"Дивний саміт". Що здобула і втратила Україна на зустрічі G20
Саміт "двадцятки" в Буенос-Айресі розпочався відверто дивно. Неприємності на кожному кроці переслідували європейських лідерів. Хоча Ангелу Меркель, в якої зламався літак і яка добиралася до події рейсовим літаком чи не з Мадрида, запізнившись рівно на одну добу (і під кінець своєї наповненою пунктуальністю кар'єри рішуче побивши всі рекорди Володимира Путіна). Хоча Макрона, про факт прильоту якого організатори, здається, просто забули. Хоча інших лідерів - з яких частина саджали в автомобілі представницького класу, а частина - мало не в міські таксомотори. Порадувала хіба що погода. Землетрус замість феєрверку - це було аргентинське ноу-хау.
Втім, якими б не були супутні обставини зустрічі, її наслідки - як позитивні, так і негативні - чинити істотний вплив на реальність, в якій ми живемо.
Що стосується негативних - то, очевидно, самим великим з них можна вважати той факт, що США продовжують категорично відмовлятися від боротьби із змінами клімату. Зокрема, для того, щоб підписати хоч якусь підсумкову декларацію саміту, в документі довелося відзначити "особливу позицію" США, які продовжують наполягати на тому, що незабаром вийдуть з Паризького угоди по клімату. Також в декларації немає ні слова ні про російської агресії в Керченській протоці, ні про інших голосних політичних конфліктах останнього часу - зразок вбивства Хашогги в саудівському посольстві.
Щодо "нейтральних" новин з саміту, то можна відзначити той факт, що у спільній заяві учасники заявили про необхідність реформування системи міжнародної торгівлі та вдосконалення СОТ.
Але, мабуть, навіть більш важливими, ніж фінальна декларація, стали переговори "на полях" саміту.
Саме в такому форматі США, Канада і Мексика "поховали" Північноамериканська угода про вільну торгівлю (NAFTA), і негайно, не встаючи з крісел, "відродили" її у вигляді Угоди між США, Мексикою і Канадою - USMCA. Суть якої насправді не так сильно відрізняється від попередньої угоди. Просто скасування NAFTA стала передвиборною обіцянкою президента Трампа. Яке він виконав, просто дещо змінивши формат угоди - і назвавши це "справжньою перемогою".
"На полях" саміту відбулася "зустріч" Трампа з Путіним. В ході якої сторони "в двох словах" обмінялися своїми баченнями ситуації з російською агресією в Керченській протоці - на чому і розійшлися, благо їх спілкування відбувалося у форматі "на ногах".
Але найважливішою подією саміту, очевидно, стало те, що президент США Дональд Трамп і голова КНР Сі Цзіньпін досягли домовленості про збори, які повинні були вступити в силу з 1 січня 2019 року. Підвищення тарифів на китайські товари з 10 до 25% було відстрочено на 90 днів.
"Президент Трамп погодився не підвищувати з 1 січня тарифи на продукцію на суму в $ 200 млрд з 10% до 25%. Китай погодився купувати на досить значну суму сільськогосподарські товари, енергоносії, промислову та іншу продукцію США, щоб скоротити торговий дисбаланс", - повідомили в Білому домі. При цьому сільськогосподарську продукцію американських фермерів Китай готовий купити "негайно".
При цьому лідери двох країн також домовилися про обмін візитами "в слушний час", а Трамп назвав зустріч з Сі Цзіньпіном "прекрасною і продуктивною, з необмеженими можливостями як для США, так і для Китаю".
Це рішення буде мати істотні геополітичні наслідки для всього світу. Оскільки, по-перше, поліпшить прогнози розвитку глобальної економіки. По-друге, це рішення означає, що Пекіну не потрібно шукати собі інші ринки збуту, інших союзників або навіть іншу модель існування - все залишиться, як було. В тому числі і той факт, що Росія була "бензозаправкою" для Пекіна, а не повноцінним геополітичним партнером - так і залишиться. Що не може не радувати. А ось той факт, що Китай "негайно" починає масові закупівлі сільськогосподарської продукції в США, може трохи погіршити зовнішньоекономічні перспективи українського аграраного сектора, який з 2012 до 2017 року наростив експорт до Китаю з 87 мільйонів доларів
доларів до 1.4 мільярда. Втім, якщо врахувати той факт, що Україна і тепер займає тільки трохи більше 1% загального імпорту в Китай - цілком ймовірно, що на цьому колосальному ринку знайдеться місце як українським, так і американським фермерам.