Стара любов. Меркель злякалася ножа в спину і повернулася обличчям до Ердогана
—Канцлер Німеччини Ангела Меркель сьогодні перебуває з робочим візитом у Туреччині, першим з 15 липня, коли відбулася спроба державного перевороту в Анкарі та Стамбулі. На порядку денному —зустріч глави німецького уряду з президентом Реджепом Тайіпом Ердоганом і прем'єром Біналі Йылдырымом.
Візит неоднозначний. Принаймні, так до нього ставляться на батьківщині Меркель. Критики проводять паралелі з її приїздом до Ердогана в 2015 р., коли турецький лідер виставив зустріч з нею як сигнал про підтримку Берліном його передвиборної кампанії. Наприклад, як повідомляє Deutsche Welle, депутат Бундестагу від партії "Ліві" Севім Дагделен, яка народилася в сім'ї турків-емігрантів, вважає, що тепер візит Меркель фактично можна трактувати, як схвалення запланованого на кінець березня - початок квітня конституційний перехід від парламентської до президентської республіки. Чого Він так довго добивався.
Офіційний Берлін заперечує такі припущення і заявляє, що в Анкару Меркель прилетіла для обговорення сирійського питання і угоди Туреччини-ЄС про біженців. Якщо дивитися глибше, то завдання візиту обумовлені в першу чергу внутрішньою політикою. Внутрішньою політикою Німеччини, плавно похідної у внутрішню політику Європи, де Берлін, по суті, задає тон.
В першу чергу Берлін намагається перезавантажити відносини між двома країнами, які сильно погіршилися і в контексті неприйняття Європою політики чисток в Туреччині, і після скандальної резолюції Бундестагу щодо геноциду вірмен в 1915-1916 рр. Скандальним документ став насамперед у Туреччині, оскільки насправді він носив символічний характер і містив заклик "не забувати про геноцид вірмен та інших представників меншин, які загинули в 1915-1916 рр.".
Стосунки у загальному залишають бажати кращого. Хоча не в правилах Берліна було б порвати з Анкарою. Приміром, Німеччина, нагадаємо, на офіційному рівні була єдиною країною з німецькомовній блоку, хто різко виступав проти заморожування переговорів про вступ Туреччини в ЄС. Дуже активно цю ідею просувають сусіди — австрійці.
Ердогану на "агресивні" випади Євросоюзу було чим відповідати, і він це робив - погрожував розривом угоди з Брюсселем про стримування потоку мігрантів, які і так вже принесли Меркель чимало проблем. Будемо справедливі: якщо на секунду забути про семантику, про критику Євросоюзом дій Ердогана щодо створення автократичного держави, а згадати про цифри, то так, Європа обіцяні мільярди євро Туреччини так і не надала і все ще має Анкарі 2 млрд. Хоча турки ніби як умови додержуються і облаштовують табору для мігрантів.
Для Меркель та її партії питання біженців і мігрантів стоїть дуже гостро, враховуючи, що вибори вже на носі. А канцлер сьогодні не зовсім міцно стоїть на ногах. Ердогану достатньо буде відкрити одну-дві лазівки — і в Європу через Балкани знову хлинуть потоки біженців. Це буде ножа в спину Меркель, якщо використати вираз, що давно стало мемом. Після того як європейцям вдалося "закупорити" балканський маршрут, вони методично зайнялися перекриттям інших маршрутів - з берегів Північної Африки, для чого представники країн-членів блоку плекають ідею із створенням спеціальних, грубо кажучи, резервацій.
По-друге, все знову впирається в вибори. У Німеччині, як відомо, численна турецька діаспора — понад 4 млн людей турецького походження. Це багато, дуже багато голосів. І серед них чимало тих, хто різко критикує нинішню владу на батьківщині. Сюди додамо те, з якою добросердечностью Меркель раніше відкрила двері для мусульман з країн Близького Сходу та Північної Африки. Загалом, шанси утерти ніс набирає чинності есдекам і правим, у ХДС є.
