і Європи, не канули в небуття.
Порошенко і Макрон
Ці наміри актуальні сьогодні у зв'язку з майбутніми парламентськими і президентськими виборами в Україні. І тут Олланд зробив подарунок чинному главі держави, коли згадав про те, як Порошенко поводився стосовно Путіна: "Порошенко невідступно захищав суверенітет своєї країни, тоді як Путін домагався автономії для повсталих провінцій і хотів відтягнути припинення вогню ще на три тижні".
"Порошенко з Путіним, - продовжує автор, - постійно підвищували голос один на одного". Тобто український президент не боявся відкрито цапаться з президентом РФ, тим самим спростовуючи сформований імідж Путіна як сильного і жорсткого лідера, якого слід боятися. Причому манера поведінки Порошенко була явно ефективна і, ймовірно, незвична для господаря Кремля, бо він "в один момент так рознервувався, що став погрожувати остаточно розчавити армію свого візаві". "Це дало зрозуміти, що російські війська на Сході України є. Путін схаменувся і взяв себе в руки".
Це опис Олландом перед виборами грає на руку Порошенко. І не тільки перед виборами, зауважимо. Не виключено, що президент під час свого майбутнього візиту в Нью-Йорк для участі в засідання Генасамблеї ООН парою слів, фраз або речень обмовиться про оцінки Олланда. Особливо в бесідах з Макроном. Якщо такі будуть і якщо президент Франції також відвідає Нью-Йорк. Поки в календарі на сайті Єлисейського палацу інформації немає. Хоча така зустріч зайвою не була б, адже Макрон є союзником Меркель у зміцненні Євросоюзу і відомим критиком Путіна. Плюс до французькому президентові прислухається американський колега. Правда Макрон нещодавно заявив про необхідність вибудовування стратегічних відношенні з Росією. Але це досить розмите формулювання, яка може говорити не про чергову "зраді", а навпаки - про більш тверезий і прагматичний підхід до російської політики блоку. До того ж, таким чином Макрон може відбирати хліб у прокремлівського лобі в ЄС, в особі Віктора Орбана і Маттео Сальвини, з якими наростає протистояння у промигрантского блоку країн. Президент Франції попереджає проросійську риторику, завчасно починає окреслювати рамки взаємодії Брюсселя з Москвою. І українській стороні в цій ситуації може стати в нагоді відсилання до "своєму" для Макрона - президенту Франції, колишньому учаснику "нормандської четвірки", - щоб отримати можливість бути залученим до обговорення концепції цих самих стратегічних відносин.
Меркель
Не секрет, що ставлення до канцлера в Україні через "Північного потоку-2" значною мірою погіршився. І у книги Олланда, точніше наведеного "Тижнем" уривка, є шанс змусити українців дещо пом'якшити. Автор звертає увагу читачів на те, що Меркель вміє говорити з Путіним і не боїться його, як би не старався. "Ангела Меркель крижаним тоном пообіцяла Путіну тривалу ізоляцію", - пише Олланд. Про це канцлер заявила після того, як президент РФ нарешті виспався і повернувся до дожидаючи його лідерів трьох країн.
"Вона неймовірно терпляча, звична до тривалих переговорів, а також - це здається неймовірним, майже не потребує уві сні", - нахвалює канцлера ФРН колишній президент Франції, звертаючи далі увагу на те, що Меркель нікому не дозволила "формулювати статті угоди" в Мінську. Канцлер самостійно підготувала першу чернетку майбутніх мінських домовленостей. "Такий у неї темперамент і така методика: вона дуже серйозна, старанна і уважна", - додав Олланд.
Його характеристика Меркель може посприяти усвідомленню українцями, що канцлера ще рано скидати з рахунків в контексті підтримки України Євросоюзом. Крім того, вона стурбована спостерігається нині інтенсифікації розколу в ЄС з вини євроскептиків. Як фронтмен блоку, Берлін вкрай зацікавлений у збереженні єдності в Євросоюзі, враховуючи, що планів на майбутнє у Меркель і Макрона громаддя. Тому-то, наприклад, глава німецького уряду виступила проти обміну територіями між Косово і Сербією, тому що побоюється чергової хвилі нестабільності з м'якого підчерев'я Європи під егідою Кремля. Незважаючи на співпрацю з будівництва скандального трубопроводу, у Німеччині все ж є розуміння і неприйняття небезпечних ігрищ Москви на європейському та українському полях.
