Дві Польщі. Чому польський протест - це не Майдан

В українських агентствах - плутанина щодо того, що ж стало причиною протестів у Варшаві. Одні кажуть, що це обмеження пересування журналістів по Сейму, інші - що порушення регламенту під час голосування парламенту.

Тому, напевно, почну з ранку п'ятниці. Саме тоді частина видань оголосила "день без політиків", у відповідь на запропонований парламентом проект, прямим чином зачіпає роботу журналістів. Раніше Канцелярія Сейму запропонувала створити спеціальний медіацентр поза головної будівлі парламенту, в якому ЗМІ спілкувалися б з політиками. Нині журналісти працюють в головній будівлі Сейму - як і у Верховній Раді України, до речі. І тому спокійно в кулуарах можуть зловити політика і задати йому питання. Польське нововведення виключило б можливість кулуарного бліц-інтерв'ю.

Коли у другій половині дня п'ятниці депутат опозиції Міхал Щерба виніс листок з гаслом "Вільні ЗМІ в парламенті", спікер Марек Кухциньский кілька разів закликав депутата дотримуватися порядок, а після взагалі вигнав його із зали. Після цього рішення на трибуну вийшла велика група депутатів опозиційних партій всіх толків, від правих до ліберальних, і почала скандувати: "Ні цензурі", "Вільні ЗМІ", "Поверніть депутата". Також група заспівала національний гімн. Додам, що заблокована трибуна - явище виняткове в історії польського парламентаризму.

В порядку Сейму на той момент залишалася ще головна родзинка - голосування за бюджет на наступний рік. І кілька сотень поправок опозиції до головного фінансового документу. Це був вечір п'ятниці, останнього дня засідань перед різдвяними канікулами.

І тут події покотилися лавиною: поки опозиціонери блокували трибуну, правляча партія звинуватила опозицію в дестабілізації і навіть "хуліганстві", перенесла засідання в сусідній зал і почала голосувати за бюджет руками. Всі внесені поправки до бюджету відхилили в одному пакетному голосуванні.

Тим часом опозиційний рух Комітет захисту демократії (KOD) збирала під Сеймом незгодних, багато в чому з допомогою соцмереж. Так, солідарність з журналістами стала поштовхом до протесту. Але протест розгорівся саме із-за порушення, на думку мітингувальників, парламентської процедури. Хоча зараз правляча партія всіляко намагається звести протест до обурення з приводу ситуації з журналістами - таким чином, протест хочуть загасити.

Ніч протесту

Зверну увагу, що на п'ятничний протест людей збирали, зокрема, ті діячі громадянського суспільства, які критикували дії правлячої в Польщі партії на українському фронті - зокрема, в історичних питаннях. Наприклад, відома польська опозиціонерка часів "Солідарності" Данута Куронь.

Чому на це важливо звернути увагу? Рівно тому, що дії "Права і справедливості" по відношенню до опозиції всередині країни такі ж, як і дії по відношенню до офіційного Києва.

Схема така: розвести пожежа, звинуватити в ньому другу сторону і тут же рватися рятувати від цього стихійного лиха. Діалог з другою стороною в цій схемі - фейк, данина телекамер, нічого не варта дипломатія, він з самого початку приречений на провал. Значення має лише сила.

Так цього літа офіційна Варшава злякалася української реакції на Волинську резолюцію (просто не очікували, що вона буде масовою), так і зараз злякалися числа людей. Правлячі політики вже не стільки намагалися задушити протест, скільки розбити порядку - якщо вже і не буде по-нашому, то й вас ми теж слухати не будемо.

Коли вночі поліція почала буквально розчищати дорогу виїжджає з Сейму депутатам правлячої партії, скручуючи мітингувальників, хто зняв відео з хлопцем, спокійно який лягає на землю на тлі диму. Через хвилину до нього підбігають люди, цікавлячись, чи все з ним в порядку. Пізніше проурядова сторона буде використовувати це відео як підтвердження того, що протест провокативний і фейковий, і його мета - змінити конституційну владу в Польщі.

Антиурядова сторона вказує, що поліція зловжила повноваженнями під час застосування сили до протестувальників. Обидві ситуації підлили масла у вогонь.

"Ви зрадники і шкідники". Різна захист демократії

Парадоксально - обидві сторони протестують під гаслом "захисту демократії в Польщі", от просто дослівно. Одні тільки підкреслюють, що захищають країну від неконституційних процедур авторства правлячої партії, а другі - що захищають батьківщину від конституційного перевороту опозиції.