Ще один важливий для німецького уряду пункт - це фактор Росії. Знову-таки президентська гонка в США показала, що Кремль може дотягнутися навіть туди. До Берліна все ж ближче, так і "своїх" у Німеччині історично більше. Німецькі власті кажуть, що американський сценарій у них малоймовірний, але все ж готуються. Ще в листопаді глава Федеральної розвідувальної служби Бруно Каль говорив в інтерв'ю Sueddeutsche Zeitung, що парламентські вибори можуть стати метою російських хакерів. А чому, власне, ні? Берлін, незважаючи на реверанси місцевих проросійських політиків, залишається в опозиції Росії в ЄС.
Яке відношення до потенційних киберналетам має Туреччина? Меркель турбує тісна кооперація турків з росіянами в Сирії, а точніше, запланований розділ цієї країни на сфери впливу між Росією, Туреччиною та Іраном. Адже в такому випадку Москва серйозно посилить позиції на Близькому Сході. Це раз. По-друге, йде процес торгу по лінії Путін-Ердоган. І його предметом може стати європейська зовнішня політика Анкари. Тому канцлеру кров з носу потрібно "закрити діру" в двосторонніх відносинах з Туреччиною, щоб не нарватися на підніжку. До того ж сирійський питання виразно і в подальшому буде впливати на політику ЄС.
Тому Берліну необхідно в інтересах, як особистих, так і загальноєвропейських, повернути Туреччину в "сім'ю". І Меркель - далеко не єдиний європейський лідер, який хоче вирвати турків з обіймів росіян. Буквально 28 січня, після зустрічі з Трампом, в Туреччині побувала прем'єр-міністр Великобританії Тереза Мей.
Лондон випав з обойми - це факт. Сьогодні Британія вже, по суті, не член Євросоюзу. Але! Це не означає, що у Даунінг-стріт не може бути зацікавленості в європейському дрейфі Туреччини. Хоча б тому, що простіше торгувати з Анкарою, коли вона поглядає на Брюссель, а не на Москву. Особливу зацікавленість сторони виявляють до військового співробітництва. Так, після зустрічі з Ердоганом британський прем'єр заявила, що країни активізують свої торговельні відносини. А президент Туреччини уточнив, що мова йде про збільшення торгового обороту з $15,6 млрд до $20 млрд на рік. І переговори тут же скріпили $125-мільйонної угодою про допомогу британців туркам у розробці військових реактивних винищувачів.
Зазначимо, що напередодні візиту Мей в Туреччину, перший англомовний журнал Абу-Дабі (ОАЕ) The National опублікував статистику про торгівлю зброєю між Британією і Туреччиною. Так, з 2015 р. Анкара закупила у британців ракет, бомб, безпілотників, літаків і бронежилетів на $410 млн. Хоча ще в 2010 р. сума була скромніше - всього $59,7 млн. І оборот вони явно будуть нарощувати. Спершу у вересні до Ердогана з'їздив глава Мзс Британії Борис Джонсон, а тепер відвідала і Тереза Мей.
Крім вигідного ринку для британського зброї, Туреччина цікава Лондону і складними взаєминами з НАТО. Із-за критики у свою адресу з боку альянсу Анкара у відповідь дала зрозуміти, що авіабаза Інджирлік, яку коаліція використовує для боротьби з ІГ, може перестати бути домом для іноземних військ. Про це, приміром, заявив міністр оборони Туреччини Фікрі Ышик. "База Інджирлік не є базою НАТО. Це повинні знати всі. Вони (іноземні сили) знаходяться там з дозволу Туреччини", - цитує його Anadolu.
А соратник Ердогана, заступник голови правлячої Партії справедливості і розвитку Шаміль Тайяр пішов куди далі, звинувативши, як повідомляє 22 січня газета MilatНАТО організації липневої спроби перевороту. Тайяр вважає, що у трьох з чотирьох переворотів ноги ростуть ззовні - перший 1960 р. нібито організувала Британія, другий (1971) - ЦРУ, а в 1980 р. - керівництво НАТО. Знову-таки висловлювання депутата варто сприймати, як сигнал і Мей, і Меркель напередодні їх приїзду, що переговори будуть непростими. В тому плані, що поліпшення відносин буде коштувати недешево.
І якщо візит британського прем'єра, ймовірно, пройшов непогано і з обопільною вигодою, то за результатами поїздки Меркель насправді можна буде скласти чітке бачення лише після виборів у вересні.
