Їх злили. Трамп залишив курдів в Сирії на милість Путіна
The Washington Post у середу, 19 липня, повідомила з посиланням на свої джерела, що президент США Дональд Трамп прийняв рішення згорнути таємну програму ЦРУ з озброєння і навчання загонів помірної сирійської опозиції, яка веде боротьбу з режимом Башара Асада. Те, чого Москва, так і Анкара домагаються битий рік.
Цю програму ще в 2013 р. запустила адміністрація Барака Обама, щоб натиснути на Асада. Але численні повідомлення про неефективність, недостатній рівень підтримки у Вашингтоні, а передусім вторгнення РФ через два роки фактично напророкували її долю. Хоча до останнього часу - точніше, до приходу в Овальний кабінет Трампа - ясності не було. Втім, при ньому теж важко було прорахувати майбутнє сирійської політики Штатів. Особливо з урахуванням того, що трьома місяцями раніше Білий дім торохнув 60 "Томагавками" по сирійській авіабазі Аш-Шайрат у відповідь на застосування асадовцами хімічної зброї. Кадри з тілами дітей шокували всіх без винятку. А реакція Трампа, ймовірно, надихнула супротивників Асада і партнерів в міжнародній коаліції боротьби з джихадистами "Ісламської держави".
Але вже через два місяці, згідно публікації WP, президент США приймає рішення відмовитися від програми ЦРУ. Сталося це після зустрічі з директором Управління Майком Помпео і радником з національної безпеки Гербертом Макмастером. І отже, перед гамбурзькими зустрічами з Путіним. Природно, переговори з Москвою про взаємодію в Сирії велися, однак перша зустріч під час саміту G20 поставила крапку. За її підсумками з'явилася угода про режим припинення вогню в близькосхідній країні. А згортання програми стало очевидно вишенькою на торті.
Хоча в даній ситуації був і третій незайвий. Явно не обійшлося без втручання Туреччини - ще однієї сторони, якій вигідно зменшення присутності американців в північних районах Сирії. Там, нагадаємо, правлять бал курдські "Загони народної самооборони" (YPG), які разом з Робочою партією Курдистану (РПК) є ідеологічними пугалами для турецького народу.
Так яке місце в цій грі займає Реджеп Ердоган? Насправді все досить просто: в середу (до речі) турецький информрупор Anadolu опублікував "карту" 10 американських військових об'єктів на територіях курдів в Сирії. Агентство не просто повідомило про це, а розмістило докладний опис і географію, аж до озброєнь, чисельності сил США і Франції, а також об'єктів, які важко виявити. Так, за даними турецької сторони, в 2015 р. американці створили авіабазу в районі Рмейлана, а в 2016-му - в селі Хараб Позов на півдні Кобани. Перша може приймати вантажні літаки, а друга - вертольоти. Anadolu також злив інформацію про форпостах в Аль-Хасак, Манбидже і Ракка. Озброєння: артилерійські батареї з високою маневреністю, багатостовбурні ракетні установки, різне мобільне обладнання для розвідки і бронетранспортерів, таких як Striker і т. п.
Не дивно, що Пентагон був швидкий на відповідь. Причому не приховував свого невдоволення. За словами речника відомства майора Едріана Ренкіна-Галлоуэя, оприлюднення інформації такого роду піддає сили коаліції непотрібному ризику і може зірвати поточні операції проти ІГ. Пентагон також висловив обурення Анкарі - своєму союзнику по НАТО. З іншого боку, з турецької свинею на руках американцям логічно буде припустити, що і рішення Трампа по програмі ЦРУ було в деякій мірі пов'язане з майбутніми діями "союзника". Ще в травні Ердоган вкотре жорстко пройшовся по Штатам через рішення президента поставляти курдам кулемети, стрілецьку зброю, боєприпаси і транспортні засоби для вирішального штурму Ракки. Це змусило турків піти на крайні заходи, щоб зірвати задуми Вашингтона. Звідси і злив в Anadolu. Очевидно й інше: ЦРУ не могло не прознать про плани Анкари, бо була зустріч Трампа з Помпео і Макмастером, і тому-то на програмі ставиться хрест.
Однак навіщо все це Туреччині? А потім, що з відмовою від озброєння курдів ЦРУ Штати цілком можуть втратити можливість блокувати постачання важкої військової техніки з Туреччини і країн Перської затоки групам повстанців в Сирії, включаючи найбільш радикально налаштованих. Ясно і те, що не в їхніх інтересах було б тріумф США з курдами в Сирії, на яку Туреччина теж має види. І удар нишком цілком міг бути наслідком консультацій з ситуативним союзником Путіним. Зараз-то Ердогана з Москвою і Тегераном по дорозі в розділі сфер впливу в Сирії.
Звичайно ж, Штати не кидають курдів остаточно і безповоротно. Американська авіація продовжить удари по позиціях ІГ, а Пентагон буде постачати натаскувати курдські сили. Просто присутність, а отже, і вплив американців на процеси в Сирії насправді сильно потьмяніє. Для левової частки вашингтонського істеблішменту це неприємний факт. Навіть більше. Як висловився один чиновник у коментарі WP: "Путін переміг у Сирії".
Так-то воно так, але і Трамп не програв. По-перше, тому, що "баба з возу". Іншими словами, орієнтується на національний ізоляціонізм президентові США на руку позбутися від головного болю, нехай і шляхом якихось домовленостей з Кремлем і Анкарою. По-друге, таким чином він цілком міг виторгувати імунітет для ізраїльських друзів від посягань шиїтів з Тегерана. А Іран, зауважимо, не соромлячись підштовхував Вашингтон до такої операції. Про це свідчить перший за 30 років ракетного удару по території іноземної держави (Сирії), який відбувся 18 червня, а також масові мітинги в Тегерані під гаслом "Смерть Ізраїлю". До неможливого показушна гра м'язами, яка чудово вписалася в наміри господаря Овального кабінету. Так і Єрусалиму таке положення речей вигідніше. Не те щоб ЦАХАЛ раптом злякалася натяків з Ірану, але простіше вести переговори з окремими лідерами, нехай і диктаторами, ніж з десятками вождів рангом нижче.
Так що, як не крути, але всі зможуть отримати користь з де-факто догляду Штатів з Сирії. Крім курдів, можливо. Хоча знову-таки ніхто не відміняв ще більш засекречені програми або ж збільшення допомоги YPG через Міністерство оборони США, якщо таке продавлять "яструби" Конгресу (а ці можуть). Трамп при цьому зможе дозволити собі більше зосередитися на тому, щоб вилізти з сипучих пісків розслідувань ФБР і Сенату зв'язків його команди з росіянами. Тим більше що тема не втрачає актуальності, а, навпаки, свідчить про усунення республіканцями Трампа від управління державою. З іншого боку, його критики на тлі рішення по Сирії можуть ще більше озлобитися, назвавши це betrayal - "зрадой". В такому випадку проблем у президента лише додатися.