У Варшаві, крім протестів антиурядового Комітету захисту демократії, є і свій "Антимайдан". Зараз, коли я пишу цей текст, "Антимайдан" тільки збирається. Його кістяк - це Клуби "Газети польської", правоконсервативного католицького видання, з давніх часів підтримують "Право і справедливість". Їх недільний мітинг називається "На захист демократії", - це акція "підтримки законно обраного уряду і виступ проти спроби перевороту з боку колишніх працівників спецслужб, комуністів і аферистів", - читаємо у них на сайті.

"Маячня!" - вигукне шановний читач "ДС". В тому то й справа, що ні. На відміну від читача нашого видання, читач "Газети польської" вірить в те, що вся історія Польщі 1989-2015 року, до приходу до влади "Права і справедливості" - це історія таємної змови колишніх комуністів, перефарбованих в нові патріотичні кольори. І цей читач легко мобілізуємо. І саме до нього, а не до протестують під парламентом, були адресовані екстрені суботні звернення польського президента Анджея Дуди і прем'єр-міністра Беати Шидло. Здавалося б, чиновники повинні були пробувати заспокоїти ситуацію. Але їх звернення були направлені на мобілізацію свого електорату в боротьбі з ворогом.

"Крики, сіяння сум'яття, дестабілізація - це ті методи, які, на жаль, стали інструментом боротьби опозиції", - погрожувала у суботньому виступі прем'єр-міністр Беата Шидло. - "Ви шкідники Польщі, ви зрадники загального блага, ви шляхом конфлікту хочете побудувати свою ідентичність. Це величезна помилка".

Україна і польські протести

Україна взагалі - важливий елемент польського антиурядового протесту. І не тільки тому, що його організатори, як я раніше сказав, підписували заклики про дружбу з східною сусідкою в моменти загострення відносин за останні місяці. Україна за останні роки стала важливим елементом польської внутрішньої політики. Протестувальники в п'ятницю кричали в оригіналі, але з польським акцентом: "Razom nas bahato, i nas nie podołaty".

А ось перед суботнім телезверненням польського прем'єр-міністра - головний випуск новин на громадському ТБ. У ньому образ Майдану - це просто страшилка, скопійована у Дмитра Кисельова.

"Опозиція шукає шанс провести якийсь польський Майдан, щоб повалити наш уряд", - лякає телеглядачів один з коментаторів в перші хвилини випуску.

"Такого рукоприкладства і окупації трибуни [у польському парламенті] ми ще не спостерігали. Зате це часте явище в тих країнах, де демократичні стандарти є сумнівними", - додає провідний на тлі кадрів з української Верховної Ради. Майдан, який це громадське телебачення кілька років тому боготворило, зараз став символом хаосу і слабовластия (до речі, це відображення зміни ставлення багатьох поляків до України за останні три роки, але це вже окрема тема).

В Україні "Антимайдан" був фактично фейком; у Польщі клуби "Газети польської", як би над ними не сміялося міське населення, це частина політичного порядку. Їм ніхто не платить за мітинги. І вони, як і антиурядові протестувальники, мобільні, пасіонарні, витривалі у мітингах - можливо, навіть більш витривалі, ніж KOD.

А крім того - в польській політиці, на відміну від української, ні грошей. Тобто вони можуть з'явитися, але для цього політик повинен провести тривалі переговори зі спонсорами, а не просто так дістати суму з власної кишені. Під час таких "лавинних" громадських зривів, як це було у Варшаві в п'ятницю, на переговори може просто не бути часу. Зверніть увагу - польський "Антимайдан" зібрався не в суботу вранці, відразу ж після нічних демонстрацій під Сеймом, він організувався у Варшаві лише в неділю після обіду.

Ці контексти фундаментально відрізняють Київ-2013 від Варшави-2016. Тому стратегія правлячої партії - створити видимість діалогу, мобілізувати свою підтримку, дискредитувати другу сторону, залякати силовиками - може спрацювати. Її головна мета - виснажити протест міського населення, довести його до безглуздя, а в той же час затвердити у своїй правоті власний електорат і (можливо) залякати тих, хто сумнівається.

Ігор Ісаєв, головний редактор Мультимедійного порталу українців Польщі PROstir.pl спеціально для "Ділової столиці"